3. Проектування та розрахунок інженерних мереж мікрорайону

   1. Водопостачання

Витрати холодного водопостачання на потреби мікрорайону визначаємо за формулою:

(3.1.1)

де Q₁ – витрати води на господарсько-питні потреби, м³/год.;

Q₂ – витрати води на полив вулиць і внутрішньомікрорайонних проїздів, м³/год.;

Q₃ – витрати води на полив зелених насаджень, м³/год.;

Q₄ – витрати води на пожежогасіння, м³/год.;

Q₅ – необліковані витрати, м³/год.

Середньогодинні витрати на господарсько-питні потреби, м³/год., складаються з витрат води, що споживають в житлових будинках Q_жб, у школі Q_шк, в дитячих закладах Q_дс, в магазині Q_маг або Q_тц і т.д:

(3.1.2)

Розрахункову (середню за рік) добову витрату води на господарсько-питні потреби населення житлових будинків визначають залежно від розрахункового числа мешканців і норм водоспоживання, м³/добу:

(3.1.3)

де q_ж – середньодобова норма водоспоживання (залежить від ступеня благоустрою будинків, приймається згідно завданню);

N_ж – розрахункове число жителів у районах житлової забудови з різним ступенем благоустрою.

Протягом року витрати води за окрему добу змінюються залежно від сезону і днів тижня.

Розрахункові витрати води за добу найбільшого і найменшого водоспоживання Q_доб, м³/добу:

	(3.1.4)
	(3.1.5)

де ;

.

Розрахункові годинні витрати води q_год.max, м³/год.:

(3.1.6)

Коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання k:

(3.1.7)

де ;

β_max – згідно з таблицею 3.1.1 відповідно до кількості жителів в мікрорайоні.

Таблиця 3.1.1 – Коефіцієнт урахування кількості населення у населеному пункті

Кількість населення, тис. жителів	до 0,1	0,15	0,20	0,30	0,50	0,75	1,00	1,50	2,50	4,00	6,00	10,00
Коефіціент βmax	4,5	4,0	3,5	3,0	2,5	2,2	2,0	1,8	1,6	1,5	1,4	1,3

Середньодобові витрати води, м³/добу, споживаної у закладах комунально-побутового призначення:

(3.1.8)

де – витрати води за добу, л/добу, найбільшого водоспоживання в закладах комунально-побутового призначення (школа, дитячій садок, магазин), згідно з таблицею 3.1.2;

Р – кількість відвідувачів або працюючих (люд.).

Таблиця 3.1.2 – Розрахункові добові витрати води

№ з/п	Споживачі	Одиниця виміру	Розрахункові добові витрати води qдT , л/добу	Тривалість водоразбору T, год.
1.	Дошкільні заклади із денним перебуванням дітей (дитячий садок)	1 дитина	20	10
2.	Навчальні заклади (школа)	1 учень (викладач)	12	8
3.	Магазин продовольчий	1 працівник на зміну	185	8

Середньогодинна витрата води, м³/год., в закладах:

(3.1.9)

де Т – тривалість водоразбору в даному закладі, год.

Полив проїзної частини мікрорайону здійснюють з автоцистерн, які заправляють зі внутрішньоквартальної водопровідної мережі у спеціально обладнаних місцях. Годинну витрату води на полив проїзної території розраховують за формулою, м³/год.:

(3.1.10)

де F_пр.ч. – площа вулиць внутрішньоквартальних проїздів, м², приймається залежно від генплану згідно варіанту завдання;

q₂ – норма витрати води на полив, приймається залежно від типу покриття. Для механізованої поливки удосконалених покриттів вулиць ;

t_n – час заправки автоцистерн, приймаємо 1…2 год.;

0,2 – поливається 20% площі всіх проїздів.

Годинну витрату води на полив зелених насаджень розраховують за формулою, м³/год.:

(3.1.11)

де F_зел. – площа зелених насаджень, м², приймається залежно від генплану згідно варіанту завдання;

q₃ – норма витрати води на поливку, приймаємо 3,0…6,0 л/добу/м²;

0,3 – 30 % від усієї площі зелених насаджень поливаються;

n – кількість поливок за добу, приймаємо 2;

t_пол – полив здійснюється протягом 8 годин за добу.

