Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Kurpa_Vyshcha_matem_T.2_Gl.9-12_2009

.pdf
Скачиваний:
238
Добавлен:
02.02.2015
Размер:
4.62 Mб
Скачать

12.2. Похідна за напрямом та градієнт скалярного поля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай − деякий вектор, x, y,z − скалярне поле, Μ 0 і Μ − точки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x, y,z

на прямій з напрямним вектором

. Позначимо приріст функції

при переході від точки Μ 0

до точки Μ як Μ Μ0 ,

а приріст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

модуля вектора як

 

 

ΜΜ 0

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначення. Похідною

 

 

 

скалярного поля x, y,z в точці М0 за

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Μ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

напрямом називається вираз:

 

 

 

= lim

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Μ

 

Μ 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема. Якщо функція x, y,z диференційована в точці М0, то її

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

похідна за будь-яким напрямом

існує і дорівнює

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos

 

cos

 

cos ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де cos , cos , cos − напрямні косинуси вектора .

 

 

 

 

 

Основні властивості похідної за напрямом:

 

 

 

 

 

 

 

1) Похідна за

напрямом

зображує

швидкість

зміни поля

в цьому

напряму. Якщо в даній точці

 

 

 

0 (

 

0 ), то поле в цьому напряму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

зростає (спадає). Рівність нулю похідних в усіх напрямах є ознакою стаціонарності поля.

2) Похідна за будь-яким напрямом, дотичним до поверхні рівня, що проходить через дану точку, дорівнює нулеві.

 

grad

 

x, y,z

Визначення. Градієнтом

(або ) скалярного поля

в точці x, y,z називається вектор, проекції якого в декартовій системі координат визначаються частинними похідними функції :

 

 

 

 

 

 

 

grad =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

j

k .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

 

z

 

Основні властивості градієнта:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) ;

 

2)

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)

 

 

 

 

 

 

 

;

4)

F

F .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

151

Приклад 1. Нехай поле задано скалярною функцією F (r ) радіуса-

вектора точки М, де

 

 

 

 

r

 

 

x2

y2

r

i x jy kz ,

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F , якщо:

1) F r r

; 2) F( r )

a,r ;

3) F r F r .

 

Розв’язання.

1)

 

Якщо

 

r

,

то

 

F r

z2 . Визначити

 

 

 

F r

і

 

r

 

r

 

 

r

 

x

 

y

 

z

1

 

r

 

i

 

 

j

 

 

k

= =

 

i

 

 

j

 

 

k =

 

r

. Маємо співвідношення, яке

x

y

z

r

r

r

r

зручно використовувати при розв'язанні задач:

r

r r ;

аналогічними перетвореннями для випадків 2) та 3) одержимо два інших важливих співвідношення:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

, де

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a, r a

a = const ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F r F r r .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 2. Знайти градієнт скалярного поля

a, r

 

 

 

 

 

 

r 3

 

 

 

( a const ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання.

У даному випадку

поле

задано

відношенням двох

скалярних

функцій

від

 

Використаємо

 

 

наведені

вище

властивості

та

r .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a, r 2

 

 

 

r3 a, r

a, r

r3

 

співвідношення і одержимо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

r3

 

 

 

 

 

r6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r3

 

 

 

 

 

 

 

r 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

2 a, r

a, r a, r

2 3r 2 r

 

 

2 a, r

a

a, r

2

3r

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r 6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зв'язок між похідною за напрямом, градієнтом та нормаллю до

поверхні рівня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За визначенням градієнта та наведеної

 

 

 

z

 

 

 

 

вище теореми і рис.12.1, очевидно, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

o

np =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

/ l

 

 

де

o

 

,

а

 

− кут

між

градієнтом

і

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

напрямом .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 12.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найбільше

значення

має, якщо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

152

cos 1, тобто в тому випадку, коли напрям збігається з напрямом градієнта. Звідси маємо фізичний зміст градієнта: градієнт у будь-якій точці скалярного поля спрямований у бік найбільшого зростання поля і за абсолютною величиною дорівнює найбільшої швидкості зростання поля у

цій точці Vmax .

Напрям градієнту скалярного поля (x,y,z) у точці М(x,y,z)

збігається з напрямом нормалі до поверхні рівня поля, що проходить через цю точку.

