Укр мова

31. ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ ІЗ РЯДКА В РЯДОК

337. Опрацюйте теоретичний матеріал і наведіть власні приклади.

Переносячи слово з рядка в рядок, не можна:

1) розривати сполучення літер дж, жз, які позначають один звук: хо%джу, ґу%дзик; але: під%живити, над%звичайний, бо д належить до префікса, а ж і з — до кореня; 2) відокрем лювати апостроф і м’який знак від попередньої літери: сіль% це, низь%ко, Лук’%ян, бур’%ян; 3) одну літеру залишати в по передньому рядку або переносити в наступний: ака%демія, озе%ро, око, шия, але, або; 4) при переносі складних слів зали шати в кінці рядка початкову літеру другої основи: багато% ступінчатий, шести%гранний; 5) розривати ініціальні абревіатури і комбіновані: АЕС, ЛАЗ%106, МАН, МАГАТЕ; 6) переносити прізвища, залишаючи в попередньому рядку ініціали: Т. Г. Шев%ченко, п. Гна%тюк; 7) відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 1917 р., 150 га, 25 см3, 50 г; 8) розривати й переносити граматичні закінчен ня, з’єднані з цифрами через дефіс: 7%й, 9%ї; 9) розривати умовні скорочення: вид%во, і т.п., і т.ін.; 10) переносити в на ступний рядок розділові знаки (крім тире), дужки і лапки або залишати в попередньому рядку відкриту дужку чи лапки.

338. Визначте, за якими правилами перенесені частини слів з рядка в рядок. Доповніть аналогічними прикладами і запишіть.

1.Гай ка, бай рак... 2. Жит тя, знан ня, вмін ня... 3. За йменник... 4. Са джу, від дзеркалення... 5. Пед колектив, природо знавство... 6. Від значити... 7. А.С. Малишко, Іван Якович Франко... 8. 220 Вт., 1989 р. ... 9. ДБУ 59...

10.Проф. Максимович, п. Карпенко...

339.І. Спишіть слова, поділяючи знаком переносу. Поясніть випадки, коли за правилами перенос неможливий.

Польовий, найбільший, недосèпати, розорати, безкозирка, відмежувати, надзвуковий, зайшов, підльодний, прийменник, передній, мрія, око, розпочати, зілля, життєвий, Азія, озеро, надзелень, подзенькувати, броджу, підживлювати, міжярус ний, лійка, фойє, близько, прийшов, поліський, херсонський, бур’ян, черв’як, червневий, прислівник, верхньолужицький, кількатисячний, морпорт, загальновідомий, Україна, ООН,

151

НАН України, АН 70, птаство, каліцтво, український, за% порізький, імені Т. Г. Шевченка, 2000 р., 100 га, 10 й, вид во, 9 у, п. Шкляр, 1933 рік, 2009—2010 рр.

ІІ. Зробіть орфографічний розбір виділених слів. За яким принци пом орфографії їх записано?

340. Перегляньте газету, яка виходить у вашому регіоні. Знайдіть помилкові переноси слів на шпальтах газети. Поясніть,

як правильно переносити ці слова.

341. Ознайомтеся з літературою, вказаною в рубриці «До джерел знань» наприкінці розділу. Розкажіть своїм батькам про історію літери ґ.

«Український правопис» та «Орфографічний словник»

342. І. Прочитайте. Чим пояснюється різне написання виділених слів у поданих реченнях?

1. Залишившись сам на сам з багатьма тяжкими травмами, Валентин Дікуль майже три роки нелюдськими зусиллями тренував свій організм і, нарешті, пішов... 2. Зустрівшись віч% на%віч з людиною, хитрий звір почав заплутувати сліди (З жур% налу).

Зр а з о к м і р к у в а н н я. В «Українському правописі» (§ 30,

с.40) наводиться правило, за яким складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними, треба писати через дефіс: віч на віч.

Словосполучення сам на сам серед прикладів немає, і віднести йо% го до цього правила не можна. Пояснити написання (зафіксоване «Словником%довідником з правопису та слововживання» С. І. Голова% щука та «Орфографічним словником української мови») можна за правилом §30 «Українського правопису» (с. 40): окремо пишуться словосполучення, які «мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох приймен% ників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу». До цього правила слід відносити і словосполучення прислівникового типу, які складають% ся з двох займенників або числівників з прийменником: сам на сам, один на один та ін.

