Література
Маркс К. Капитал. Т.И. Маркс К., Энгельс Ф. соч.т.23.
Башнянин Г.И., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. К.”Ника-Центр”.2002.
Мочерний С.В. Політична економія. Навч.посіб. К.: Знання-Прес, 2002.
Николенко Ю.В. Политэкономия. К.: ЦУЛ,2003.
Основы экономической теории. Политэкономический аспект. За ред. Климко Г.Н. К.”Знание пресс”. 2004.
Політична економія. За ред. Оганяна Г.А. К. 2003.
Н.В. Сычев. Политическая экономия. Курс лекций. М. 2002. ИКФ «ЭКМОС».М. 2002.
Ядгаров Я.С. История экономических учений. Учебник.М.”Инфра-М”. 2000.
Тема 6. Гроші
Виникнення й сутність грошей
Вартість товару являє собою історично специфічний спосіб виражати сукупну (упредметнену у засобах виробництва й живу) суспільну працю, витрачену на виробництво певної речі. Величина сукупної вартості визначається суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ), під яким розуміються ті витрати факторів виробництва, які необхідні для виготовлення товару при наявних суспільно-нормальних умовах виробництва й при середньому ступені вмілості й інтенсивності праці.
Як і всяке соціально-економічне відношення, вартість не може бути сприйнята жодним органом почуттів людини. Її можна представити тільки абстрактно. Тим часом виробники й власників товарів – це люди практичних дій. Вступаючи в реальний процес обміну продуктами праці, вони стихійно шукають і знаходять почуттєво відчутну форму прояву вартості своїх товарів. Формула обміну товарів в абстрактному виді: Х товару А = Y товару В. Ця ж формула в конкретному виді представляє:
1 вівця = 3 мірам зерна
Перед нами типове мінове відношення, у якому вартість товару як сутність явища знаходить почуттєво відчутну форму свого прояву у вигляді мінової вартості. З якісної сторони мінова вартість є вираження вартості одного товару (вівці) у споживчій вартості іншого товару (зерна). З кількісної сторони мінова вартість представляє ту числову пропорцію споживчих вартостей, у якій товари обмінюються один на одного: одна вівця обмінюється на три міри зерна. У своєму розвитку мінова вартість пройшла три історичні щаблі й від ледь помітного образа дозріла до грошової форми.
Після першого великого суспільного поділу праці – виділення пастушачих племен із землеробських – був покладений початок обміну й виникла проста, одинична або випадкова форма вартості. Її формула:
1 вівця = 3 мірам зерна (6.1)
Головні труднощі в розумінні походження й природи грошей криються саме в цій первісній формі вартості. Тому її варто розглянути більш докладно. Із двох товарів, що обмінюються, кожний відіграє різну роль. Перший товар (вівця) перебуває в активному стані, він прагне реалізувати свою сховану вартість, а для цього він шукає й знаходить собі партнера для обміну, щоб виявить, виразить і виміряє його вартість за допомогою своєї споживчої вартості і її природної або умовної міри, і якому завдяки акту обміну надається форма еквівалента, тобто форма безпосередньої обмінюваємості. Товар зерно, його споживча вартість відіграє роль дзеркала, у якому відображається вартість товару вівця.
Кількісна визначеність відносної форми вартості укладається в тім, що одна вівця прирівнюється до трьох мір зерна. Ця пропорція встановлюється тому, що в одній вівці втілено, матеріалізовано стільки ж СНРЧ, скільки його втримується в трьох мірах зерна. СНРЧ, що визначає величину вартості, виступає як справжній базис цільної системи економічних нормативів, які в стихійно функціонуючій ринковій економіці прокладають собі шлях у якості природного об'єктивного закону, що регулює суспільно-необхідні пропорції між галузями виробництва й відповідними сферами особистого споживання суспільства.
Обмін, як найбільш ефективний і взаємовигідний спосіб остаточного присвоєння благ, раз з'явившись, згодом закріплюється й, завдяки другому великому суспільному поділу праці, коли ремесло відокремилося від землеробства, стає регулярним, а саме виробництво здобуває товарний характер. Формула обміну (6.1) здобуває вид формули (6.2), тобто виникає повна або розгорнута форма вартості.
