Характеристика емоційних станів оператора

Під емоційними розуміються стани, викликані переживанням людиною її ставлення до зовнішнього світу і до самого себе і що характеризуються змінами кількісних і якісних параметрів відповідей на сигнали зовнішнього середовища. Таким чином, емоційний стан тісно пов'язане з індивідуальної семантичної значимістю надходить до людини інформації і є ніби корекцією, що вноситься людиною у відповідь, що визначається тільки інформаційною структурою подразника. Наприклад, можна встановити закономірне посилення емоційних станів в міру зростання ціни рішення. Показано, що при фіксованій ціні рішення є прямий зв'язок ступеня емоції від величини ентропії, що залишається до моменту необхідної видачі рішення (недостатність інформації як емоціогенний фактор по П.В. Симонову).

Це положення робить зрозумілим і той зв'язок емоційних станів з описаними вище загальними функціональними станами, особливо з станами

адекватної мобілізації та динамічного неузгодженості і з рядом внутрішніх

характеристик особистості, наприклад, рівнем тривожності, який позначається на надавали значення індивідуальної (суб'єктивної) семантичної

значущості.

Зі сказаного стає також зрозуміло, що будь-який вид свідомої людської діяльності завжди в тій чи іншій мірі пов'язаний з розвитком емоційних станів.

При вивченні емоційних реакцій слід чітко розрізняти дві його форми – емоційне напруження і емоційну напругу. Емоційне напруження характеризує ступінь мобілізації функцій організму для найбільш успішного виконання тієї чи іншої діяльності і пов'язано з вольовим актом, спрямованим на цю діяльність, тобто воно характеризує ту ступінь емоційних зрушень, які обумовлюють найбільш повний розвиток стану адекватної мобілізації. У тих випадках, коли настає динамічне неузгодженість між об'єктивної значимістю ситуації і її суб'єктивною оцінкою і з'являються пов'язані з цим негативні зміни в рухових і психічних

функціях, настає стан емоційної напруженості. При цьому спостерігається і зниження стійкості ряду психічних функцій. Момент переходу емоційної напруги в емоційну напруженість визначає так звану емоційну стійкість. Чим менше емоційна стійкість, тим швидше при менших значеннях емоційного фактора розвивається стан емоційної напруженості. Емоційна стійкість є показником, дуже тісно пов'язаним з такою властивістю особистості, як рівень тривожності, вона дуже низька в осіб з високим рівнем тривожності.

Наступна якість – емоційна збудливість – визначає швидкість розвитку того чи іншого емоційного стану, тобто це якість дуже близько до того, що характеризує емоційну стійкість.

Фактори, що визначають розвиток емоційних станів. На підставі даного подання про сутність емоційних реакцій стає ясним, що їх розвиток визначають дві групи чинників – зовнішні і внутрішні.

Зовнішні емоційні чинники. До них відносяться перш за все так звані екстремальні фактори, тобто такі, фізичні або інформаційні характеристики яких ведуть до розвитку крайньому ступені напруги фізіологічних та психологічних функцій з повним вичерпанням всіх фізіологічних резервів. Чим більш виражена екстремальність фактора, тим вища ймовірність появи виражених ступенів емоційних зрушень.

Характер цих зрушень визначається видом реакції, що розвивається в

результаті впливу. У разі формування адекватної реакції, тобто реакції, спрямованої на подолання дій фактора або на підтримку необхідного рівня діяльності при продовженні дії екстремальності, як правило, спостерігається та або інша ступінь емоційного напруження.

Розвиток реакції тривоги, що характеризує тенденцію відходу від екстремального чинника, правило, спостерігається той або інший ступінь емоційної напруги.

Розвиток реакції тривоги, що характеризує тенденцію відходу від екстремального чинника, нездатність до мобілізації функцій ведуть до появи різних ступенів емоційної напруженості полоти до появи різко виражених негативних емоцій.

До цієї ж групи факторів належать і ті, які характеризуються дуже високою значимістю, хоча самі по собі фактори не є екстремальними. Знак виникає емоційної реакції і сила її розвитку в цьому випадку, як правило, визначається поєднанням ряду внутрішніх по відношенню до людині факторів.

Внутрішні емоційні фактори. До цих факторів відносяться характеристики нервової діяльності, темперамент, рівень тривожності, ригідність особистості, і т.п. – Вони, як правило, визначають рівень реакції.