Таблиця 1.2 – Значення коефіцієнту f

Ступінь очищення	F
Вище 90 %	2
Від 75 до 90 %	2,5
Менше 75 %	3

4. m, n розраховують у залежності від параметрів f, V_м:

; (1.25)

. (1.26)

Для визначення коефіцієнту n, спочатку розраховують значення небезпечної швидкості повітря V_м :

, (1.27)

після чого встановлюють коефіцієнт n, виходячи з таких співвідношень:

при V_M < 0,3 => n=3;

при 0,3 < V_M < 2 => n=3–

при V_M > 2 => n= 1;

5. V_i розраховується за формулою

(1.28)

де Д – діаметр гирла джерела викиду, м; ω₀ – середня швидкість виходу газоповітряної суміші із гирла, м/с.

У разі викиду газоповітряної суміші із джерела з прямокутним гирлом діаметр визначають за формулою:

(1.29)

де L – довжина гирла, м; b – ширина гирла, м.

У загальному випадку еквівалентний гідравлічний діаметр гирла розраховують за формулою

(1.30)

де S – площа перерізу, м²; П – периметр, м.

2. Відстань Х_м (м) від джерела викиду, на якій приґрунтова концентрація С (мг/м³) при несприятливих умовах досягає максимального значення, визначають за формулою

Х_м= 0,25·(5–F) d·H, (1.31)

де d – коефіцієнт, який визначають із наступних умов:

при V_M < 2 d = 4,95 · V_м · (1+ 0,28 );

при V_M > 2 d = 7· · (1+ 0,28 ).

3. Для кожного джерела викиду радіус зони впливу розраховується як найменша з двох відстаней від джерела X₁ і X₂, де X₁ = 10X_м, а величина X₂ визначається як відстань від джерела, починаючи з якої виконується умова

С ≤ 0,05 ГДК. (1.32).

1.3. Урахування фонового забруднення, коригування сзз

При сукупності джерел викиду їх внески враховуються в розрахунках забруднення повітря шляхом використання фонової концентрації С_Ф (мг/м³), яка для окремого джерела викиду характеризує забруднення атмосфери у населеному пункті, що утворюють інші джерела, виключаючи дане.

Визначення фонової концентрації здійснюється на основі даних спостережень за забрудненням атмосфери Держкомгідромета.

Відповідно до “Санітарних правил і норм СанПіН–99” для підприємств і установ, що є джерелами виділення в навколишнє середовище виробничих шкідливостей (хімічних, фізичних, біологічних), згідно із санітарною класифікацією встановлені такі мінімальні розміри санітарно-захисних зон (СЗЗ):

для підприємств Ι класу – 1000 м;

для підприємств ΙΙ класу – 500 м;

для підприємств ΙΙΙ класу – 300 м;

для підприємств ΙV класу – 100 м;

для підприємств V класу – 50 м.

Розміри СЗЗ перевіряються розрахунком забруднення атмосфери відповідно до вимог ОНД–86 з урахуванням фактичної забрудненості атмосферного повітря.

Значення ГДВ (г/с) для джерела з круглим гирлом у разі С_Ф < ГДК розраховують за формулою

(1.33)

а при холодному викиді, коли Т = 0, формула для розрахунку має вигляд

(1.34)

Розміри СЗЗ уточнюються окремо для різних напрямків за середньорічною розою вітрів району розташування підприємства за формулою

, (1.35)

де L – розрахунковий розмір СЗЗ, м; L₀ – розрахунковий розмір ділянки місцевості у даному напрямку, де концентрація ЗР перевищує ГДК, м; Р – середньорічна повторюваність напрямку вітрів румба, що розглядається, %; 12,5 – умовна повторюваність напрямку даного румба при рівномірному розподілі вітрів, %.

Необхідні відомості про розу вітрів за місцем розташування підприємства приймають за даними СНіП 2.01.01.-88.