3
мірам зерна
2 сокирам
10 м тканини
1 вівця = 5г золота (6.2)
1 пара чобот
50 кг заліза
5 одиницям гончарного посуду
У наведеній формі вартості товар-вівця найбільше повно й розгорнута виражає свою вартість у різноманітних споживчих вартостях. При цьому величина вартості товару вівця стає більше стійкою, поступово набуває характеру загальновизнаної економічної норми СНРЧ. З іншого боку, з розширенням обміну наростають труднощі реалізації товарів при прямому бартері (Т-Т), які не тільки породжують гостру потребу в товарі-посереднику, але й зовсім стихійно висувають зі свого середовища товар, покликаний відігравати роль цього посередника. У нашому прикладі їм цілком може служити товар вівця. Але для цього треба поміняти місцями сторони для формули (6.2) і ми одержимо третій щабель у розвитку мінової вартості – загальну форму вартості (6.3).
3
міри зерна
2 сокири
10 м тканини
5г золота = 1 вівця (6.3)
1 пара чобот
50 кг заліза
5 одиниць гончарного посуду
Тепер, як бачимо, товари виражають свою вартість в одному єдиному товарі – вівці. Форма прояву вартості, тобто мінова вартість, завершила свій процес розвитку, стала загальною й однаковою. Вартості всіх товарів виражаються в споживчій вартості товару вівця, вартість у всіх випадках стає «вівцеподібною», приймає цілком матеріально відчутний образ вівці. Товар вівця завдяки активному загальному впливу на нього інших товарів, по-перше, одержав загальну еквівалентну форму, тобто придбав здатність безпосередньо обмінюватися на всі інші товари, по-друге, йому зроблена загальна довіра не тільки виражати вартість всіх інших товарів, але й відображати її величину, по-третє, йому довірено виконувати роль посередника при обміні будь-яких інших товарів. Разом з тим при загальній формі вартості ще більше усталилося відбиття в обміні дійсної величини вартості всіх товарів, остання придбала настільки сталий характер суспільно-необхідної норми витрат праці, що стала міцним базисом економічної нормативності в численних її проявах.
У різних країнах, у різні епохи роль загального еквівалента випадала на найрізноманітніші товари: худобу, шкіри, хутра, сіль, особливі раковини, сушену рибу, рабів, різні метали – мідь, бронза, залізо, золото, срібло. Однак, внаслідок найбільш сприятливих фізико-хімічних й естетичних властивостей, роль загального еквівалента остаточно й надовго зрослася із благородними металами – золотом і сріблом. Із цього моменту загальна форма вартості перетворилася в грошову, що має наступний вид:
3
міри зерна
2 сокири
10 м тканини
1 вівця = 5 г золота (4)
1 пара чобот
50 кг заліза
5 одиниць гончарного посуду
З погляду категорії «мінова вартість» гроші є не що інше, як вираження вартості всього товарного світу в споживчій вартості золота, вартість всіх товарів стала «золотоподібною». Погодженість природних властивостей благородних металів із суспільними функціями загального еквівалента перетворила їх у загальновизнаний об’єктивований образ уособлення вартості й, відповідно, тих економічних відносин, які ця вартість виражає. Звідси магічний характер грошей. Один із самих істотних аспектів магічної сили грошей складається не тільки в тім, що вони, як по помаху чарівної палички, надають їхнім власникам зовсім нові соціально-економічні статуси, але й забезпечують ним залежно від величини грошової суми велику розмаїтість вибору цих статусів. Наявність грошей у відповідних кількостях у розпорядженні суб'єкта по вільному виборі може перетворити його в покупця, бізнесмена, кредитора, власника депозиту, рантьє, спонсора, мецената, туриста, азартного гравця, розтринькувача, марнотрата й т.п.
Глибинна сутність грошей складається в їх нормативно-регулюючій, стимулюючій і рушійній ролі, що вони грають у життєво-важливих процесах як окремого суспільства, коли панує національна грошова система, так і людства в цілому, у зв'язку з інтенсивним формуванням єдиного світового господарства, де вирішальне значення нині придбали такі стійкі світові валюти, як долар, євро, ієна. Щире покликання грошей як другого після писемності великого досягнення людства укладається в тім, що вони протягом тисячоріч у своєму розвитку служать універсальним засобом обміну результатами спеціалізованої діяльності між людьми всіх часів і народів. Завдяки грошам все різноманітне багатство результатів цієї діяльності людей, включаючи розмаїтість ґрунтово-кліматичних особливостей, природних запасів і спеціальних придбань народів, стає надбанням усього світового співтовариства й використається їм з тим або іншим ступенем ефективності для прискорення свого всебічного розвитку. Без грошей й їхньої унікальної ролі не тільки неможливі були б всі великі досягнення сучасної цивілізації, але без них і нині неможливий її подальший прогрес.