При розв’язанні задач на геометричні та механічні застосування

градієнта використовують наведені властивості градієнта та наступні:

1) для будь-якої поверхні F(x,y,z)=0 вектор нормалі в заданій точці

 

 

 

 

gradF x, y,z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М(x,y,z) має вигляд: n

 

 

;

 

 

 

 

 

 

 

 

gradF x, y,z

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) найбільшою крутістю підйому поверхні z x, y в точці М(x,y,z)

є тангенс кута між нормалями до поверхні та до площини XOY у точці М.

 

 

 

 

 

 

 

gradz

 

.

 

 

 

 

 

 

 

Якщо z x, y , то n

, ,1 і cos n0

, k , тобто: tg

 

 

 

 

 

x

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 3. Записати вектор нормалі до поверхні 2z

x2

 

y 2

в

 

 

точці А 2,3,1 .

 

 

 

 

4

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. Запишемо рівняння Нормаль визначається за формулою n0

поверхні у вигляді

F(x,y,z)=0.

 

 

 

gradF x, y, z

 

 

У нашому

 

 

 

.

A

 

gradF x, y, z

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F x, y, z 2z

x2

 

 

 

y 2

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

2 y

 

випадку

 

 

 

 

 

=0

 

F

 

 

i

 

 

j

2k , в точці А:

4

9

 

2

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

7

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F i

 

j

2k ,

 

F

 

 

 

 

і

n0

 

A

 

 

3i

2 j

6k .

 

 

 

3

 

3

 

 

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 4. За яким напрямом повинна рухатися точка М(x,y,z), щоб

при переході через точку А(−1,2,−2) поле

 

 

 

 

10

 

зростало з

 

 

 

 

x2

y2

z 2

1

найбільшою швидкістю? Чому дорівнює найбільша швидкість зростання?

Розв’язання. Напрям

найбільшого зростання поля −

це напрям

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

градієнта, тобто

max0

 

 

 

; швидкість у цьому напряму V

 

 

 

. Тоді

 

 

 

 

 

max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

153

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i 2x j 2 y k 2z ,

 

 

1 i 2 j 2k ,

 

 

 

 

 

 

 

x2 y2 z 2 1 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 4 4

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

та остаточно

 

 

V

 

 

 

 

 

;

 

0

 

 

 

 

i

 

 

2 j

2k .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max

 

5

 

 

 

max

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z x y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 5. Знайти найбільшу крутість підйому поверхні

в

точці М(2;2;4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання.

 

Найбільша

крутість

 

підйому

 

 

визначається

за

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y x y 1

 

 

 

 

 

формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

max

z

 

,

 

 

 

де

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z i

 

j x y ln x ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

1 ln 2 2 4.87 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

4i

 

4ln 2 j ,

 

 

 

тоді

 

 

 

max

 

z

 

 

звідки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

78o 24 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 6. Обчислити похідну скалярного поля

x2

 

y 2

z 2

в

 

 

 

 

 

 

точці 2;

 

 

 

3;3 в напрямі радіуса-вектора цієї точки.

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. Градієнт поля i

 

 

 

 

 

j

2 y k

 

 

 

 

 

 

,

в точці А він

 

 

 

2

 

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дорівнює вектору

i j

2

 

3 k

;

 

орт напряму радіуса-вектора

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r o

 

 

 

 

 

 

 

2i

 

 

3 j

3k

 

, тоді похідна в напрямі радіуса-вектора

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

o

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

, r

 

 

=

 

 

i

2 3 j

 

 

 

 

k

2i

 

3 j 3k

=

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

3

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 7. Обчислити похідну скалярного поля ln xy yz xz

x cost

в точці А(0,1,1), що належить колу y sin t за напрямом кола (рух проти

z 1

годинної стрілки). Встановити характер зміни поля в цьому напрямку. Розв’язання. Знаходимо градієнт поля в точці А:

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

y z j x z k

y x ,

2i

j

k .

xy yz xz

 

Визначаємо значення параметра t , що відповідає точці А(0,1,1):

 

 

 

 

 

A

 

A

t A .

