3. Визначення розміру і способу відшкодування шкоди

Визначення розміру і способу відшкодування шкоди

Шкода, заподіяна майну, може бути відшкодована в натурі або в повному обсязі з урахуванням упущеної вигоди. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливо, потерпілому відшкодовуються збитки в повному обсязі відповідно до реальної вартості втраченого майна.

Порядок відшкодування суми, витраченої на відновлення колишнього стану речі, пошкодженої джерелом підвищеної небезпеки і що мала певну зношеність (наприклад, автомобіль). Так, якщо при відновленні пошкодженого автомобіля були використані нові деталі чи комплектуючі, в тому числі іншої модифікації, заподіювач шкоди не вправі вимагати врахування зносу майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зносу і втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент ушкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент ушкодження. Якщо власник автомобіля не згоден з його визнанням фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю до і після ДТП, а також витрати з евакуації.

Відповідно до статті 1193 ЦК суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної фізособою, залежно від її матеріального становища, проте що стосується можливості зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, то таке зменшення застосовується у виняткових випадках. Зокрема, якщо відшкодування збитку в повному розмірі неможливе або поставить заподіювача шкоди у важке матеріальне становище. До того ж зменшення розміру відповідальності за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, можливе тільки за письмовою вимогою, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування збитку.

Також можливість зменшення розміру відшкодування має місце бути у випадках, коли крім шкоди потерпілому завдано також шкода самого джерела підвищеної небезпеки, чому посприяла груба необережність потерпілого. Проте, ЦК не передбачає в такому разі можливості стягнути з потерпілого суму збитку за шкоду, заподіяну джерелу підвищеної небезпеки.

Відповідальність за шкоду, заподіяну кількома особами

У разі коли шкода заподіяна кількома особами, відшкодування стягується з кожного з них в тій частині, яка була заподіяна кожним відповідно. Якщо ж кілька осіб заподіяли потерпілому неподільний шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, вони несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Солідарна відповідальність також настає для осіб, які здійснюють діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (наприклад, ДТП за участю двох автомобілів, внаслідок якої було завдано шкоди потерпілому). У таких випадках спір про відшкодування шкоди, заподіяної при цьому самим автомобілем кожним з їх власників перед іншим з них, вирішується за загальним принципом провини. Зокрема, збиток, заподіяний одному з власників з вини іншого, відшкодовується винним. Збиток, заподіяний власнику тільки з його вини, - не відшкодовується, а за наявності вини всіх власників розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від ступеня вини кожного. У разі відсутності вини власників у взаємному заподіянні шкоди жоден з них не має права на відшкодування.

Якщо один з декількох причинителей шкоди самостійно відшкодував збитки за спільно заподіяну шкоду потерпілому, він має право вимагати з кожного з винних його частку виплаченого потерпілому відшкодування. У такій ситуації вважається, що боржник виконав солідарне зобов'язання, а відповідно, має право регресної вимоги за правилами статті 1191 ЦК.

Залучення третіх осіб до розгляду спору про відшкодування шкоди

Положення статей 386, 395, 396 ЦК містять правила захисту права власності, які поширюються також на осіб, які не є власниками, але володіють джерелом підвищеної небезпеки на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі (наприклад, водій автомобіля, який управляє ним на підставі довіреності). Такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

При розгляді спорів про відшкодування шкоди, завданої такими особами внаслідок використання джерела підвищеної небезпеки, до участі у справі як треті особи можуть залучатися власники таких джерел.

Також треті особи можуть бути притягнуті до розгляду спору про відшкодування шкоди за позовом однієї юрособи або ФОП до іншого, у разі якщо третя особа - водій автомобіля - фізособа.

Нюанси обов'язкового страхування цивільної відповідальності

Згідно зі ст. 21 «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» експлуатація транспортного засобу забороняється без поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності. У зв'язку з цим до розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, суд має право в порядку статті 33 ЦПК залучити до участі у справі страховика власника автомобіля.

Як відомо, наявність поліса ОСАЦВ забезпечує відшкодування шкоди потерпілим від ДТП і, що важливо, захист майнових інтересів страхувальника, тобто шкоду, заподіяну потерпілим внаслідок ДТП, відшкодовує не водій - винуватець ДТП, а страхова компанія. Але якщо страхувальник всупереч положенням статті 33 Закону про обов'язкове страхування не надав свого страховика повідомлення про ДТП, судом буде розглядатися питання про відшкодування збитку самим страхувальником. При цьому порушення страхувальником визначеного договором страхування терміну подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням встановленого договором терміну повідомлення про настання страхового випадку.

Крім страховика, до розгляду спору про відшкодування шкоди може бути притягнутий вигодонабувач, якщо він визначений у договорі страхування. Договір страхування, в якому призначений вигодонабувач, дає останньому право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на його користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього його обов'язків.

Статтею 1 Закону про обов'язкове страхування визначено транспортні засоби, відповідальність за управління якими підлягає страхуванню і шкоду, заподіяну якими, відшкодовується страховиком. Якщо шкода заподіяна з вини особи, керуючого, наприклад, гужовим возом або велосипедом, або іншим механізмом, що не належить до транспортних засобів, відповідальність якої не підлягає обов'язковому страхуванню, шкода відшкодовується за загальними правилами без залучення страховиків.

Договір обов'язкового страхування власника транспортного засобу діє протягом строку, на який його укладено, а в разі зміни власника застрахованого автомобіля договір страхування зберігає силу до закінчення його терміну. Страхове відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому, виплачується по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору в межах ліміту відповідальності страховика. Страхувальник у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди виплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Для випадків спрощеного врегулювання ДТП з використанням європротоколу встановлені максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих (розпорядження Держкомфінпослуг № 698).