2 Розробка алгоритму

Запис y = tg(x) є функцією, для якої відомо, що tg(x) = sin(x)/cos(x). Тому tg(x) приймає значення (існує), коли cos(x) ≠ 0 . Враховуючи те, що х приймає декілька значень слід використовувати масиви – x[i] та у[i], де і – кількість значень змінних. Значення x[i] може бути випадковими.

Враховуючи можливості технології програмування (тобто можливості мови програмування С++) розглянемо розробку схеми алгоритму для таких випадків:

- не має масивів і в алгоритмі передбачається повторне його виконання;

• використовуються масиви, тобто організується робота з y[i] та x[i];

• функція tg(x) існує в стандартній бібліотеки і звернення до неї має назву tan(x). Функція повертає значення у або ERRON, коли cos(x) = 0;

• користувач створює свою окрему функцію F(x) = tg(x), текст програми якої розміщується за межами тексту головної програми. З тексту головної програми до тексту програми функції F(x) передається поточне значення x[i]. Програма F(x) обчислює значення y (або ERRON) і повертає його як y[i] у головну програму.

3 Схема алгоритму

Алгоритм – прийнята послідовність операцій з урахуванням до окремих вимог (збіжність, швидкість, масовість, ефективність та інші). Схема алгоритму це упорядковане зображення прийнятих графічних фігур, за кожною з яких закріплена окрема операція. Для зображення схем алгоритмів використовується біля 50 різних графічних фігур. В таблиці № 1 приведені найбільш поширені до використання графічні зображення та описані їх функції (витяг з ДСТУ 19.701-90 ЄСПД ”Схеми алгоритмів і програм. Позначення умовні графічні).

Таблиця 1 Список (скорочений) графічних символів для побудови схем

№	Найменування	Пзначення і розмірив мм	Функція
1	Пуск-зупинка	b = 10мм,15, 20, 25, 30, … 0.5b b	Початок, кінець, переривання процесу обробки даних або виконання програми
2	Пуск-початок		Символи застосовують на початку схеми алгоритму або програми. В середині символу може вказуватися найменування дії або ідентифікатор програми
3	Зупинка, кінець, повернення
4	Процес	5 a =10мм, 15, 20,… а b=1,5a b	Виконання операцій, в результаті яких змінюється значення, форма уявлення або розташування даних
5	Зумовлений пpоцес	5 а b	Використання раніше створених і окремо описаних алгоритмів або програм (використання стандартної бібліотеки)
6	Скорочена деталізація	5 Місто для назви а Name b	Скорочене позначення схеми алгоритму або програми. Деталізуєма частина програми позначається і закінчується символами ”Початок” i “Повернення”. Над горизонтальною лінією розміщується назва скорочення (Name)
7	Рішення, умова	5 5 + - - +	Вибір напряму виконання алгоритму або програми залежно від певних змінних умов (+ да, - ні)
8	Модифікація		Виконання операцій (операції циклу кількістю i=1,n), які міняють команди або групи команд, що змінюють програму
9	Операція введення-виведення	5	Перетворення даних у форму, придатну для обробки (уведення) або відображення результатів обробки (виведення)
10	З`єднувач		Вказівка між перервними лініями потоку, зв’язуючими символами
11	Коментар	Текст коментаря	Зв’язок між елементом схеми і поясненням
12	З`єднувач з перенесенням на інший лист	На лист 5 З листа 7	З`єднувач оформляє розрив ліній, який буває внутрішнім і зовнішнім (між сторінками)

На рис. 1, 2, 3 та 4 зображені схеми алгоритмів, розглянутих вище варіантів вирішення задачі.

початок

1 1

продовження

2 2 9

Уведення n, зоголовок

значення Х k=const i,x[i],y[i]

3 3 10

Z = COS(X) модифі-

4 катор

4 4 11

- перевірка Z=0 x[i] значення

+ i,x[i],y[i]

- рішення Y = SIN(X)/Z

5 5

z[i] = cos(x[i] )

6 вивід значення Y 12

6 9 6

вивід – немає z [i]= 0

рішення Z = 0 -

+

7 7 8

продовжувати - y[i]=sin(x[i])/z

+

-

8 кінець

Рис 1 Схема алгоритму Рис 2 Схема алгоритму з масивами

без масивів

F(x)=tg(x[i]) -

1 1 7 початок

2 2 8

i = 1,n i = 1,n z = cos(x[i])

модифікатор

3 3 перевірка

yведення уведення 9 z = 0

x[i] x[i] +

- y(x[i])=

4 sin(x[i])/z

tan(x[i]) – функція 4

стандартної бібліотеки

результат y[i] або ERRNO 10 11

5 F(x[i])

вивід y[i] або ERRNO, 5

як що немає рішення

5

вивід y[i] 12

6 або ERRON повернення

кінець return y(x[i])

6

кінець

Рис 3 Схема алгоритму з Рис 4 Схема алгоритму з використанням

використанням функції користувача

стандартної бібліотеки