Таблиця 1.1 – Залежність парціального тиску насиченої водяної пари від температури

Температура, ºС	Парціальний тиск, Па	Температура, ºС	Парціальний тиск, Па
1	2	3	4
10	1227	23	2806
11	1311	24	2981
12	1401	25	3164
13	1496	26	3358
14	1597	27	3562
15	1702	28	3775
16	1816	29	4002
17	1935	30	4241
18	2062	31	4488
19	2195	32	4750
20	2362	33	5026
21	2484	34	5315
22	2641	35	5621

1.2. Встановлення нормативів гдв (тпв)

Встановлення нормативів ГДвпочинають з інвентаризації викидів ЗР – систематизації відомостей про розподіл джерел на території підприємства, кількість і склад викидів.

У разі, коли розрахунки показують перевищення ГДК у точках контролю при існуючих викидах, які з різних причин не можуть бути зменшені підприємством за короткий строк, вводиться поетапне зниження викидів ЗР до значень, які забезпечують додержання ГДВ, а до того часу встановлюють норматив тимчасово погодженого викиду (ТПВ).

Проект нормативів ГДВ (ТПВ) узгоджується з органами Державної інспекції по охороні атмосферного повітря та санепіднагляду.

На підставі затверджених нормативів ГДВ підприємство отримує дозвіл на викид ЗР в атмосферу, стягується платня за викиди, розробляється екологічний паспорт підприємства.

1.2.1. Розрахунок розсіву зр, що викидаються в атмосферу

організованим точковим джерелом

При виконанні розрахунку враховується стан атмосферного повітря, розташування підприємства, характер місцевості, фізичні властивості викидів, параметри джерела викидів та ін.

Розрахунок виконується з використанням таких залежностей:

1. Максимальне значення приґрунтової концентрації газоповітряної суміші С_м (мг/м³) із поодинокого джерела з круглим гирлом на відстані

Х_м (м) від джерела визначається за формулою:

, (1.24)

де А – коефіцієнт температурної стратифікації атмосфери; G_i – маса шкідливої речовини, що викидається в атмосферу за одиницю часу, г/с; F – коефіцієнт, який враховує швидкість осаджування часток в атмосферному повітрі; m,n – коефіцієнти, які враховують умови виходу газоповітряної суміші із гирла джерела викиду; Н – висота джерела викиду над рівнем землі, м; η – коефіцієнт, який враховує вплив рел’єфу місцевості (у разі, якщо перепад висот не перевищує 50 м на 1 км, η = 1, в подальшому збільшується на 0,1 на кожні 50 м/км); V_i – витрата газоповітряної суміші, м³/с; ΔТ – різниця між температурою газоповітряної суміші, яка викидається із джерела Т₂, і температурою оточуючого атмосферного повітря Т_В, ºС.

Визначення показників для розрахунку:

1. А – для України дорівнює 160;

2. G_i – розраховується за формулами (1.1), (1.6), (1.8), (1.10);

3. F – приймається:

 для газоподібних шкідливих речовин і дрібнодисперсних шкідливих аерозолів, швидкість осідання яких практично дорівнює 0, F = 1;

 для середньо- і великодисперсних аерозолів, залежно від умов очищення;