kurs_lek istor ukr

-по-друге, глибокі структурні зміни неможливі лише на основі ринкових стимулів, вони відбуваються за допомогою державного програмування;

-по-третє, ринок погано розв’язує соціальні проблеми, а також проблеми невиробничої сфери.

Недосконалий механізм соціальних компенсацій, пов’язаний з лібералізацією цін, не тільки не дав змоги розширити соціальну базу ринкових реформ, а й суттєво підірвав її, зробив проблематичною масову підтримку нового курсу.

Ситуація, що склалася, вимагала певної корекції стратегії 1994 р. У політичних колах пожвавилися дискусії щодо пошуку власної української моделі ринкового трансформування економіки, прагматичного врахування особливостей сучасного розвитку республіки. Ці ж ідеї лягли в основу програми антикризових дій, яку Президент обнародував у 1997 р. Основними положеннями програми були прискорення приватизації, легалізація за рахунок лібералізації податкової політики тіньової економіки, активізація інвестиційного процесу, отримання максимального економічного ефекту від зовнішньої торгівлі, енергійний перехід аграрного сектора на рейки інтенсифікації виробництва, піднесення рівня ефективності використання енергоресурсів, економічне забезпечення приоритетного розвитку соціальної сфери.

За 6 років після проголошення нового курсу в економічній сфері відбулися певні зрушення, зародилася низка позитивних тенденцій та процесів:

1Сталися певні структурні зрушення.

2Часткова фінансова і цінова стабілізація.

3Інтенсифікація процесу приватизації.

4Започаткування процесу повернення капіталу в Україну.

5Перегляд податкової системи з метою зменшення податкового тиску на економічну діяльність і забезпечення рівності юридичних та фізичних осіб усіх форм власності.

6Роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підприємств.

Але треба підкреслити, що ці тенденції не набули сталого характеру. Зрушення, спричинені їхньою дією, – це лише прориви в окремих економічних сферах. Ситуація залишилась складною, що засвідчують, наприклад, економічні показники першої

221

пол. 1998 р. У цей час збитково працювала більша частина (51 %) підприємств. За бартерними умовами підприємствами у першій пол. 1998 р. було реалізовано 41,7 % продукції. На ринку праці посилилася тенденція зростання безробіття. Восени 1998 р. знову розпочався спад промислового виробництва, розгорнулась інтенсивна девальвація гривні.

Які ж були причини цього?

Загострення проблем реформування економіки були зумовлені недостатнім ступенем обгрунтованості економічних реформ, повільним формуванням правової бази реформування, протистоянням між гілками влади, опором реформам з боку опозиційних сил, недосконалим механізмом соціальних компенсацій, зовнішньоекономічними прорахунками тощо.

Отже після багатьох років пошуку оптимальної моделі реформування, апробації різних її варіантів в економіці України позитивні тенденції та процеси перепліталися з негативними. Про певне оздоровлення вітчизняного економічного сектора свідчить зменшення бюджетного дефіциту, певні структурні зрушення, пожвавлення в деяких галузях промисловості, започаткування процесу повернення капіталу в Україну, зниження від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі тощо. Водночас зберігаються негативні процеси – зростає кількість збиткових підприємств, значна кількість продукції реалізується через бартерні угоди, невпинно збільшується заборгованість держави із виплат заробітної плати, зростає безробіття тощо.

Але за роки реформ, особливо після 2001 р. в економічній сфері відбулися глибокі якісні зрушення, зародилися та набрали силу позитивні тенденції та процеси. Було сформовано основні атрибути національної економіки – фінансову, податкову, митну, банківську та інші системи, що сукупно визначають основну економічну інфраструктуру державності. Відбувся перелом у реформуванні відносин власності. Набрав сили активний і незворотний процес розширення корпоративного та приватного секторів економіки. Станом на 1 січня 1999 р. форму власності змінили вже 61,8 тис. підприємств, у тому числі за період з 1994 по 1999 р. – 50,3 тис. На початок 2001 р. понад 70% загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах. Значні зміни відбулися в аграрному секторі, де завершився перший етап земельної реформи. Суттєві зрушення відбулися у сфері

222

ціноутворення. Реалізація нового курсу дала змогу утвердити ринковий механізм ціноутворення, здійснити складний перехід до світових цін, запровадити ліберальний режим зовнішньої торгівлі, забезпечити товарну насиченість ринку та подолати хронічну дефіцитність національної економіки.