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

0 cost

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

yA 1 sin t A

1

2

 

 

 

 

154

Знаходимо одиничний вектор за напрямом кола, що визначається як

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

орт вектора дотичної до заданої кривої. Крива задана параметричними

рівняннями:

x x t , y y t ,

 

z z t ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x t ; y t ; z t .

Тоді орт

 

тому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1,0,0

 

 

 

 

 

 

 

 

дотичної до кола в точці А має вигляд: o

o

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо похідну за напрямом, яка дорівнює скалярному добутку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

( , o ) =

 

= 2i

j k i = 2 . Оскільки

 

 

 

то поле в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

заданому напряму спадає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 8. Знайти похідну функції

z

y2

 

 

у будь-якій точці еліпса

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2x2 y2 1 ( x 0) за напрямами дотичної та нормалі до цього еліпса.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y2

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. Знайдемо вектор z : z

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

2

 

 

 

j .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і нормалі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знайдемо орти дотичної o

no . Для неявно заданої функції

F x, y 0 маємо формули:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

o

 

 

F

 

; F

 

 

 

o

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

; F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

, n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F 2

 

F 2

 

 

 

 

F 2 F 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо F x, y 2x2 y2 1 0

 

, то F

4x ;

 

F

 

2 y і

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y; 2x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2x; y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

o

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

; no

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4x2

y2

 

 

 

4x2 y2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y2

 

 

 

 

2 y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Остаточно

маємо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

 

 

 

 

i y j 2x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4x

2

y

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

o

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

4 y

 

y y2 4x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4x

y

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4x2 y2

4x2 y2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У верхній півплощині,

де y>0

 

та

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,

 

поле зростає за напрямом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

o

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дотичної, у нижній − спадає. Похідна за напрямом нормалі має вигляд:

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 y2

 

2 y2

 

 

z

 

 

 

 

 

y

 

 

2 y

 

 

 

 

 

1

 

 

 

x

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

j

 

 

i

2x j

y

 

 

 

 

 

 

 

0,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

2

 

 

x

 

 

 

 

 

4x2 y2

 

 

 

 

4x2 y2

 

n o

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

155

тобто у будь-якій точці еліпса ( x 0) за напрямом нормалі поле залишається стаціонарним.

12.3. Векторне поле

Визначення. Задане поле називають векторним, якщо воно визначається векторною функцією, тобто кожній точці M x, y,z простору

(або його частині) поставлено у відповідність вектор

a P x, y, z ;Q x, y, z ; R x, y, z

.

Прикладом векторного поля може бути поле швидкостей твердого

тіла, що обертається навколо нерухомої осі з кутовою швидкістю . Кожній точці М твердого тіла можна поставити у відповідність вектор

 

 

 

 

 

 

швидкості V

, r

, де r

xi

yj

zk .

На площині (або деякій частині площини) також може бути задане

векторне поле, якщо кожній точці М(х,у) поставити у відповідність

плоский вектор a P x, y ;Q x, y .

 

 

 

 

 

Надалі будемо вважати, що функції P x, y, z ,

Q x, y, z ,

R x, y, z

неперервно диференційовні. Ця вимога звичайно виконується в реальних фізичних задачах.

Геометричними характеристиками

векторного

поля

є

векторні

(силові) лінії.

 

 

 

 

 

Векторною (силовою) лінією

поля

називається

крива

r

r t , в

 

 

 

 

 

 

кожній точці якої дотичний вектор dr

колінеарний до вектора поля a (М).

Очевидно, що векторними лініями поля швидкостей твердого тіла, що обертається навколо осі, є кола, по яких рухаються точки при такому обертанні: дотичний вектор до кола є колінеарним вектору швидкості

точки.

 

 

 

 

 

 

З визначення векторної

лінії випливає, що (const) таке, що

М(x,y,z) виконується рівність

 

 

 

 

dr

a , звідки маємо співвідношення

 

dx

 

 

dy

dz

 

 

 

 

 

 

 

,

 

P x, y, z

Q x, y, z

R x, y, z

яке є системою диференціальних рівнянь для визначення векторних ліній поля.

Приклад 9. Знайти векторні лінії поля

 

 

 

 

a

z y i

x z j

y x k .

