- •Теоретичні основи виробництва сільсько-господарської продукції
- •1.1 Народногосподарське значення вирощування вівса та сучасний стан розвитку галузі
- •Підсумки вирощування
- •Світовий ринок
- •Динаміка світового споживання вівса
- •1.2 Ефективність виробництва вівса та методика її визначення
- •Організація виробництва вівса Удобрення та посів
- •Догляд за посівами
- •Збирання та зберігання вівса
- •Очищення зерна
- •Активне вентилювання
- •2.1 Організація основних виробничих процесів при вирощуванні
- •2.2 Формування витрат на вирощування сільськогосподарської культури (урожайність – 30 ц/га)
- •2.3 Організація зберігання сільськогосподарської продукції
Збирання та зберігання вівса
Збирання проводять тими комбайнами, що й пшеницю і інші зернові прямим комбайнуванням або роздільним способом. Період достигання зерна в волоті досить розтягнутий. Зерно спочатку дозріває у верхній частині волоті. Якщо чекати, поки дозріють всі зернівки у волоті, найрозвиненіші зернівки верхівки волоті почнуть осипатися. Тому кращим строком роздільного збирання вважається час, коли повної стиглості досягне зерно верхньої половини волоті. Прямим комбайнуванням збирають у фазі повної стиглості. Для цього слід вирощувати стійкі до осипання сорти.
Перед початком збирання слід визначити його конкретні особливості: стан посіву на кожному полі (густота й висота рослин, забур'яненість), сортові ознаки зерна, вологість, стиглість, виповненість. Бажано зробити перевірку основних показників якості зерна відповідно до культури й вимог заготівельних стандартів.
Готуючись до збирання, треба завчасно визначити його строки та способи. Строки визначають, виходячи зі стиглості й вологості зерна, а також стану посіву. Строки пов'язані ще зі способами збирання. За роздільного способу зі скошуванням рослин у валки строки настають на 10-14 днів раніше порівняно з прямим комбайнуванням та залежно від умов достигання зерна. Але слід пам'ятати, що надто раннє збирання зернових культур, так само як і їхнє перестоювання, суттєво знижують урожайність. У разі передчасного скошування у валки, коли зернівка перебуває у фазі тістоподібної стиглості (вологість – 45-50 %), недобір урожаю може становити 16-18 %, погіршуються й показники якості (маса 1000 зернин і натура зерна, енергія проростання й схожість насіння, вміст клейковини тощо). Запізніле збирання, наприклад через 20 днів після настання повної стиглості, призводить до втрат 10-12 % урожаю. Це відбувається внаслідок осипання, пошкодження клопом черепашкою, подрібнення та травмування зерна. У разі перестоювання особливо негативно на кількість та якість урожаю впливає дощова погода.
Кращим способом збирання зернових колосових слід вважати пряме комбайнування, яке проводять за досягнення повної стиглості й вологості зерна 14-18 %. Жнива при цьому способі слід закінчити за 10-12 днів.
Під пряме комбайнування відводять, передусім, чисті поля з рівномірно дозрілими хлібами, де травостій відносно низькорослий і стійкий до вилягання, а зерно слабо осипається з колоса. Посіви зі зрідженим травостоєм, але чисті від бур'янів теж доцільно збирати цим способом.
Роздільним способом слід збирати високорослі, схильні до вилягання та осипання сорти з густотою стеблостою не менше 280-300 шт./м2, а також нерівномірно достигаючі та сильно забур'янені посіви. Розпочинати роздільне збирання треба в кінці фази воскової стиглості, коли вологість зерна становить близько 30 %, закінчувати за вологості не менше 20 %.
Підсохлі валки підбирають через кілька днів і обмолочують. Пізнє збирання валків не бажане, оскільки при цьому різко зростає чисельність і шкодочинність клопа черепашки та кількість пророслого зерна внаслідок дощової погоди чи випадання роси. Також овес доцільно збирати прямим комбайнуванням у фазі повної стиглості зерна за вологості 16-17 %. Роздільне збирання застосовують лише в разі особливого стану посівів (високорослі, забур'янені, недостиглі, схильні до вилягання й осипання).
Ця культура, якщо перестоїть, дуже схильна до осипання та вилягання, тому її слід збирати швидко. Зібране зерно може бути вологим, містити органічні та мінеральні домішки, тож є нестійким і швидко втратить якість під час зберігання. Навіть коли збирають суху зернову масу, в ній є бите, травмоване, плюскле зерно, органічний пил, унаслідок чого стійкість збіжжя теж знижується. Тому зібране зерно спрямовують на обробку, бажано в потоці зі збиранням. Обробка об'єднує низку взаємопов'язаних операцій, які здійснюють залежно від стану й призначення зерна, технологічних особливостей культури.
Зерно, що надходить після комбайнів, розміщують окремими партіями: по культурах, сортах, репродукціях, показниках якості. Окремо висипають низькоякісне зерно (фузаріозне, сажкове, проросле, уражене клопом черепашкою, із невластивим запахом, знебарвлене, з важковідокремлюваними й шкідливими домішками).
Особливу увагу приділяють розміщенню зерна сильних і цінних сортів пшениці, твердій пшениці, пивоварному ячменю, якість яких має бути під постійним контролем.
Зерно, в якому смітність перевищує норми, встановлені для кожної культури, спрямовують на очищення.
Зерно з різною вологістю має такий порядок обробки: до 14 % вважають сухим і придатним для зберігання; до 17 % - вологим і таким, що потребує підсушування, зокрема способом почергового переміщення (перекидання) чи вентилювання; понад 17 % - сирим з обов'язковим висушуванням.
Зерно вологе й сире в разі тимчасового зберігання до сушіння слід розміщувати на установках активного вентилювання з обов'язковим контролем за температурою й вологістю.