Витрати води на гасіння пожеж визначають на зовнішнє та внутрішнє пожежогасіння, м³/год., залежно від чисельності населення, поверховості забудови та об’єму найбільшої споруди:

(3.1.12)

де q₄ – витрати води на гасіння 1 зовнішньої пожежі, л/с;

q_вн – витрати води на внутрішнє пожежогасіння, приймаємо 2,5 л/с ;

n – розрахункове число одночасних пожеж.

Таблиця 3.1.3 – Витрати води на зовнішнє пожежогасіння і розрахункову кількість одночасних пожеж

Число мешканців, тис. чол.	Разрахункове число одночасних пожеж n	Витрата води на 1 пожежу при висоті забудови q4, л/с
		до 2-х поверхів включно	при 3-х поверхах і більше
до 1 включно	1	5	10
від 1 до 5	1	10	10
від 5 до 10	1	10	15
від 10 до 25	2	10	15
від 25 до 50	2	20	25
від 50 до 100	2	25	35

Витрати води на зовнішнє пожежогасіння в населеному пункті повинні бути не менші витрат води на пожежогасіння житлових і громадських будівель, зазначених у таблиці 3.1.4.

Таблиця 3.1.4 – Витрати води на зовнішнє пожежогасіння житлових і громадських будівель

Поверховість	Витрата води на одну пожежу qmax4 , л/с, на зовнішнє пожежогасіння житлових і громадських будівель незалежно від їх ступенів вогнестійкості при об’ємах будівель, тис. м3
	до 1	1…5	5…25	25…50	50…150
Житлові будинки односекційні та багатосекційні
до 2:	10	10	–	–	–
3…12	10	15	15	20	–
13…16	–	–	20	25	–
17…25	–	–	–	25	30
Громадські будинки
до 2	10	10	15	–	–
3…6	10	15	20	25	30

Прийняти за підсумкове Q₄ більше значення між обчисленим за формулою 3.1.12 та значенням з таблиці 3.1.4 відповідно до найбільшого об’єкту.

Також необхідно визначити необліковані витрати, м³/год., на зовнішньому водопроводі приймають з розрахунку 10% від витрати води на господарсько-питні потреби:

(3.1.13)

Трасування водогінних мереж. Водогінні мережі завжди проектують як кільцеві мережі. Метод прокладання водогінних мереж роздільний або суміщений.

Рис. 3.1.3 – Роздільний метод прокладання водогінних мереж.

Розподільні водогінні мережі прокладають по вулицях міста: при роздільному методі прокладки – в технічній смузі уздовж проїзної частини, при суміщеному методі – в міському колекторі під тротуаром.

Розвідні водогінні мережі в мікрорайоні беруть свій початок від ПНУ, розташованої в будинку ЦТП. При роздільному методі прокладки водогінні мережі укладають в землі на відстані не менше 5 м до будинку з боку дворових фасадів. У цьому разі водогінні мережі влаштовують з чавунних труб. На відгалуженнях розміщують водопровідні колодязі з запірною арматурою.

При спільній прокладці водогінної мережі разом з тепловими, електричними і телефонними мережами їх прокладають у прохідних каналах (колекторах), «зчіпках» і технічних підпіллях житлових будинків. У цьому випадку водогінні мережі влаштовують зі сталевих безшовних труб.

Для забезпечення безперебійної подачі води в будинок водогінні мережі повинні мати в мікрорайоні кільцеву схему. На розподільних і розвідних мережах через кожні 150 м мережі повинні встановлюватися пожежні гідранти. Від проїзної частини до гідранта має бути відстань не більше 2,0 м.

Прокладку розвідних водогінних мереж треба виконувати з максимальним використанням технічних підпіль і прохідних «зчіпок».

Для обліку витрати споживаної води в технічних підпіллях будинків передбачають водоміри. Вони можуть установлюватися на вводах у будинки (у водомірні вузли), стояках і на відгалуженнях у кожну квартиру.