3. Взаємозв’язок економічних інтересів і потреб

Економічний інтерес– це реальний мотив і стимул соціальних дій, спрямованих на задоволення індивідуальних потреб. Економічні інтереси виражені у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб (наприклад, максимізація прибутку, купівля товару). Економічні інтереси є причиною та умовою взаємодії й саморозвитку економічних суб’єктів. Так, у кожному економічному відношенні – між підприємцями і виробниками, між виробниками і споживачами, державою і бізнесовими структурами – мають місце елементи боротьби і співробітництва. Взаємодія інтересів є рушійною силою соціально-економічного розвитку. «Найближчий погляд на історію, – писав Гегель, – переконує нас у тому, що дії людей виникають з їх потреб, їх інтересів…»

Економічним інтересам присутні деякі особливості: по-перше, вони є об’єктивними, а по-друге – матеріальними. За суб’єктами реалізації економічні інтереси можна класифікувати як державні, групові та особисті. У структурі інтересів виділяють виробничі (пов’язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов’язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства).

Державні інтересипроявляються через:

а) суспільно-економічні інтереси (наприклад, виділення державних коштів на інвестиції, оподаткування, тарифна політика та ін.);

б) інтереси саморозвитку державної системи;

в) інтереси оптимізації громадянського суспільства (тому що держава є виразником інтересів різних класів і має виступати як інститут консенсусу).

Групові інтересивиражають однорідні приватні інтереси споживачів, акціонерів, виробників тощо і мають різноманітні форми прояву: корпоративні інтереси підприємств, асоціацій, трудових колективів. При цьому інтерес трудового колективу матиме різний зміст в залежності від форми власності підприємства.

Особисті інтересиохоплюють потреби, що пов’язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Оскільки кожна людина є, по-перше, індивідом, по-друге, представником певної верстви суспільства, по-третє, членом певного трудового колективу, то водночас вона є носієм різних інтересів. Таким чином, економічні інтереси переплітаються і певною мірою виступають як соціальні протилежності. Наприклад, у сфері виробництва підприємці та робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, але їх інтереси співпадають щодо ринку, коли вони виступають як споживачі або виробники. Якщо виробник не зможе задовільнити інтереси споживача, то не реалізує і власні інтереси, тому їх співробітництво є об’єктивно зумовленим.

Політика держави має полягати в узгодженні економічних інтересів і враховувати те, що за різних умов суспільного розвитку першочерговими можуть бути різні інтереси. Це має відображатися в економічній політиці держави, інакше результатом буде неузгодженість інтересів та гальмування соціально-економічного розвитку. Слід також зазначити, що державна політика може мати різні засоби впливу на інтереси людей: а) неекономічний примус; б) економічний примус; в) моральний і соціальний мотиви трудової активності.

Реалізуючі економічні інтереси, люди досягають конкретних економічних цілей. Так, зростання доходів громадян означає реалізацію індивідуальних інтересів, а максимізація прибутку підприємств та зростання фонду заробітної плати – реалізацію колективних інтересів. Засобом реалізації суспільного інтересу є максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту. Таким чином, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропозицій у розподілі доходів.

Економічні інтереси можна також класифікувати, виділивши інтереси власника, підприємця та робітника.

Реалізація інтересу власника передбачає, насамперед, збільшення власності та прибутку від неї, що потребує вибору правильної ринкової стратегії. Ефективного використання капіталу, турботу про перспективу тощо.

Інтереси менеджера здебільшого співпадають з інтересами власника, тому що він також прагне ефективного використання капіталу, максимізації доходу в певний момент і на перспективу. Але в своїй професійній діяльності менеджер пов’язаний з конкретним підприємством і зацікавлений у зміцненні позицій саме цього підприємства, тому якщо власник підприємства буде заінтересований у своєчасному переливі капіталів у більш ефективні галузі, це може викликати суперечки між менеджером і власником, тобто їх інтереси розійдуться.

Незацікавленими в переливі капіталів будуть також наймані робітники, тому що їх інтереси пов’язані з конкретним підприємством як джерелом доходу і місцем роботи. Оскільки інтересом найманих робітників є максимізація поточних доходів, а не спрямування прибутків на розвиток виробництва, що здебільшого є інтересом власника, то на підприємствах із власністю робітників передбачені механізми, коли стратегічні рішення приймаються професійними менеджерами, а не робітниками (наприклад, у США).

У системі економічних інтересів виділяють також основний інтерес суспільства, що має відповідати наступним критеріям: по-перше, відображати сутність і характерні риси економічної системи; і по-друге – бути рушійною силою економічного розвитку певної системи. Згідно з цими критеріями основний інтерес сучасної ринкової економіки – це особистий інтерес споживача, тому що найважливішою рисою сучасної ринкової економіки є її спрямованість на задоволення платоспроможних споживчих потреб.

Для задоволення цього інтересу виробник впроваджуватиме нові технології, найматиме кваліфіковану робочу силу, скорочуватиме витрати. Тому буде реалізовано не лише особистий інтерес споживача, а й особистий інтерес виробника (максимізація прибутків) і суспільний інтерес в цілому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже, рушійною силою економічного розвитку в сучасній ринковій економіці є особистий інтерес споживача.

В процесі становлення ринкової економіки в Україні державою створені певні умови для реалізації економічних інтересів особистості. Але, треба зазначити, що такі інтереси не завжди співпадають з інтересами розвитку суспільства. Недосконалість законодавства, монополізм в економіці, ігнорування вже діючих законів створюють умови для задоволення особистих інтересів незначної частини суспільства методами, що йдуть всупереч інтересам більшості. Серед таких методів слід назвати практику монопольного підвищення цін або тарифів з одночасним скороченням обсягів виробництва, розкрадання державного майна, його незаконну приватизацію.

В умовах відновлення української державності головним інтересом суспільства стає національний інтерес, що полягає у проведенні ринкових реформ і трансформації суспільства з метою його подальшого економічного і соціального прогресу.