Укр мова

пш..на — увесь л..шок, який можна було збути (Панас Мирний). 3. Золоті кл..нки бл..стіли од проміння (В. Сосюра). 4. Поверх стін, порослих зеленим бадиллям, стр..міли високі башти (І. Не чуй Левицький). 5. Зелений простір вб..рав у себе очі (В. Минько). 6. Йде гаями — не трісне, через воду бр..де — не плюсне, оч..ре тами — не шелесне (С. Васильченко). 7. Уже сут..ніло, коли Горбенко повернувся додому (Б. Антоненко Давидович).

205.Доберіть три чотири прислів’я, в яких відбуваються чергу вання у словах. Обґрунтуйте свій вибір.

206.Об’єднайтесь у групи і складіть кросворд зі слів, у яких від буваються чергування звуків. Обміняйтеся роботами і розв’яжіть

кросворди.

20. ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ПРИ СЛОВОЗМІНІ ТА СЛОВОТВОРЕННІ, МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ

207. Прочитайте. Випишіть парами слова, у яких спостерігається чергування приголосних. Визначте умови чергування (слово

зміна чи словотворення).

1.Сьогодні я в морі любові, душа, як у зорях блакить, а сніг, наче квіти бузкові, на вітах каштанів лежить (В. Сосюра).

2.Вічний революцьонер — дух, наука, думка, воля — не усту пить пітьмі поля... (І. Франко). 3. Та друг мій, Мирослав, ще й після того не раз був на устах усіх (П. Тичина). 4. Рука безко рисливої допомоги стала для молодого художника і поета й рукою дружньої підтримки (П. Федченко). 5. На Андрія треба кожуха доброгрія. 6. Важко влітку без корови, а взимку без кожушка (Нар. творчість). 7. Ілля Рєпін на своїй картині «За порожці пишуть листа турецькому султану» зобразив писарем відомого історика Дмитра Яворницького. 8. Він сам вийшов з давнього козачого роду і досліджував історію українського козацтва (З журналу).

208.Розгляньте схему. Доповніть її власними прикладами. Опра цюйте теоретичний матеріал на с. 92. У яких частинах мови найбіль ше виявляються зміни приголосних?

[ г ] — [ ж ] — [ з ]: нога — ніженька — нозі [ к ] — [ ч ] — [ ц ]: юнак — юначе — юнацький [ х ] — [ ш ] — [ с ]: рухає — рушати — в русі

91

211. Розгляньте таблицю. З’ясуйте, про який спосіб словотвору йдеться. При творенні яких частин мови відбувається зміна приго лосних?

Зміни приголосних фонем

212. І. Від поданих іменників утворіть і запишіть прикметники за допомогою суфіксів ськ , ств , поясніть наявність змін у них.

Кривий Ріг, Збараж, Овруч, Одеса, Бахмач, Гамбург, Черка си, казах, чуваш, латиш, печеніг, грек, киргиз, чумак, гайда мака, волох, узбек, поляк, словак, брат, українець, білорус, француз, швед, башкир.

ІІ. Складіть і запишіть речення з прикметниками, утвореними від виділених іменників.

213. І. Об’єднайтесь у пари і позмагайтеся, хто швидше виконає зав дання (с. 94). Утворіть іменники від назв областей України за допо могою суфікса ин(а). Розташуйте їх в алфавітному порядку.

93

З р а з о к. Сумська — Сумщина2 .

Київська, Херсонська, Полтавська, Черкаська, Чернігівська, Хмельницька, Одеська, Миколаївська, Івано Франківська, Львівська, Дніпропетровська, Луганська, Рівненська, Терно пільська, Харківська, Чернівецька, Донецька, Вінницька, Кіровоградська.

ІІ. Підготуйте невеликий допис про свою область. Дотримуйтеся публіцистичного стилю.

21. ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ ЯК СПОСІБ ЗАПИСУ ЖИВОГО МОВЛЕННЯ

214. Прочитайте текст. Складіть тестові завдання для свого одно класника. Проведіть взаємоперевірку розуміння тексту за тестами.

Запис живого мовлення за допомогою фонетичного алфавіту на основі звукового принципу зветься т р а н с к р и п ц і є ю.

