3. Витрати домогосподарств

З отриманням доходів домогосподарства розраховуються з державою (сплата особистого податку), а залишок розподіляється на споживання і заощадження. Основними статтями витрат домогосподарств є: 1) податки; 2) харчування; 3) одяг і взуття;4) оплата квартири; 5) транспорт; 6) оплата комунальних послуг; 7) освіта; 8) відпочинок і розваги; 9) лікування; 10) заощадження; 11) добровільні пожертвування та внески; 12) сплата заборгованості за кредит; 13) інші витрати. При здійсненні витрат домогосподарства вступають в економічні відносини з державою, виробниками, фінансовими посередниками.

Споживання домогосподарства – це витрати на придбання товарів особистого користування. Споживчі витрати можна класифікувати так: 1) на товари довгострокового користування (служать більш одного року); 2) на товари короткострокового користування (служать менш одного року); 3) на послуги. Споживання формується та змінюється за певними закономірностями, що йому притаманні. Їх дослідження оформлене в теорію поведінки споживача, яка має два напрями: кардиналістська теорія (кількісна) і ординалістська теорія споживання (порядкова). Проблеми, що розглядаються теорією споживання, містять досить буденні питання для кожного споживача: які товари і в якій кількості потрібні; чи можна їх купити, враховуючи обмежений бюджет споживача і ціни товарів?

В теорії споживання виділяється поняття корисності, яке було введено англійським філософом Є. Бентамом. Згідно з його уявленням, максимізація корисності і є психологічним принципом поведінки людей, які намагаються уникнути страждань і збільшити задоволення або щастя. Утилітарна доктрина корисності закладена в основу кардиналістської теорії, що вивела правило максимізації корисності (рівноваги споживача): домогосподарства як покупець повинне так упорядковувати своє споживання, щоб кожен окремий товар приносив йому однакову граничну корисність (MU) відповідно до ціни товару (Р). При цьому керуються особистими смаками та вподобаннями:

У подальшому економісти підвергли сумніву можливість кількісно вимірювати корисність і створили порядкову теорію поведінки споживача, в основу якої покладено принцип упорядкування вподобань споживачів відносно певних наборів благ. У цій теорії досить широко використовуються графічно-математичні методи аналізу, а рівновага споживача має своє трактування. Цей підхід дозволив проаналізувати зв’язок між зміною дохода і структурою витрат домогосподарств, зміною ціни товару та попитом на нього.

Якщо дивитися на домогосподарства з позиції макроекономіки, то бачимо, що їх попит домінує на ринку товарів і послуг і складає споживчий попит як частину сукупного попиту. Можна розглядати функцію короткострокового споживання (2–4 роки – функція споживання Дж. М.Кейнса) та теорії довгострокового споживання. Дж.-М.Кейнс виходив з так званої гіпотези абсолютного дохода, за якою споживання домогосподарств залежить від абсолютної величини поточного доходу. Споживачі, як правило, збільшують своє споживання з ростом дохода, але в меншій мірі, ніж росте дохід. Тому функція споживання записується як: С = С_а + С_у * Y, де С_а – величина автономного (незалежного від поточного доходу) споживання; С_у – гранична схильність до споживання, котра вказує, наскільки збільшиться споживання за збільшення поточного доходу на одиницю; Y – поточний дохід.

Теорії довгострокового споживання розглядають споживання як функцію не тільки поточного доходу, а й доходу, який домогосподарство планує отримати у майбутньому (теорія постійного доходу М.Фрідмена, гіпотеза життєвого циклу Ф.Модільяні, теорія міжчасового вибору І.Фішера).

Заощадження – це неспоживана частина доходу домогосподарства, яким воно розпоряджається. Можна виділити такі причини збереження доходу: 1) купівля дорогих товарів і послуг довгострокового користування (житло, меблі, автомобіль, відпочинок); 2) освіта дітей; 3) забезпечення в старості; 4) забезпечення на “чорний день” у разі виникнення непередбачуваних обставин; 5) спекуляції, тобто гра на купівлі-продажу цінних паперів, які змінюють свої прибутки в різні терміни часу. Кожній функції споживання відповідає своя функція заощаджень:

S = – C_а + (1-С_Y)* Y = – C_а + S_Y* Y,

де S_Y – гранична схильність до заощадження, що доповнює граничну схильність до споживання до одиниці.

Отже, домогосподарства відіграють значну роль в ринковій економіці, виконуючи певні функції. Вони формують значну частину сукупного попиту, приймають участь в дослідженні макроекономічної рівноваги, відображають рівень життя населення.