3. Сутність та чинники розширеного відтворення робочої сили

Відтворення робочої сили - це багатоскладове явище, сутність якого полягає у постійному підтриманні і відновленні фізичних сил, розумових та організаційних здібностей людини. Робочу силу неможливо відділити від її носія – людини, внаслідок чого відтворення робочої сили передбачає збереження і підтримання індивіда як біологічного явища. Тому основою відтворення робочої сили є природний рух населення, який показує зміну чисельності населення за результатами обліку процесів народжування та смертності. Однак у сучасних умовах у більшості розвинутих країн світу спостерігається звужене відтворення робочої сили за кількісними показниками, що відбивається у скороченні абсолютної чисельності населення, зменшення кількості осіб працездатного віку. Отже, такі держави мають здійснювати активну демографічну політику для подолання цих негативних явищ.

Розширене відтворення головної продуктивної сили суспільства передбачає не тільки збереження рис та властивостей робітників, але й відновлення та підвищення трудової кваліфікації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня підготовки. Реалізація цього напрямку розширеного відтворення робочої сили можлива лише за умов посилення ролі держави, яка повинна сприяти розвитку освіти, системи професійної підготовки і перепідготовки.

Значне підвищення якості робочої сили у процесі її відтворення повинне відбиватись у зростанні вартості робочої сили, і отже, заробітної плати і доходів. Для того, щоб забезпечити таку динаміку доходів державі слід брати більш активну участь в їх формуванні, розподілі і перерозподілі. Це можливо також за умови, що буде подолано відчуження найманих працівників від засобів виробництва і вони зможуть отримувати суттєві доходи від власності у вигляді дивідендів або відсотків.

Оскільки робоча сила є однією з властивостей людини-працівника, її відтворення відбувається у процесі виробництва і знаходиться у залежності від зайнятості та функціонування ринку праці. Ринок праці забезпечує включення робочої сили в економічну систему, її розподіл, використання і регулювання. Через нього підприємства отримують робочу силу потрібної якості, відбувається перерозподіл працівників за сферами зайнятості, галузями і регіонами. Якщо робітник не відповідає вимогам сучасного виробництва за рівнем освіти, кваліфікації, то ринок праці його не приймає. Крім цього, цей ринок виконує соціальну функцію і забезпечує достатній рівень доходів і добробуту, що сприяє розширеному відтворенню виробничих здібностей робітників. Однак, оптимальна зайнятість працівників, адекватність професійно-кваліфікаційної структури робочої сили вимогам сучасного виробництва не можуть бути досягнути лише дією ринкових законів. Механізм ринкового саморегулювання доповнюється активною участю держави у забезпеченні зайнятості, у перерозподілу робочої сили, і отак, у її відтворенні.

Таким чином, розширене відтворення робочої сили у сучасних умовах реалізується в першу чергу за рахунок поліпшення якісних показників трудових ресурсів, розвитку на ширшій основі їх професійних, культурних та інших властивостей, формування прогресивної структури робочої сили. Це свідчить про дії закону зростання кваліфікації та професійної підготовки робочої сили.

Відтворення робочої сили та забезпечення зайнятості в Україні відображають загальносвітові тенденції, але мають свої особливості. Перш за все в Україні спостерігається скорочення чисельності населення і погіршення демографічної ситуації: кількість населення у 1995 р. складала 52244 тис. чол., а у 2003 р. – 47658,3 тис. чол. Хоч рівень народжуваності з 1999р. по 2003р. незначно зріс (з 7,8 до 8,5 на 1000 чол.), рівень смертності за цей період збільшився з 14,9 до 16,0. Рівень зайнятості за цей період зменшився з 64% до 56,7%. Рівень безробіття населення у працездатному віці становив: у 1995 – 5,8%, у 1996 р. – 8,0%, 1997 р. – 9,7%, 2000р. 12,5%, 2001 р. – 11,8%, 2002 р. – 10,8%, 2003 р. – 9,8%, 2004р. – 3,6%. На одне вільне робоче місце в середньому претендують шість осіб. За період з 1999р. до 2003 р. чисельність працівників, зайнятих на державних підприємствах, зменшилась на 15%, а кількість зайнятих на приватних підприємствах збільшилась на 76,4%.