Такий спосіб запису живого мовлення, при якому з можли вою точністю передається кожен звук з усіма його відтінками, називається ф о н е т и ч н о ю т р а н с к р и п ц і є ю.

Її використовують під час дослідження діалектів, певних фонетичних явищ живої мови тощо. Для звукового письма ви користовують український алфавіт і допоміжні діакритичні знаки. Це такі, як:

[¢] — над голосним позначає наголос: [хàта]; [′] — після літери вгорі — м’якість приголосного: [с′ад′];

[’] — після літери вгорі — напівм’яку вимову приголосно го: [п’ідè];

[:] — після приголосного — подовжену вимову його: [жит′:à];

[°] — після літери вгорі — огублення (лабіалізацію): [с°îда]; [еи] — нечітку вимову голосного — вгорі іншою літерою по значається звук, до якого той наближається: [сеилî],

[оу] [коужóх]; [ў] — нескладові звуки позначаються літерою з маленькою

дужечкою над або під нею: [б°уд°увàў], [G] [краG];

[дж]P — для позначення злитих звуків пишуться дві літери, з’єднані дужкою вгорі: [джаз],P

P På

[дз] [дз ркал°о].

Букви українського алфавіту я, ю, є, ї, щ, які позначають два звуки, у транскрипції не вживаються. Запис фонетичною тран скрипцією береться у квадратні дужки, усі слова пишуться з ма

94

лої букви, розділових знаків не ставлять, замість них вживають ся позначки / — «пауза» і // — «тривала пауза». Наприклад:

Анад степами вітер віє!

Ав небі гуркотить весна! (Є. Маланюк). [а над стеипàмие в’³теир в’³йе // а ў нåб’і г°урк°отèт′ веиснà//]

215. Запишіть тексти фонетичною транскрипцією. Пригадайте, що таке фонетичне слово, знайдіть такі в тексті.

1.Білі роси — то кохання, Що живе лиш до світання.

Кров, що в сонці не поблідла,— То любов правдива й світла (Д. Павличко).

2.Ширшає роздолля вод, щодалі більше світла. Маревом, блиском усе переповнене. Все злилося, все поєдналося в стихії сонця, в гармонії життя... Плине ущерть налита світлом ріка. Розсунула очерети, розлилася, відтворює саму широчінь неба, з усім живим спілкується своєю безмовною мовою... (О. Гончар).

216. І. Зробіть повний фонетичний аналіз тексту: назвіть усі випадки змін голосних і приголосних звуків у потоці мовлення, усі випадки історичних та морфонологічних чергувань.

Інтенсивне сонячне світло, люті вітри, бідні ґрунти і сильні морози вночі роблять життя рослин на вершинах гір винятко во важким. І все ж і в горах можна зустріти надзвичайно кра сиві рослини. Європейський едельвейс має щільний «одяг» із пушинок, які затримують на його стеблах сонячне тепло і перешкоджають випаровуванню вологи з рослини.

Дивна квітка «срібний меч» росте тільки на вершинах старих вулканів двох островів, що входять у склад Гаваїв. Тут випадає всього 7 см опадів на рік, і «срібному мечу» доводить ся дуже довго, до 20 років, накопичувати воду, щоб розквіт нути. Цвітіння продовжується кілька тижнів, після чого рослина гине.

Виявляється, що на вершинах гір є рослини із власним «центральним опаленням». Крихітні стебла альпійських сніжних дзвіночків створюють стільки тепла, що можуть роз топити сніг навколо себе. Завдяки цьому вони і розквітають на самому початку весни (З кн. «Життя рослин»).

ІІ. Зробіть повний фонетичний розбір виділених слів.

Порядок фонетичного розбору

1.Запишіть слово фонетичною транскрипцією.

2.Поділіть на склади, дайте характеристику складів.

3.Поставте наголос, схарактеризуйте його.

4.Визначте співвідношення між звуками і буквами (кількість голосних і приголосних).