ІІ.Доберіть власні приклади речень, де було б представлено сло ва, правопис яких важко пояснити. Запропонуйте однокласни

кам обґрунтувати орфограми за допомогою довідкової літератури.

152

343. І. Спишіть текст. Написання слів, розділених рискою, поясніть, користуючись «Українським правописом». Зробіть орфо графічний аналіз тексту.

Слово Ліни Костенко періоду українського відродження 60 х років і сьогодні сприймається як одна з моральних вершин світо/будови... Епоха не була прихильною до Ліни Костенко. Вона була для неї знавісніло/послідовною і нахаб но/нещадною, уїдливо/дріб’язковою і єхидно/меркантильною. Але в поетеси при великому таланті був ще й бійцівський харак тер. Її майже два десяти/ліття не друкували, замовчували, та поетеса не здавалася: «Поету важко. Він шукає істин. Ми — джини в закоркованих пляшках...»

У центрі її поезії — Батько й Мати, нетлінність народної мо ралі, коріння родо/воду — все вічне, справжнє (М. Костенко).

ІІ. З’ясуйте значення виділених слів за тлумачним словником.

344. І. Прочитайте текст. Зробіть орфографічний аналіз виділе них слів. За яким принципом орфографії вони пишуться? Складіть тези статті й перекажіть.

Знак тризуб, або тридент, відомий у світі з давніх часів. Йо го знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися грецький Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, індійський Шіва, скіфський Тагимасад та інші боги.

Найдавніші писемні згадки про золотий тризуб і блакитне вбрання царів Атлантиди знаходимо у праці Платона «Тімей», яка була написана в 360—355 роках до н. д.

Легенда, описана Платоном, за словами багатьох істориків різних часів, має цілком історичні ознаки; історичною її також називав і сам Платон, котрий визначав жанр свого твору, чи то був міф, чи казка, чи історична праця.

З часу загибелі Атлантиди минуло одинадцять з полови ною тисяч років. Припускають, що не всі нащадки Посейдона загинули. Українські землі ніколи повністю не були затоплені морями і повенями, тому цілком імовірно, що давню символіку тризуба і

жовто%блакитної барви наші предки успадкували з Атлантиди.

Те, що тризуб є одним з най давніших знаків нашої землі, засвідчують наскельні малюнки, гончарні вироби, монети, прикраси. Так, на Поділлі знайдено наскельні рельєфи з тризубом, зроблені у IV—III тисячоліттях до н. д., в

153

Ольвії — зображення тризубів І тисячоліття до н. д., на монетах Боспорського царства карбували тризуби з V століття до н.д. Три зубом був увінчаний шолом Урартського царя в VII столітті н. д. Відомо також, що сармати використовували тамги тризуби. Там ги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний до тризу ба, мають також литовці.

За князівської доби в Київській Русі тризуб почав набувати сучасної графічної форми, хоча існувало багато різних варіантів малюнка у різних князів.

На певний час, від татаро монгольської навали до козацької доби, тризуб зникає з активного вжитку, витісняється хрес том, шестикутною зіркою тощо. Хоча хрести різної форми біля підніжжя іноді мали завитки з двох боків, які підіймалися вго ру, завдяки чому утворювався тризуб. Було багато зображень якорів, що нагадували тризуби і входили до складу родових гербів гетьманів Війська Запорозького.

Головна ідея тризуба — це число три, поєднання трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Основою світобудови є повна врівноваженість усіх енергій, тобто Абсо лют. Порушення цієї рівноваги — два протилежні полюси: по зитивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і мате ринське начала. Поєднання цих протилежних сил породжує третю — синівську силу, що і відображає тризуб.

Тризуб виражає найархаїчніші культи багатьох народів. Це, перш за все, культ Великої Праматері — Родоначальниці, культ Вогню (який є життєвою силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів — Дракона). Усі ці символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своєму шляху з Подніпров’я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак — тризуб.

На землях України тризуб має безперервну багатотися чолітню традицію, він визнаний національним символом і символом України як держави (З журналу).

