Теоретична частина

Для виділення із стічних вод грубодисперсних домішок або домішок, щільність яких вища, ніж щільність води, використовують відстійники.

Розрізняють відстійники безперервної періодичної дії. За напрямком руху води вони діляться на горизонтальні, вертикальні та радіальні.

Тривалість відстоювання залежить від складу стічних вод (вмісту нерозчинних домішок) і складає у середньому 1,5–2 години.

Горизонтальний відстійник являє собою прямокутний резервуар, що має два або більше одночасно працюючих відділення. Вода рухається від одного кінця відстійника до іншого. Глибина відстійника Н₁ = 1,5–4 м, довжина – Н₂ = 8–12 м, ширина – Н₃ = 3–6 м.

Вертикальний відстійник являє собою резервуар, у якому вода, що подається на очищення, потрапляє крізь центральну трубу у відстійну частину, за допомогою відбійника змінює напрям свого руху спочатку на горизонтальний, а згодом на вертикальний. При цьому домішки осаджуються в муловий колодязь. Осаджений мул видаляють крізь мулопровід. Освітлена вода переливається крізь кільцевий водозлив та спрямовується в каналізацію.

Перевагою вертикальних відстійників є компактність конструкції та простота видалення осаду.

Т

42

ип відстійників необхідно вибирати з урахуванням продуктивності дільниць очищення стічних вод. При періодичному утворенні невеликих обсягів стоків рекомендовано використовувати вертикальні відстійники, при безперервному утворенні стічних вод – горизонтальні.

Розрахунок відстійників здійснюється наступним чином:

1) Розміри відстійників.

Довжина горизонтальних, L, м:

. (4.1)

Радіус вертикальних, R, м:

, (4.2)

де υ – середня розрахункова швидкість у проточній частині відстійників, мм/с; Н – глибина проточної частини відстійника (приймається: для горизонтальних Н = 1,5–3 м; для вертикальних відстійників переважно Н = 2,7–3,8 м, але не менше 1,5 м); К – коефіцієнт, що залежить від типу відстійника (приймається: для горизонтальних К = 0,5, для вертикальних К = 0,35); U₀ – гідравлічна крупність часток, мм/с; Q – витрата стічних вод, м³/год.

Гідравлічну крупність часток визначають за формулою

, (4.3)

де α – коефіцієнт, що враховує температуру води та її густину (приймається за табл. 4.1); t – тривалість відстоювання у циліндрі із шаром води h, що відповідає заданому ефекту освітлення, с (приймається за табл. 4.4); ω – вертикальна складова швидкості руху води у відстійнику (приймається за табл. 4.2); – у розрахунках відстійників належить приймати згідно з даними табл. 4.3.

Швидкість води υ (мм/с) у проточній частині горизонтального відстійника

43

, (4.5)

де В– ширина відстійника, м (приймається у межах 2–5 м).

Таблиця 4.1 – Вплив температури води на густину

Середньомісячна температура стічної води, to C	60	50	40	30	25	20	15	10	5	0
	0,45	0,55	0,66	0,8	0,9	1	1,14	1,3	1,5	1,8

Таблиця 4.2 – Залежність вертикальної складової від швидкості руху води

υ, мм/с	5	10	15	20
ω, мм/с	0	0,05	0,1	0,5

Таблиця 4.3 – Значення у розрахунках відстійників

Висота відстійника, Н, м	Значення для відстійників різних типів
	вертикальні	горизонтальні
1,5 2,0 3,0 4,0 5,0	1,0 1,11 1,21 1,29 –	1,11 1,19 1,32 1,41 1,5

Таблиця 4.4 – Тривалість відстоювання, відповідно до заданого ефекту освітлення

Ефект освіт-лення, %	Тривалість відстоювання у циліндрі, глибиною 500 мм, , с
	для коагулюючих зависей (типу побутових стічних вод)				для дрібнодисперсних зависей щільністю 3 г/мл
	концентрація, мг/л				концентрація, мг/л
	до 100	100–200	200–300	300–500	до 500	500–1000	1000–2000	2000–3000
20 30 40 50 60 70 80 90 100	600 900 1320 1900 3800 – – – –	300 540 650 900 1200 3600 – – –	– 320 450 640 970 2600 – –	– 260 390 450 680 1830 5260 – –	150 180 200 240 280 360 1920 – –	140 150 180 200 240 280 690 2230 –	100 120 150 180 200 230 570 1470 3600	40 50 60 80 100 130 370 1080 1850