95

5. Дайте характеристику голосних:

а) за рухом язика до піднебіння (ряди);

—переднього ряду: [і], [и], [е];

—заднього ряду: [у], [о], [а];

б) за ступенем піднесення язика до піднебіння;

—високе піднесення — [і], [у];

—високо середнє — [и];

—середнє — [е],[о];

—низьке — [а].

в) за участю губ (лабіалізовані/ нелабіалізовані); 6. Дайте характеристику приголосних:

а) за участю шуму і голосу (шумні, дзвінкі, глухі, сонорні); б) за місцем творення (язикові, губні, глоткові); в) за твердістю і м’якістю;

7. Укажіть усі можливі звукові зміни в слові (чергування, уподібнення, спрощення).

З р а з о к р о з б о р у

тепла [теиплà] — 5 б., 5 зв.

теп ла — 2 скл.: 1 й закритий, 2 й відкритий, наголошений. Голосні звуки: [еи], [а]; [еи] — передній ряд, середнє піднесення;

[а] — задній ряд, низьке піднесення. Приголосні звуки: [т] — шум ний, глухий, язиковий, твердий; [п] — шумний, глухий, язиковий, твердий; [л] — сонорний, язиковий, твердий.

217. Уявіть себе екскурсоводом. Підготуйте цікаву розповідь про рослинний світ вашого краю. Правильно вимовляйте слова, в

яких відбуваються чергування звуків.

Стилістичні засоби фонетики. Милозвучність української мови. Експресивні можливості звуків української мови. Звукопис. Ритмомелодика живого і художнього мовлення

218. І. Прочитайте текст. Сформулюйте основні закони мило звучності української мови, наведіть приклади.

Ніжністю, мелодійним звучанням української мови здавна захоплювалися іноземці. Німецький поет Фрідріх Боденштедт у середині XIX століття вивчав її, щоб перекласти німецькою мовою пісні та думи нашого народу і видати їх об’ємною анто логією «Поетична Україна». А відомий російський співак Лео нід Собінов, виконавши на гастролях 1926 року в Харкові партію Лоенгріна в опері Вагнера українською мовою, захоп лено написав: «Та це ж бо звучить зовсім по італійському! Гарно, звучно, благородно й поетично».

96

Таємниць надзвичайної чарівності нашої мови, певна річ, безліч, але найголовніші закони милозвучності її полягають у тому, щоб уникати збігу приголосних (радість — радісний) і збігу голосних (вона йде, він іде) (За А. Бортняком).

ІІ. Поясніть розділові знаки в останньому реченні.

219. Опрацюйте теоретичний матеріал. Перевірте зроблені вами висновки.

Милозвучність української мови досягається насампе ред рівномірним розподіленням голосних і приголосних звуків у мовному потоці. Для усунення збігів звуків наша мова має спеціальні фонетичні засоби.

1.Найуживанішим засобом милозвучності мови є чергу/ вання [у] з [в] та [і] з [й]. Прийменник в та префікс в пишеть ся між двома голосними (успіхи в економіці), після голосного перед приголосним (вишні в саду; дорога повилася вгору), пе ред голосними на початку речення (В Одесі тепло). Приймен ник у та префікс у пишеться між літерами, що позначають приголосні (був у жовтні), на початку речення перед приго лосним (У Карпатах випало багато снігу), перед наступними

в, ф, сполученням літер хв, в, льв незалежно від того, на який звук закінчується попереднє слово (жити у Львові; книга у Федора), після паузи перед приголосним (сад, у якому квіти).

[І] з [й] чергуються у тих самих випадках, що й [у] з [в]. Іноді прийменник у набирає форм ув, уві, вві: Стало так легко, як уві сні (Ю. Яновський). Щоб уникнути важких збігів вв, вф навіть після голосних уживається у: Товариші

мої пішли у військо (Леся Українка).

Удеяких випадках чергування [у] з [в], [і] з [й] не від/ бувається: у власних назвах (Удод, Вроцлав); у словах, де зміна початкового [у] чи [в] веде до зміни значення слова (вправа і управа, вдача і удача, вразити й уразити), [і] з [й] не чергуються при зіставленні понять (минуле і сучасне);

условах іншомовного походження (до інституту).