156

Розв’язання. Складаємо систему рівнянь векторних ліній:

dx

 

dy

 

dz

.

z y

x z

 

 

 

y x

Застосовуючи метод інтегровних комбінацій (використаємо основну

властивість пропорцій

a1

 

a2

 

a3

 

 

1a1 2a2

3a3

), маємо:

 

 

 

 

 

b

 

b

 

 

 

 

 

b b

 

b

 

 

 

2

3

b

 

 

 

1

2

3

 

 

1

1

 

2

 

3

 

 

 

 

 

dx dy dz

 

 

 

 

dz

 

d x y z

 

dz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

z y x z y x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y x

 

 

 

0

 

 

 

y x

Одержимо перший загальний інтеграл системи диференціальних рівнянь:

 

x y z C1 .

 

 

 

 

 

 

 

 

Другий інтеграл одержимо аналогічно:

 

 

 

 

 

 

xdx ydy zdz

 

 

zdz

 

 

1 2 d x2

y 2 z 2

 

dz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

x z y y x z z y x

z y x

 

 

 

 

 

 

 

0

 

y x

звідки випливає: x2 y 2 z 2 C

2

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, векторні лінії в нашому випадку – це кола, що утворюються в

результаті перетину сфер x2 y 2

 

z 2 C

2

із площинами x y z C .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

Якщо знайти обидва інтеграли за допомогою інтегровних комбінацій не вдається, то при знаходженні другого інтеграла використовують перший. Покажемо це на прикладі.

Приклад 10. Знайти векторні лінії поля

 

 

 

 

a

i y i x k .

Розв’язання. Система рівнянь векторних ліній має вигляд:

 

 

 

 

 

 

dx

 

dy

 

dz

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

1

 

 

 

 

 

 

Щоб одержати перший інтеграл системи, застосуємо метод

інтегрованих комбінацій:

dx

 

dy

xdx ydy 0 , звідки x2

y2

C 2 .

 

 

 

 

 

y x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для визначення другого інтеграла використовуємо знайдений перший

інтеграл. Запишемо отриману залежність

у параметричному

вигляді:

x C1 cost

. Тоді друге рівняння набуде

вигляду

C1 costdt

 

dz

, звідки

 

 

 

 

 

 

 

y C1 sin t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C1 cost

 

1

 

маємо: z t C2 . Отже, отримано двопараметричну сім’ю гвинтових ліній: x C1 cost , y C1 sin t , z t C2 , яка описує векторні лінії заданого поля.

157

Основними

 

локальними

 

 

характеристиками

 

 

векторного

 

поля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a {P,Q, R} є дивергенція та ротор поля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначення.

Дивергенцією

 

 

векторного поля

 

в

точці

М

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P(M )

 

 

 

Q(M )

 

 

 

 

R(M )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

називається число diva(M )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дивергенція векторного поля є скалярною характеристикою поля:

при прийнятих відносно функцій

 

P,Q,R

 

припущеннях кожній точці М

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

поля можна поставити у відповідність число diva( ) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо вважати, що

 

поле швидкостей рухомої рідини,

 

 

 

 

a

то diva( )

є потужність

джерела,

що

 

знаходиться

 

у

 

 

 

точці М

(за

 

умовою, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

<0). Кожному векторному полю

diva( )

>0) або потужність стоку ( diva( )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

яке характеризує розподіл джерел та

a відповідає скалярне поле diva(M ) ,

стоків поля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поле

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a , що не має джерел і стоків ( diva( ) =0 для будь-якої точки М

поля), називається соленоїдним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в точці М називається

 

Визначення. Ротором векторного поля a

 

 

вектор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

j

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

rota M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

y

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

 

 

Q

 

 

R

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

j

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R(M )

 

 

 

P(M )

 

R(M )

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Q(M )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Q(M )

 

 

P(M )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

z

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ротор поля є векторною характеристикою поля, тому що кожній

 

 

 

можна поставити у відповідність вектор

 

 

 

 

 

 

 

точці М поля a

rota(M ) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фізичний зміст rota

видний із приклада: якщо a

є поле швидкостей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тіла, що обертається навколо осі з кутовою швидкістю , то

rota 2 .