Після спаду світової фінансової кризи окреслилося поступове зростання базових економічних показників в Україні.

Протягом 2004 р. валовий внутрішній продукт (ВВП) зріс порівняно з відповідним періодом минулого року на 12%, обсяги промислового виробництва – на 12,5%, виробництво валової сільськогосподарської продукції – на 19,1%. Позитивні зрушення відбулися у зовнішній торгівлі: порівняно з січнем – листопадом 2003 р. майже на 43% зросли обсяги експорту. Протягом 2004 р. Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції з 198 країнами світу (у 1998 р. – з 164 країнами, 2000 р. – з 187). Позитивне сальдо зовнішньої тогівлі за результатами 2004 р. становило

3412,4 млн дол.

Але ці тенденції та явища не набули сталого характеру. Ситуація залишається складною, адже наближення вітчизняної економіки до ринку супроводжується такими негативними процесами:

-збереження та поглиблення структурних деформацій;

-катастрофічний рівень фізичного та морального старіння основних виробничих фондів;

-неефективне використання реального економічного потенціалу;

-низький рівень економічної свободи та високий рівень економічного ризику;

-загроза безпеці держави у сфері енергопостачання;

-«тінізація» та криміналізація економіки;

-загострення проблем у соціальному секторі.

Отже, Україна у черговий раз перебуває на вирішальному етапі своєї історії. Її майбутнє цілком залежить від далекоглядності та рішучості лідерів, толерантності та зваженості в діях політичних сил, єдності та віри народу в свої сили.

223

ЛІТЕРАТУРА

1Борисенко В. Курс української історії – К.: Либідь, 1998.

2Бойко О.Д. Історія України: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005.

3Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. : Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довід. видання / В.І.Гусєв та ін. – К.: Вища шк., 2002.

4Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К.:Наук.

думка, 1992.

5Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації Х1Х-ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Генеза, 2000.

6Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети. Кн.1: Навч. посібник / За ред. М.І.Панова. – К.: Ін Юре, 2002.

7Дещинський Л.Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Ч.І. – Львів: Бескид Біт, 2002.

8Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2 т. – К.: Глобус, 1992.

9Історія України : нове бачення /За ред. В.Смолія : В 2 т. – К.: Україна, 1995.

10 Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів: Світ, 1996.

11Історія України в особах: ІХ-ХVШ ст. /Замлинський В. та ін.

–К.: Україна, 1993.

12Історія України в особах: Х1Х – ХХст. / Войцехівська І. та ін. – К.: Україна, 1995.

13Історія України: Навчальний посібник / За ред М.О.Скрипника. – К.: ЦНЛ, 2003.

14Історія України та її державності: Навчальний посібник / За наук. ред. Л.Є.Дещинського. – Львів: Бескид Біт, 2005.

15Історія України ХХ – поч. ХХІ ст.: Навч. посібник / Панченко П.П., Барановська Н.П. – К.: Знання, 2004. – 582 с.

16История Украины. Курс лекцій / Под ред. Н.Н.Олейника. - Харьков: Консум, 2002.

17Історія України: Посібник / За ред. Г.Д.Темка, Л.С.Тупчієнка. – К.: Академія, 2002.

224

18 Котова Н.О. Історія України: Навчальний посібник. – Х.: Одіссей, 2005.

19Курс лекцій з історії України. – Донецьк; Київ: ЕАИ-Пресс, 1998.

20Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до ХХ1 століття: Навч. посібник. – Харків: Оді-

сей, 2001.

21Лановик Б.Д. Історія України: Навч. посібник. – К.: Знання-

Пресс, 2001.

22Литвин В.М. Історія України: Навч. посібник. – К.: Знання-

Прес, 2002.

23Мицик Ю.А. Історія України: Навчальний посібник. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005.

24Мирончук В.Д. Історія України: Навч. посібник. –

К.:МАУП, 2002.

25Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.М.Литвин та ін. – К.: Вища шк., 2002.

26«Оранжевая» революция. Версия, хроника, документы / Составитель М.Погребинский. – К., 2005.

27Політична історія України ХХ ст.: У 6-и т. – К., 2002-2003.

28Рибалка І. Історія України. – Ч.1. – Харків : Основа, 1995.

29Рибалка І. Історія України. – Ч.2 – Харків: Основа, 1997.

30Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993.

31Світлична В.В. Історія України: Навч. посібник. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ, 2003.

32Україна крізь віки: У 15-и томах. – К., 2000.

33Яневський Д. Хроніка «помаранчевої» революції. – Харків, 2005.

225