2.У кінці деяких префіксів, прийменників та прислів ників можуть додаватись або відкидатись голосні звуки:

відірвати, переді мною. Прийменник з може мати форми із, зі, зо: із хмари, зі свого, зо три.

3.Після приголосних уживаються частки би, же, після голосних — б, ж: зробив би, зробила б.

4.Перед приголосними вживаються форми дієслів на ся, перед голосними — на сь: зібралися всі — зібрались усі; але після приголосного завжди ся: дивляться, дивишся.

220. І. Спишіть сполучення слів на с. 98, правильно дібравши фо нетичні засоби милозвучності. Поясніть свій вибір.

97

(З, із) року (в, у) рік; (в, у) своєму творі; (з, із) самого ранку; лунає (у, в) ухах; (в,у) місті; (в,у)заємна допомога; (в,у) важ ких умовах; (в, у) його сестри; (і, й) дуть (в, у) ногу.

ІІ. Уведіть три словосполучення у складне речення і запишіть його.

221. І. Випишіть у два стовпчики слова: а) у яких можливе чергу вання [у] з [в]; б) у яких чергування немає.

Україна, урок, узбережжя, влада, вправа, вклад, урожай, удача, вчителька, враження, указ; умова, взимку, увечері, вранці, увага; уява, влітку, утруднення; ударник, ударити, упав, вплив; указка, вступ, уже, все, Улас, Владислав, уряд.

ІІ. Зі словами другого стовпчика складіть речення на тему «Спеціальний репортаж».

222. Допишіть речення, правильно вживаючи у — в, і — й. Свій вибір обґрунтуйте.

1.Надходила осінь (і, й)... . 2. Уже одсіялися люди (і, й)... .

3.Тепла ще довго не буде (і, й)... . 4. Ліс принишк (у, в)... .

5.Дуб зашумів (у, в)... . 6. Різнобарвний килим листя поіржа вів (і, й)... . 7. Небо не було таким високим (і, й)... . 8. (У, в)...

було багато турбот (у, в)... передчутті зими.

223.Спишіть текст, розкриваючи дужки. Свій вибір обґрунтуйте.

Ступаю (в, у) спогади, як (у, в) глибінь віків...

Обабіч чорною стіною виструнчились сосни (і, й) шепочуть ся між собою. Над головою широка небесна дорога. Небо висо ке, вимерзле, зорі далекі, маленькі. Холодний вітер знаходить тебе, (у, в) який би бік не повернувся... Відлунюється (у, в) принишклому лісі дзвін колісних шин, чути бадьоре кінське пирхання, ходором ходить з боку на бік віз, (й, і) здається, зорі на небі не стоять на одному місці, а хитаються, так хитаються, що аж (у, в) зуби заходить оскома (За Ю. Збанацьким).

224. І. Прочитайте текст. Укладіть словничок художніх засобів милозвучності.

М и л о з в у ч н і с т ь (або е в ф о н і ч н і с т ь) — якість усно го мовлення, яка проявляється в його плавності, мелодійності, інтонаційній виразності, у відсутності звукосполучень, які бу ли б неприємні для слуху.

У фонетичному арсеналі кожної мови є свої засоби евфоніч ності. В українській мові це спрощення в групах приголосних

(честь — чесний, бризкати — бризнути), наявність слів із приставним приголосним і без нього, що дає можливість вибо ру (вогонь — огонь, вуста — уста), варіантів префіксів під —

піді , з — зі — із , від — віді — од — оді варіантів дієслівних суфіксів ти і ть, ся і сь (вчитися — вчитись).

98

Х у д о ж н я м о в а використовує фонетичні засоби усного мовлення і прагне видобути додатковий експресивний ефект навіть із тих евфонічних засобів, які надає їй норма:

1) рівнозначні за смислом варіанти слів (вольний — вільний, одна — єдина); 2) паралельні форми часток (би—б, же—ж); 3) з в у к о п и с — передані фонетичними засобами мови звуки природи чи навколишньої дійсності: Ш ш ш,— зашепотів оче рет; Золоті вулкани лип (І. Драч); 4) уживання певних звуків із художньою метою (наприклад, плавних [л], [м], [н] для ство рення враження м’якості, ніжності: Неначе ляля в льолі білій...— Т. Шевченко); 5) ритм — рівномірне чергування співмірних елементів; 6) пауза — засіб емоційності тексту, роз криття психологічного стану мовця; 7) повтор однієї приголос ної фонеми — а л і т е р а ц і я (Гуртуються вітри в степу...— В. Земляк); 8) повтор голосних фонем — а с о н а н с (Ідіть із ночі в сяйво дня...— Олександр Олесь).

