Методи виявлення плагіату

Основні ознаки плагіату:

• написання роботи складною мовою, наявність професійних термінів, висновків, що виходять за рівень знань досліджуваного

• стилістична неоднорідність дослідження;

• невідповідність роботи вимогам викладача, поставленому завданню, лекційному матеріалу чи роздатковим матеріалам;

• бібліографія, що викликає сумніви (занадто довгий перелік, посилання на неофіційні Інтернет-ресурси (наприклад, «банки рефератів»); цитати із книжок більш пізнього видання, або, навпаки, застарілі дані; відсутність у бібліотеках зазначених джерел).

Існує декілька видів технічних засобів, які шляхом автоматичного порівняння текстових документів в електронній формі з базою даних інших текстів, створюють умови для швидкого виявлення плагіату.

До електронних програм, які використовують технології перевірки текстових документів на наявність запозичень із загальнодоступних мережевих джерел, відноситься:

• Antiplagiat (http://www.antiplagiat.ru/

• Turnitin (http://submit.ac.uk/).

• Unicheck (раніше UNPLAG)(   info@unicheck.com)

• Content-Watch  http://www.content-watch.ru/text/ 

• Advego Plagiatus (http://advego.ru/plagiatus/);

• Anti-Plagiarism (http://ikc2.tup.km.ua/index_ru.shtml).

• Etxt Антиплагиат (http://www.etxt.ru/antiplagiat/);

Внаслідок наукового плагіату порушуються права та інтереси: а)творців,як суб’єктів наукової діяльності;

б)держави, адже не розв’язуються конкретні завдання, на які було виділено гранди, фінансування фундаментальних та прикладних досліджень; в)суспільства, адже не вирішуються важливі економічні, соціальні та промислові проблеми.

Правила цитування

Цитування має використовуватися у всіх випадках, коли в роботі використовуються дані, взяті зі сторонніх джерел, а не отримані або створені безпосередньо автором. Порушення вказаних нижче правил і їх недотримання має розцінюватися як плагіат:

• якщо думка автора наводиться дослівно, то її слід взяти в лапки;

• якщо цитується великий уривок тексту, то він може не братися в лапки, натомість — виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);

• допускається скорочення цитати, яке не веде до викривлення думки автора. Місце скорочення має бути відзначене в цитаті квадратними дужками з трикрапкою всередині;

• допускається перефразування цитати, зміна словоформ чи відмінків певних слів. В такому разі, цитата в лапки не береться, але в квадратних дужках обов'язково ставиться посилання на джерело (його порядковий номер зі списку використаної літератури, який додається до роботи);

• в списку використаної літератури завжди слід вказувати навіть ті джерела, які використовувалися під час підготовки роботи і вивчення теми, навіть якщо прямих посилань чи цитувань цих джерел в роботі нема.

Проблема плагіату не така проста і однозначна, як може здаватися на перший погляд, недобросовісні запожичення з чужих творів не завджи є наслідком ліні чи відсутності мотивації до самостійної роботи. У багатьох випадках плагіат вчинюється через незнання чи ігнорування принципів правового регулювання та меж дозволеного вільного використання творів. І на жаль, помилкові уявлення про привласнення авторства властиві студентам, викладачам, науковцям їх прояви можна зустріти і в матеріалах судової практики.

Сучасне українське суспільство поки що доволі далеке від розуміння основ інтелектуальної власності та авторсткого права. А відтак боротьбу із плагіатом необхідно вести не із сторони посилення відповідальності і встановлення більш жорстких санкцій за його вчинення. Першим і найважливішим кроком на шляху протидії вчиненню плагіату повинно бути поширення знань про авторське право та саму сутність творчості, налання чіткої та зрозумілої інформації про правила цитування та межі допустимого вільного використання творів.