 

Кожному векторному полю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

відповідає інше векторне поле rota ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

яке характеризує обертання поля a в кожній точці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

rota( ) =0 для будь-якої точки М поля

 

a , то таке поле

a

називається безвихровим. Безвихрове поле в однозв’язній області є потенціальним (тобто градієнтом деякого скалярного поля), і навпаки, будь-яке потенціальне поле є безвихровим.

158

Кожне векторне поле a може бути подане як сума безвихрового та соленоїдного.

Операції обчислення дивергенції та ротора можуть бути спрощені, якщо скористатися оператором

i

 

j

 

k

 

,

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

 

z

 

впровадженим Гамільтоном і названим оператором Гамільтона або оператором “набла”:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

diva ( , a) , rota [ , a] .

 

 

За допомогою цього оператора легко одержати основні властивості

дивергенції і ротора:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

rot(a

b) [ , a b

] [ ,a] [ ,b] rota

rotb ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

div(ua)

udiva (u,a) ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

rot[a,b] [ ,[a,b]]

[b,rota] [a,rotb].

 

Приклад 11. Обчислити

 

дивергенцію

та

ротор векторного поля

{z y, x z, y x}.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. 1)

diva

 

 

 

(z y)

 

(x z)

 

 

( y x) 0 для

 

 

x

y

z

M дане поле є соленоїдним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

j

 

 

 

 

 

 

2) rota

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

 

 

 

 

 

 

z y

x z

 

 

 

 

 

 

 

 

k

z y x

( y x) i

y

(z y)

 

( y x)

 

(x z)

 

(z y)

+ j

z

x

 

+ k

 

 

 

x

y

 

 

 

 

 

 

(x z)

+

z

 

 

 

= 2(i

j

k ) .

12.4. Течія векторного поля крізь поверхню. Визначення. Способи обчислення

 

 

 

− обрана

Нехай a − векторне поле, що задано в деякій області, S

сторона двосторонньої поверхні, що знаходиться у цій області,

 

0

− орт

n

 

нормалі до обраної сторони поверхні S.

 

 

 

 

Визначення. Течією (S)

векторного

 

 

 

поля a крізь поверхню S

 

 

0 ds .

 

 

 

називають поверхневий інтеграл

(S) a, n

 

 

 

S

159

DXOZ
S на

Якщо

 

поле швидкостей рідини, що рухається, то течія поля

 

a

a

крізь поверхню

S дорівнює кількості рідини, що протікає крізь цю

поверхню в одиницю часу.

Оскільки течія векторного поля визначається як поверхневий інтеграл, то вона має усі властивості таких інтегралів. При обчисленні течій частіш за все використовують властивість адитивності: якщо

S= S1 S2 (S) (S1) (S2 ) .

Якщо S − зовнішня сторона замкненої поверхні, то при обчисленні течії зручніше використовувати формулу Гаусса−Остроградського, що дозволяє перейти від поверхневого інтеграла по поверхні S до потрійного інтеграла по об’єму V, обмеженому цією поверхнею:

 

 

 

 

a, n

0

ds diva dv .

S

 

 

V

Основна складність при обчисленні течії полягає у виборі засобу зведення поверхневого інтеграла до подвійного. Зручно дотримуватися такої схеми:

1. Рівняння поверхні F x, y,z 0 однозначно розв'язати відносно якоїсь змінної. Якщо це можливо, то аналізована поверхня взаємно однозначно проектується на відповідну координатну площину. Наприклад,

із рівняння 3x 6 y2 4z2 0 можна однозначно визначити x 2 y 2 43 z 2 .

Розглянутий еліптичний параболоїд взаємно однозначно проектується на площину YOZ.

2. Поверхневий інтеграл, що виражає течію, зводиться в цьому випадку до подвійного інтеграла по області, яка є проекцією поверхні S на відповідну координатну площину.

2.1. При проектуванні поверхні S на площину X=0:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a, n

0

 

a, n

0

ds

 

 

 

 

 

dydz .

 

 

cos

 

S

 

 

 

DYOZ

 

 

x y,z

 

 

 

 

 

 

 

2.2. При проектуванні поверхні

a, n0

ds

 

 

S

2.3. При проектуванні поверхні S

площину Y=0:

 

 

 

 

 

 

 

a, n

0

dxdz .

 

cos

 

 

 

 

 

y x,z

 

 

 

 

 

на площину Z=0:

160

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]