
- •Глава 7 завадостійке кодування
- •7.1 Основні поняття і визначення
- •7.2 Принцип виявлення і виправлення помилок в завадостійких кодах
- •7.3 Класифікація і основні характеристики завадостійких кодів
- •7.3.1 Класифікація завадостійких кодів
- •7.3.2 Основні характеристики завадостійких кодів
- •7.4 Лінійні, блокові коди з виявленням і виправленням помилок
- •7.4.1 Особливості кодування лінійних блокових кодів
- •7.4.2 Кодування в коді Хємминга
- •7.4.3 Особливості декодування лінійних блокових кодів
- •7.4.4 Декодування в коді Хеммінга
- •7.5 Циклічні коди
- •7.5.1 Способи завдання і кодування
- •7.5.2 Декодування циклічних кодів
- •7.5.3 Мажоритарне декодування циклічних кодів
- •7.6 Згорткові коди
- •7.6.1 Визначення, способи завдання і кодування
- •7.6.2 Декодування згорткових кодів
- •7.7 Застосування завадостійких кодів в системах залізничної автоматики, телемеханіки і зв'язку
- •7.8 Способи підвищення вірності передачі інформації в каналах зв’язку з завадами
7.3.2 Основні характеристики завадостійких кодів
Оцінка ефективності кодів проводиться по їх основних характеристиках, що виражають різні кількісні і якісні показники. Дані характеристики використовуються при виборі і обґрунтуванні кодів, призначених для передачі, зберігання і обробки інформації, наприклад: довжина коду, підстава коду, потужність коду, загальне число кодових комбінацій, число інформаційних і контрольних символів, надмірність коду, мінімальна кодова відстань, швидкість передачі коду, вага кодової комбінації, вагова характеристика коду, вірогідність помилкового декодування (при декодуванні з виправленням помилок), вірогідність не виявленої помилки (при декодуванні з виявленням помилок), оптимальність коду, коефіцієнт помилкових переходів і т.д.
Довжина коду n – число розрядів (символів), складових кодову комбінацію.
Підстава коду m – кількість значень ознак, використовуваних в кодових комбінаціях, що відрізняються між собою. Так, в двійковому коді m=2 (символи 0 і 1).
Потужність
коду
– число дозволених кодових комбінацій,
рівне числу початкових інформаційних
і використовуваних для передачі
повідомлень. Загальне число кодових
комбінаційN0
– число всіх можливих комбінацій, рівне
(для двійкових кодів
).
Число
інформаційних символів k
–
кількість символів (розрядів) кодової
комбінації, призначених для передачі
власне повідомлення. Тоді можна виразити
.
Число перевірочних символів r – кількість символів (розрядів) кодової комбінації, необхідних для корекції помилок. Це число характеризує абсолютну надмірність коду.
У теорії
кодування під надмірністю коду R
розуміють відносну надмірність, рівну
відношенню числа перевірочних символів
до довжини коду
.
У більш загальному випадку ця формула може бути приведена до вигляду
. (7.10)
Швидкість
передачі кодових комбінацій – це
відношення числа інформаційних символів
до довжини коду
.
Враховуючи, що
,
маємо
.
Вага кодової комбінації (коду) w – кількість одиниць (ненульових розрядів) в кодовій комбінації. Так, кодова комбінація 101111001 і має вагу, рівну 6.
Вагова
характеристика коду W(w)
– число кодових комбінацій з вагою w.
Наприклад, для коду, що містить кодові
комбінації 10101, 0001, 10101, 11011, вагова
характеристика
,
тобто даний код складається з одного
кодового слова вагою 1, двох слів вагою
3 і одного слова вагою 4.
Імовірність помилкового декодування при корекції помилок визначається виразом
, (7.11)
де Р
– імовірність одиночної помилки в
каналі зв'язку; q
– кратність виникаючих помилок; dmin
– мінімальна кодова відстань даного
коду;
- число поєднань з n
по q.
Тут
позначає найбільшу цілу частина значення
.
Імовірність невиявленої помилки при виявленні помилок
, (7.12)
Оптимальність коду – властивість такого коду, який забезпечує найменшу імовірність невиявлення помилки серед всіх кодів тієї ж довжини n і надмірності r.
Коефіцієнт помилкових переходів
, (7.13)
де
- число дозволених кодових комбінацій,
які відстоять від i-ї
кодової комбінації на відстань d;
- число поєднань з n
по d.
Даний коефіцієнт показує, яка частка
помилок кратності d
не виявляється.