Інформаційні центри Юридичні контори Рекламні агентства Аудиторські фірми

Рисунок 10.1 - Інститути інфраструктури ринка

Ефективне функціонування сучасного ринку перебуває в прямій залежності від рівня розвитку всіх елементів ринкової інфраструктури.

2. Банки, їх роль та функції

Важливим елементом ринкової інфраструктури являються банки. Банком є установа, створена для розміщення тимчасово вільних грошових засобів ринкових суб’єктів та надання їх у позику на умовах повернення, платності і терміновості. Банки приймають і розміщують грошові вклади, привертають і надають кредити, здійснюють розрахунки по дорученню клієнтів і банків-кореспондентів і їхнє касове обслуговування, виконують інші, не суперечні законодавству і передбачені їхніми статутами операції.

В структурі кредитної системи виділяємо дворівневу банківську систему: на першому рівні – Центральний банк країни, на другому – комерційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Банки через кредит забезпечують рух капіталів, раціональне використання тимчасово вільних коштів, сприяють прискоренню розрахунків між суб’єктами ринкових відносин. Як і в інших країнах, банки в Україні не відповідають по зобов’язаннях держави, а держава – по зобов’язаннях банків, окрім випадків, передбачених законодавством, або коли банки і держава приймають на себе таку відповідальність.

Національний Банк України є центральним банком країни. Він підзвітний Верховній Раді і незалежний від виконавчих і розпорядчих органів державної влади. НБУ виконує емісійні, кредитні, розрахункові, управлінські функції. На НБУ покладене регулювання діяльності комерційних банків за метою створення загальних умов для функціонування комерційних банків і впровадження принципів сумлінної банківської конкуренції. При цьому в поточну діяльність комерційних банків НБУ не втручається.

З метою забезпечення фінансової стабільності банку і захисту інтересів його клієнтів, НБУ визначає порядок формування з прибутку комерційних банків страхових та резервних фондів, призначених для покриття можливих збитків, встановлює для цих банків наступні економічні нормативи: мінімальний розмір статутного капіталу; граничне співвідношення між розміром власних засобів банка і сумою його активів; показники ліквідності балансу; розмір обов’язкових резервів, що містяться в НБУ; максимальний ризик на одного позичальника; максимальні розміри валютного, процентного і курсового ризиків.

НБУ може надавати короткострокові кредити комерційним банкам за рахунок наявних в його розпорядженні кредитних ресурсів в межах встановленого ліміту кредитування. Процентні ставки по кредитам, що надаються комерційним банкам Національним Банком (облікова ставка), встановлюються Правлінням НБУ.

Комерційні банки та їхні операції. Банківська справа – це бізнесова діяльність, подібна до будь-якого іншого бізнесу. Комерційний банк приймає у клієнтів депозити і надає кредити. Різниця між отриманим банком процентом за кредит від позичальників і виплаченим банком процентом за депозитами вкладникам складає банківський прибуток. Отже, банк надає своїм клієнтам (вкладникам і позичальникам) певні послуги і намагається заробити прибуток для своїх акціонерів. Вважається, що комерційна банківська справа була започаткована ювелірами, які зберігали в себе золото та інші цінності населення. Вкладник залишав своє золото на зберігання, отримував розписку, а коли пред’являв цю розписку, то отримував своє золото і платив невелику винагороду. Ці операції виконувались за столом (від слова «банка»). За цим походженням раніше банкірів називали трапезниками.

Сучасний комерційний банк – це організація, яка створюється з метою залучення грошових засобів та розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності та строковості. Головне призначення банку - посередництво у переміщенні грошей від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.

Всі операції банку та банківські послуги поділяють на пасивні, активні і комісійні.

Пасивні операції - це сукупність операцій, спрямованих на формування ресурсів комерційного банку. Ресурси комерційного банку можуть бути сформовані за рахунок як власних, так і залучених засобів.

До власних ресурсів комерційного банку відносяться:

• статутний фонд (статутний капітал), який формується за рахунок власних коштів учасників; мінімальний розмір статутного фонду визначається в законодавчому порядку;

• резервний капітал – формується за рахунок прибутку; як правило, Центральний банк визначає мінімальний процент банківського прибутку, який треба відрахувати на поповнення резервного капіталу комерційного банку;

• нерозподілений прибуток – та частина прибутку, яка залишається після сплати платежів до бюджету, відрахувань до резервного капіталу та сплати дивідендів.

Залучені ресурси банку формуються:

• за рахунок залучення позик від інших юридичних осіб (наприклад, даний комерційний банк бере кредит у іншого комерційного банку);

• в процесі депозитних операцій, коли залучаються грошові засоби фізичних чи юридичних осіб у вигляді внесків на певний термін або ж до запитання.

Активні операції комерційного банку - це операції з розміщення власних та залучених коштів банку для отримання прибутку. Від того, як здійснені активні операції, залежить ліквідність, доходність, і, відповідно, фінансова надійність та стійкість комерційного банку в цілому. Активні операції поділяють на:

• кредитні(позичкові) – вони складають основу активних операцій і є найбільш ризикованими та найбільш доходними;

• інвестиційні- це операції з розміщення коштів банку у цінні папери та паї небанківських структур з метою спільної господарсько – фінансової та комерційної діяльності, а також розміщення у вигляді строкових внесків у інших кредитних організаціях;

• гарантійні операції– це операції, пов’язані із видачею банком гарантії (поручительства) сплати боргу клієнта третій особі за певних умов;

• операції із цінними паперами- це операції з тими цінними паперами, що котуються на фондовій біржі, а також операції з векселями (облік, переоблік векселів, акцепт, зберігання векселів, продаж їх на аукціоні тощо).

Комісійні операціїкомерційних банків - це операції, які банк виконує за дорученням своїх клієнтів, отримуючи від них плату у вигляді комісійних. До основних видів комісійних операцій відносять:

• розрахунково-касові операції; трастові операції (довірчі); операції з іноземною валютою; інформаційні послуги тощо.

Надмірно кредитуючи суб’єктів економіки, комерційні банки можуть сприяти виникненню інфляції. Для нормального функціонування економіки необхідно, щоб населення країни довіряло вітчизняним банкам. Тоді домогосподарства будуть зберігати гроші в банках, а банки, відповідно, матимуть достатні кредитні можливості для надання позик підприємствам. Розширення інвестицій призведе до економічного зростання.