Глава 12. Підприємство і підприємництво

1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язано зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки.

Підприємництво – це певний тип господарювання, в якому головним суб’єктом виступає підприємець, який раціонально комбінує фактори виробництва. Поняття “підприємництво” надзвичайно широке і містке. У ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних і психологічних відносин. Перші спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва почалися в XVII ст. Уперше поняття “підприємець” у науковий обіг увів англійський банкір-економіст Річард Кантільйон (1680 — 1734), який зробив систематичний аналіз підприємництва. Він розумів підприємництво як особливий елемент ризику, який завжди властивий цьому явищу. Підприємець, за Кантільйоном, — це будь-який індивід, здатний до передбачення, який бажає брати на себе ризик, спрямований у майбутнє, чиї дії характеризуються сподіванням отримати дохід та готовністю до витрат.

Підприємство— це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку. Підприємства мають такі ознаки: виробничо-технічна єдність, організаційно-соціальна єдність, фінансово-економічна самостійність.

Підприємства класифікуються за рядом чинників:

1) мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні);

2) форма власності (приватні, колективні, комунальні, державні);

3) правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства);

4) національна належність капіталу (національні, іноземні, змішані);

5) галузево-функціональний зміст діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, лізингові, банківські та інш.);

6) розмір за чисельністю працівників (малі, середні, великі).

Діяльність підприємства регулюється його статутом та колективним договором. Статут підприємства — це зібрання обов’язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. Колективний договір — це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

За функціональним призначенням виділяють три види підприємництва: виробниче, комерційне та фінансове. Виробниче підприємництво уявляє виробництво товарів. Функція виробництва продукції та послуг підприємця є важливішою, інші функції, наприклад збут, доповнюють головну. Змістом комерційного підприємництва стає торгівельно-обмінні операції. Фінансове підприємництво — це особливий від комерційного підприємництва. Об’єктом купівлі-продажу тут стають гроші, валюта, цінні папери.

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об’єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. В Україні найбільш поширеними формами об’єднання підприємств є:

• асоціація — найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має право втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

• корпорація — договірне об’єднання господарських суб’єктів на засадах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;

• консорціум — тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

• концерн — об’єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;

• холдинг — організаційна форма об’єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.