ІІ. На матеріалі тексту та ілюстрації до нього (с. 153) складіть діалог про національну символіку України.

1. Орфографія вивчає:

а) вимову слів; б) написання слів; в) наголошування слів; г) значення слів.

2. Орфограма — це:

а) правильне написання літер; б) вибір правильного напи сання; в) правильний розділовий знак; г) мовна норма.

154

3. На початку слова не використовуються літери:

а) і; б) ґ; в) и; г) ї.

4. Основний принцип української орфографії:

а) орфографічний; б) фонетичний; в) історичний; г) морфо логічний.

5. За морфологічним принципом пишуться:

а) суфікси і префікси; б) ненаголошені голосні; в) орфо графічно передається вимова твердих і м’яких приголосних; г) власні назви.

6. Слова: біла церква — Біла Церква; не туди хата — Нетудиха% та — записані:

а) за смисловим принципом; б) за морфологічним принци пом; в) за історичним (традиційним) принципом; г) за фоне тичним принципом.

7. Роздільна вимова приголосних в українській мові передається за допомогою:

а) м’якого знака; б) апострофа; в) й; г) ьо.

8. М’якість приголосних в українській мові передається за допо могою:

а) й; б) м’якого знака; в) літер я, ю, є; г) і.

9.Доберіть до словникового диктанту «Подвоєння і подовження приголосних» по 10 прикладів і запишіть.

10.Назвіть орфограми в уривку з поезії Дмитра Фальківського.

Біжить вода на вулиці струмками,

Ачорний сніг — як чорне павутиння. Ой, скоро вже з південними вітрами Ударить в небо пісня журавлина.

І тихо радісно задзвонить над полями Дощем весняним, чистим, як перлина.

Аперший грім, пробігши по узгір’ї, Розтане воском в синім надвечір’ї.

11. Запишіть 10 слів із буквою ґ.

12. Виправте помилки в реченнях і запишіть.

1. Не той тепер Миргород, хорол річка не та. 2. В різних зо нах полісся, лісостепу, степу, на кримських і карпатських го рах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа... 3. Діаметр ікара сягає кілометра півтора, орбіта дуже наближається до орбіти марса, венери, землі, меркурія і підходить до сонця. 4. Широ ко відомий на полтавщині і дуб шевченка, що росте на михай ловій горі біля села прохорівки в парку будинку відпочинку.

13. Обґрунтуйте, чи правильно називати Галею жінку на ім’я Ган% на. Утворіть і запишіть скорочені і пестливі форми цих імен.

155

14. Поясніть, чому загальні іменники у поданих реченнях напи сані з великої літери.

1. Василь Стус — це Людина з великої букви. 2. Хай живуть на нашій планеті Свобода, Рівність, Мир, Братерство! 3. Яке ж то слово сильне — Щастя! І Праця! І Любов! Вони для люди ни — найважливіші. Без них то не життя — то животіння (З

учн. творів).

15. У якому словосполученні повторюване слово написане пра вильно? Обґрунтуйте відповідь.

Заслужений учитель України; заслужений артист, Заслу% жений діяч мистецтв; лауреат Державної премії; Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.

Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчен ня української мови. — К., 1991.

Білодід І. К. Т. Г. Шевченко в історії української літературної мови.

— К., 1964.

Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: 253000 слів / За ред. В. Т. Бусел. — К., 2004.

Гнатюк І. С. Про зміни в українському правописі // Українська мо ва і література в школі. — 1991. — № 8.

Жовтобрюх М. А., Волох О. Т., Самійленко С. П., Слинько І. І.

Історична граматика української мови. — К., 1980.

Історія української культури / За ред. Івана Крип’якевича. — К., 1994.

Москаленко А. А. Основні етапи розвитку української мови. — К., 1964.

Німчук В. В. Про графіку та правопис як елементи етнічної культу ри: історія ґ // Мовознавство. — 1991. — № 1, 3, 6.

Плющ П. П. Історія української літературної мови. — К., 1967. Орфографічний словник української мови / За ред. С. І. Головащу

ка, В. М. Русанівського. — К., 1975. Український правопис. — К., 2008.

