Догляд за посівами

При недостатньому зволоженні посівного шару ґрунту поле коткують зразу після сівби кільчасто-шпоровими котками. Якщо після сівби випадають інтенсивні дощі й утворюється щільна ґрунтова кірка, її до появи сходів руйнують боронуванням зубовими боронами або голчастими ротаційними знаряддями. У фазі кущення при значному засміченні бур’янами посіви обробляють гербіцидами агрітокс (1,4-2,3 л/га), гранстар (0,8-1,2 л/га), банвел (0,15-0,5 л/га), дозанекс (2,4-4 кг/га), ілоксан (0,71-0,85 л/га), ковбой (125-190 мл/га), дезормон (0,8-1,0л/га), 2М-4Х (1,0-1,5 л/га), парднєяр (1-1,5 л/га), сатіс (100-150 г/га), старане (0,75-1,0 л/га), хармоні (25-65 г/га), на посівах з підсівом бобових трав — базагран, базагран новий (2 л/га), дікопур (0,8-1,2 л/га).

На початку появи сходів крайовими обприскуваннями, а через 5-7 днів при заселенні посіву гессенською, шведською, опомізою, злаковою мухами, цикадками та іншими шкідниками вище межі економічної шкодочинності  слід провести суцільне обприскування  посіву, використовуючи один з інсектицидів, враховуючи вид і шкодочинність  шкідників: актелік (1 л/га, базудин 1,5-1,8 л/га, БІ-58 новий 1,5 л/га, бульдок 0,25 л/га, волатон 1 л/га, децис 0,2-0,3 л/га ), діазинон 1,5-1,8 л/га, золон 1,5-2,0 л/га,керате 0,15-0,20 л/га, кінмікс 0,2-0,3 л/га, лебайцид 0,5-0,6 л/га,нурел  Д 0,75-1,0 л/га, сумітіон 0,6-1,0 л/га, фастак 0,1- 0,15 л/га, ф`юрі 0,07 л/га.

Обприскування проводять  у міру потреби при заселенні  посівів шкідниками вище межі економічної шкодочинності. В південних лісостепових регіонах та у Степу під особливим контролем слід тримати розвиток шкідливої черепашки. При чисельності клопів на початку фази кущення 0,5-1 екземпляр на 1 м, у період від цвітіння до кінця наливу зерна — личинок (дві на 1м), посіви обов`язково треба обробляти одним із інсектицидів для збереження якості зерна. Ярим зерновим культурам завдають великої шкоди такі хвороби, як порошиста, тверда, чорна сажки, жовта іржа, стеблова й карликова іржа, гельмінтоспоріоз, бактеріози, смугаста, сітчаста плямистості, оливкова плісень, ринкоспоріоз, кореневі гнилі та ін. Розвиток сажкових хвороб запобігають протруюванням насіння. Хвороби листків, стебел колоса (борошниста роса, види іржі, гельмінтоспоріоз, плямистості) можна контролювати під час вегетації. Для цього при перших ознаках їхньої появи на рослинах посіви слід обробляти фунгіцидами (байлетон — 0,5-1 кг/га; фолікур — 0,75 л/га; імпакт — 1 л/га; тілт — 0,5-0,8 л/га; спортак — 1 л/га;альто — 150-200 г/га; корбел — 1 л/га; топсин — 1-2 кг/га або ін.). У разі прогнозування сильного ураження посівів вівса лінійною, стебловою, корончастою іржею, борошнистою росою, аскохітозом білою плямистістю, червоно-бурою плямистістю, червоно-бурою бактеріальною плямистістю для захисту стебла, листків і волоті від уражень ними можна застосувати такі фунгіциди як альто 0,15-0,2 л/га, тілт 0,5 л/га або інші. Для запобігання виляганню посівів при його прогнозуванні посіви в фазі кущення обробляють розчином ретарданту: хлормеквату, хлорхолінхлориду ССС-720, 2 л/га. При збігу в часі застосування різних препаратів посіви обприскують баковими сумішами, керуючись даними про змішуваність препаратів.