Пишучи власний твір, будуйте речення так, щоб на межі слів не виникали немилозвучні збіги звуків на зразок: «ці цікаві книги». Не допускайте римування у прозі: «любов люди ни до Батьківщини». Уникайте набридливого повтору, нагнітання близьких за вимовою звуків та звукосполучень у словах: «Самовідданість, скромність, людяність і принци повість героя підкреслюється у багатьох місцях роману» (вра ження сичання). Уникайте м е т а т е з и — перестановки звуків або складів у межах слова: «Азейбарджан» — замість

Азербайджан, «раболаторія» — замість лабораторія (З посібника).

II. Запишіть у вигляді правил вимоги до евфонічності учнівських творів.

225. Прочитайте уривки з поезій Андрія Малишка. Визначте, які фонетичні засоби і з якою метою використав поет у віршах.

1.Оддудніла, одгупала, одклекотіла війна, За двобоєм і смертю залізною зникла луною.

Березневий струмок пересвічує сонце до дна,

Ізагублений жайворон знову тріпоче зі мною.

2.Кінь мій доорював довгу ниву, На атомну гору поклавши гриву...

3.Дорого, дорого, з під вітру і грому, У травах, у росах, в огні, В розлуці і в щасті, із дому й додому, Лежиш біля серця в мені.

4.Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині,

Ікарії очі, і рученьки білі

Ночами насняться мені.

99

Героїню повісті Івана Нечуя Левицького «Микола Джеря» називали Нимидора (справжнє ім’я — Минодора), а героїню повісті Бориса Грінченка «Серед темної ночі» — Левантина (справжнє ім’я — Ва лентина). Яке фонетичне явище спричинило такі зміни у словах? Наведіть приклади з творів українських та зарубіжних авторів.

226. Знайдіть у хрестоматії з української літератури приклади звукопису: фонетичної анафори та епіфори, асонансу, алітерації.

Повторенням яких звуків створюється емоційно експресивний ефект? Які звуки стали символами певних явищ, настроїв, зорових об разів? Прокоментуйте свої міркування. З’ясуйте, за рахунок чого до сягається римованість рядків.

227. І. Повторення приголосного звука [р] створює враження твер дості, різкості, гуркоту, грому, битви, чіткого ритму. Доведіть це на прикладах із віршів.

1.Знов Захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри,

Що буде степ, руїна й вітер (Є. Маланюк).

2.Прийшла пора садить дерева — пора бентежна і недремна. Пора копатися в землі, щоб сіль відчути на чолі.

Пора — надій, турбот і звершень, пора — трудитися не вперше. Пора — осмислень і тривог, пора — майбутніх перемог. Безмовних задумів пора,

а потім — слова і пера (М. Сингаївський).

II.Опишіть у формі вірша чи прозою бурю на морі, використову ючи звукоповторення приголосного [р].

228. Завдяки великій кількості голосних і сонорних приголосних мовлення стає мелодійним, пісенним. Повторення плавних [л], [л′], [н], [м] допомагає уявити поетичну картину місячної ночі, течію річки, плавні рухи русалок, плескіт річкової хвилі. Зверніть увагу, як цим засобом користуються поети. Чим досягається відчуття ніжності, лагідності, ласкавості у вірші Миколи Сингаївського?

Літній вечір на Україні лугом полем туман стеле, Кладуть хлібороби натомлені руки на косогори. А з ними відпочиваєш ти, моя матінко земле,

І селянки — смагляві дівчата ловлять у ріках зорі. Сизо синьо вечірньо в садах дозрівають сливи, Заснули в колисках діти, мов лебедята малі.

100