Шевчук С. В. Разом, окремо, через дефіс. А—Я: Орфографічний словник: 32 000 слів. Найуживаніші слова і словосполучення. Най новіші запозичення. Спеціальна різногалузева термінологічна лекси ка. — К., 2006.

156

розрізняти однозначні й багатозначні слова, правильно вживати їх в усному й писемному мовленні;

визначати ознаки власне українських слів;

доцільно вживати в мовленні запозичені слова, термінологічну лексику;

знаходити й розпізнавати тропи, синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, історизми та архаїзми, з’ясовувати їхню стилістичну роль;

пояснювати причини появи неологізмів та обґрунтовувати доцільність їх уживання в мовленні;

виконувати лексичний аналіз слова;

здійснювати лінгвокраєзнавчу роботу і готувати повідомлення про діалектичну лексику, етнографізми, топоніми свого населеного пункту; усувати лексичні помилки, користуючись відповідними словниками.

32. СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ МОВИ. ОЗНАКИ СЛОВА

345. І. Проаналізуйте висловлювання учених про слово. Спробуйте дати визначення, що таке слово.

ІІ.Складіть схему «Слово як об’єкт вивчення».

1.У мові є одиниця, без вивчення якої немислиме пізнання механізму мови. Ця одиниця — слово. Видатний швей царський лінгвіст Фердинанд де Соссюр зазначив, що слово, незважаючи на всі труднощі, пов’язані з визначенням цього поняття, є одиницею, яка невідступно постає перед нашим ро зумом як щось центральне в механізмі мови. 2. Слово — наше найзіркіше око, наймогутніша сила (І. Вихованець). 3. У слові, як у краплі води океан, відображена вся система мови...

(С. Бархударов). 4. Свідомість віддзеркалює себе в слові, як сонце у малій краплі води. Слово відноситься до свідомості, як малий світ до великого..., як атом до космосу. Воно і є малий світ свідомості (Л. Виготський). 5. ...Слова ... несуть у мозок інформацію і впливають на його формування, розбудову про цесів мислення (І. Білодід). 6. Л е к с и к о л о г і я (грецьк. lexis — слово, logos — вчення) вивчає склад мови і слово як його основну одиницю. З поміж інших мовних одиниць слово

157

346. Прочитайте текст. На які ознаки слова вказує мовознавець? Як називається розділ мовознавства, що вивчає значення слів і ви разів? Яке значення слова називається лексичним, а яке — граматич ним? Чи всі слова мають ці значення?

Слова схожі на талу невагому хмаринку. Вони всі разом, але кожне й само по собі в усій своїй досконалості: ось так воно вимов ляється (це його ф о н е т и ч н и й бік), так воно утворюється від інших слів (це його с л о в о т в о р ч і відношення), так воно змінюється за формами, приєднуючись до інших слів у реченні (це його г р а м а т и ч н і форми). А ось так це слово розквітає всіма гранями своїх значень, якщо навколо немає жодного схожого чи рівного йому, або сумирно пригасить внутрішнє його світіння, як що поруч виявиться більш точне, більш гнучке слово. Тоді ми го воримо про лексичне значення слова, а ширше — про семантичні зв’язки слів. Семантичні означає смислові; термін семантика по ходить від давньогрецького семантикос — «те, що означає». І справді, слово не відображає предмет безпосередньо, воно тільки позначає його умовним символом (В. Колесов).

347. Поясніть значення слів псалом, притча, сентенція. У разі потреби скористайтеся тлумачним словником.

348. І. Прочитайте текст. Визначте його тему, основну думку. По думайте, чому автор дібрав саме такий заголовок. Зробіть висно

вок про роль доречно вжитого слова.

БІЛЬШИЙ ЗА САМОГО СЕБЕ

Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко.

На двадцять восьмому літі (власне — зимі) урвався його життєвий шлях. Поетичний, духовний — триває. Василь Симо ненко іде до людських сердець, іде до нових поколінь, ітиме — сподіваємося — до наших нащадків. Чи до всіх? І що несе він? Що говорить нам сьогодні, що скаже людям завтрашнього дня? Що взагалі може сказати поет цьому розвированому, трагічному, до краю напруженому, перенасиченому словами, вірами, розчару% ваннями, закликами, загрозами, спокусами й оманами світові?