За посушливої погоди після сівби поле коткують кільчасто-шпоровими котками, за достатньої вологості боронують. Якщо після сівби випадають інтенсивні дощі і утворюється щільна грунтова кірка її до появи сходів руйнують боронуванням зубовими боронами або голчастими ротаційними знаряддями. З ціллю боротьби з бур`янами та поліпшення аерації боронування проводять у фазі кущіння. Якщо посіви виявляться сильно забур`яненими, то у фазі кущення застосовують гербіциди агрітокс (1-1.5л/га), базагран (2-4л/га), 2М-4Х (0.9-1.5 л/га), діален (1.75-2.25 л/га), ковбой (120-190 мл/га), лонтрел 300 (0.16-0.66 л/га) або інші, залежно від видового складу бур`янів. Під час вегетації овес може пошкоджуватись шведською мухою, попелицями, вівсяним трипсом, п`явицею, підземні органи молодих рослин – терпіти від дротяників, несправжніх дротяників та інших шкідників. Обприскування проти шкідників проводять, коли їх чисельність перевищує межу економічної шкодочинності. Для цього використовують такі інсектициди як Бі-58 новий (1.5л/га), волатон 500 (1л/га) та інші. У разі прогнозування сильного ураження посівів лінійною стебловою, корончатою іржею, борошнистою росою, аскохітозом (біла плямистість), червоно-бурою плямистістю, червоно-бурою бактеріальною плямистістю для захисту стебла листків і волоті від уражень ними можна застосувати такі фунгіциди як альто (0.15-0.2 л/га), тілт (0.5л/га) або інші.   Для знищення бур'янів у посівах вівса використовують такі гербіциди: агрітокс; базагран М; базагран хіт; 2,4Д; 2М-4Х; діален; дікопур; ковбой; лонтрел, банвел, луварам.

Овес сильніше уражується хворобами при пізніх строках сівби. Від низки хвороб на ранніх стадіях росту захищає протруювання насіння. Для гарантованого одержання високих урожаїв рекомендується обприскувати посіви в період вегетації. Щоб запобігти виляганню посівів у фазі кущіння рекомендується вносити хлормекватхлорид, антивилягач, терпал С. Насіння його починає проростати при температурі 1 — 2 °С, сходи добре витримують весняні заморозки до мінус 3-5 °С, нерідко і до мінус 7—10 °С, а зимуючий овес — навіть до мінус 14 °С. При морозі мінус 10 °С листки вівса ярого можуть загинути, але вузол кущення зберігається і рослина з настанням тепла розвивається знову, формуючи врожай зерна.

На початку вегетації  овес негативно реагує на підвищення температури (20 °С і більше), внаслідок яких затримується ріст кореневої системи і надземних органів. Сприятливою для вівса у період сходи — кущення є температура 15-18 °С. У південних районах овес погано витримує високу температуру під час наливання і достигання зерна, яка призводить до запалу та захвату рослин; при 38-40 °С у вівса паралізуються продихи вже через 4-5 год, тоді як у ячменю таке трапляється лише через 25-35 год. У період вегетації овес найкраще розвивається при 18-22 °С і чутливий до можливого зниження температури у період цвітіння і наливання зерна до мінус 1,5-3,0 °С, що інколи трапляється в північних районах його вирощування. Під дією таких температур формується зерно з низькою схожістю. Для нормального розвитку вівса протягом усього вегетаційного періоду сума ефективних температур має становити від 1500 до 1800 °С. Під овес вносять мінеральні добрива. Залежно від ґрунту й попередника їх дають у дозі від 30 до 60-90 кг/га діючої речовини. При цьому більшість фосфору і весь калій використовують під основний обробіток ґрунту, азот — навесні під культивацію і частину фосфору (10-12 кг/га) в рядки. На малородючих дерново-підзолистих ґрунтах у рядки доцільно вносити складні мінеральні добрива (нітро-амофоску та ін.) по 10-15 кг/га діючої речовини. На кислих ґрунтах замість суперфосфату краще вносити фосфоритне борошно, яке добре засвоюється вівсом і, крім того, знижує кислотність ґрунту. На кислих ґрунтах урожайність вівса підвищується при їх вапнуванні. На торфових ґрунтах обов'язково вносять мідні добрива (піритні недогарки 3-4 ц/га або мідний купорос 20-25 ц/га) один раз за 4-5 років. При потребі посіви підживлюють у період кущення рослин з розрахунку (NPK) 20-30. Високі дози азоту на родючих ґрунтах можуть зумовити вилягання посівів вівса. У такому разі віддають перевагу фосфорно-калійним добривам.

Для зниження бур'янів проводять  післясходове боронування, а також використовують гербіциди 2,4Д (1,5-2 кг/га), діален (1,7-2 кг/га), лонтрел (0,3-0,6 кг/га) та ін. При підсіванні до вівса люцерни або конюшини застосовують гербіциди 2,4ДВ (2-3 кг/га), базагран (2-4 кг/га), 2,4ДМ (1,6-2,3 кг/га), 4М-4ХМ (2-3 кг/га), обприскуючи ними посіви при з'явленні перших трійчастих листків на бобових травах. При загрозі вилягання слід обробити посіви на IV етапі органогенезу препаратом ТУР (3-4 кг/га).