Перша поетична книга Василя Симоненка мала промовисту назву — «Тиша і грім». Контраст чи єдність протилежностей? Мабуть, і те, і те. Зосередженість у собі і причетність до світу. Роздум і дія. Епічне і драматичне. Син полтавських степів, Ва силь Симоненко знав тишу степу, але й знав, якими напругами та електричними розрядами насичений цей степ і якими три вогами може повнитися безмежне небо над ним. Серед оголеної

158

тиші заходило на грозу. Вдарила вона у збірці «Земне тяжіння», що вийшла тисяча дев’ятсот шістдесят четвертого року. У терпкий подих степу увірвався бунтівний подих Дніпра, Шевченків дух.

Василеве зростання було дивовижне. Пригадується: ви йшла перша його книжка. Всі її хвалили, всі захоплювалися, а Василь говорив про неї хіба що іронічно. Він уже не любив її, бо переріс її. Був людиною немилосердно самокритичною і вічно собою невдоволеною — за великим рахунком, а не дріб’язково. У нього було надто високе уявлення про літерату ру, надто високі ідеали й критерії, щоб він міг задовольнитися тим, що робив (І. Дзюба).

ІІ. Виконайте завдання до тексту.

1)Виділіть у тексті слова, що за своїм стилістичним навантажен ням створюють особливе сприйняття тексту. Наведіть приклади.

2)Зробіть фонетичний розбір виділених слів.

3)Назвіть, якими частинами мови є слова в останньому реченні.

4)Поясніть правопис слів людських, поколінь, полтавських, Шев% ченків, не дріб’язково, дев’ятсот. Назвіть орфограми.

5) З’ясуйте значення слів літо, омана, контраст, критерій.

ІІІ.Зробіть висновок про слово як одиницю мови.

349.Випишіть із хрестоматії з української літератури уривки з поезій, у яких би йшлося про силу слова. Зачитайте їх у класі.

Дотримуйтеся орфоепічних норм.

350. Складіть і запишіть діалог аргументацію, в якому ви доводи ли б одноліткові необхідність досконалого володіння рідною мовою та однією з іноземних. Уживайте слова різних лексичних груп.

Розмовний стиль, його особливості

351.І. Прочитайте. Доберіть заголовок. Визначте стиль тексту.

Зякою метою у тексті вжито діалог? Який стиль використав автор при цьому? З якою метою?

Зараз дядько Микола смачно навпіл розколює березові і грабові кряжі. Робить він це так: підійме над головою колуна, замахнеться, скаже «гех» — і дерево розколюється навпіл, і знову «гех» — і знову на землю летять половинки.

—Ти чого, підпомагачу, зуби шкіриш? — дивується дядько Микола, розгойдуючи рясну свиту.

—А чого ви за кожним разом гехкаєте?

159

—Чого? — косує на мене чоловік очима і вусами. — Ніби не знаєш.

—Не знаю.

—Еге, погані твої діла.

—Погані, але не дуже... То чого?

—Без «гех» дерева не осилиш.

—Хіба?

—Не віриш — спробуй. Ставай на моє місце.

Я так і роблю: беру колуна, замахуюсь — і він застрягає в оцупку.

— А що я тобі казав? — насочуються сміхом вуса і кирпа дядька Миколи. — «Гех» у господарстві — велике діло, на ньо му всі дроворуби тримаються (М. Стельмах).

ІІ. Поясніть розділові знаки в тексті.

352. Розгляньте таблицю. Розкажіть, що ви знаєте про розмовний стиль. Яке його основне завдання? Яка мовленнєва ситуація потрібна для розмовного стилю?

Розмовний стиль

353. І. Прочитайте. Підготуйте конспект повідомлення про озна ки розмовного стилю, характерні для нього мовні засоби.

Р о з м о в н е м о в л е н н я є найдавнішим стилем будь якої мови. Ним користуються здебільшого в побуті, але часто й у навчальній, науковій, виробничій, суспільно політичній, культурній та інших сферах життя. Широко представлене воно в публіцистиці, в красному письменстві.

Розмовне мовлення слугує для безпосереднього усного повсякденного спілкування, при якому сама ситуація зумов лює зміст висловлення: тут використання розмаїття ритмо. мелодійних варіацій, інтонування, а також допоміжних поза.

160