БІЛЕТ 1

1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання.

2. Проблема людини в філософії Просвітництва (Ж.Ламетрі, Ж.-Ж.Руссо).

3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства

БІЛЕТ 2

1. Світогляд, його суть і структура.

2. Вплив Києво-Могилянської академії на філософську думку слов'янських народів.

3. Поняття практики. Практика, діяльність і трудова діяльність.

БІЛЕТ 3

1. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.

2. Проблема відношення Бога і світу, Бога і людини в філософії представників академії.

3. Структура практика. Види практичної діяльності.

БІЛЕТ 4

1. Суспільні функції філософії.

2. Натурфілософські дослідження в Києво-Могилянській академії.

3. Свідомість як пізнавальне і духовно-практичне відношення до дійсності.

БІЛЕТ 5

1. Своєрідність східної культури.

2. Г.С. Сковорода — видатний представник філософії українського Просвітництва.

3. Суспільно-практичний і культурно-історичний характер свідомості.

БІЛЕТ 6

1. Філософія стародавньої Індії («ведична» філософія, буддизм).

2. І. Кант — засновник німецької класичної філософії.

3. Індивідуальна і суспільна свідомість. Закономірності свідомості.

БІЛЕТ 7

1. Філософські вчення стародавнього Китаю (Конфуцій і конфуціанство, даосизм).

2. Діалектичний ідеалізм Гегеля.

3. Структура суспільної свідомості.

БІЛЕТ 8

1. Загальна характеристика античної філософії.

2. Антропологічний матеріалізм Фейербаха.

3. Поняття «суспільство» в філософії. Особливості соціальної детермінації.

БІЛЕТ 9

1. Досократична філософія..

2. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії.

3. Структура і функції суспільства.

а) Поняття суб'єкта суспільного розвитку. Соціальна структура суспільства.

б) Основні сфери життєдіяльності людей і суспільні відносини. Функції суспільства.

БІЛЕТ 9

1. Класичний період розвитку античної філософії.

2. «Філософія життя». Ф.Ніцше.

3. Основні чинники суспільного розвитку та їх взаємозв'язок.

БІЛЕТ 10

1. Філософія елліністичного періоду.

2. Філософія неопозитивізму і постпозитивізму.

3. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» і «цивілізація».

БІЛЕТ 11

1. Релігійний характер філософської думки Середньовіччя

2. Онтологія людського буття в психоаналізі.

3. Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.

БІЛЕТ 12

1. Християнсько-середньовічна апологетика і патристика.

2. Проблема людини в екзистенціалізмі.

3. Ідея прогресу в історії. Сенс історії.

БІЛЕТ 13

1. Середньовічна схоластика. Реалізм і номіналізм.

2. Неотомізм — головний напрямок сучасної релігійної філософії. Тейяр де Шарден.

3. Співвідношення понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».

БІЛЕТ 14

1. Філософія Ф.Аквінського.

2. Форми буття

3. Історичний характер взаємозв'язку суспільства і особистості.

БІЛЕТ 15

1. Витоки і особливості філософії Київської Русі.

2. Поняття “матерія”.

3. Історична необхідність і свобода особистості.

БІЛЕТ 16

1. Морально-етична спрямованість філософії давніх русичів.

2. Способи та форми існування матерії.

3. Природа та структура пізнавальної діяльності.

а) Соціально-практична обумовленість пізнавальної діяльності. Суб'єкт і об'єкт пізнання.

б) Структура пізнання. .

в) Проблема істини в теорії пізнання.

БІЛЕТ 17

1. Гуманістична спрямованість філософії Відродження.

2. Суть діалектики і догматизму. Основні принципи діалектики.

3. Методи наукового пізнання.

БІЛЕТ 18

1. Пантеїстична натурфілософія Ренесансу.

2. Основні закони діалектики.

3. Філософське розуміння культури.

БІЛЕТ 19

1. Особливості філософії Нового часу.

2. Категорії діалектики.

3. Цінності і ціннісні орієнтації.

БІЛЕТ 20

1. Проблема методу пізнання (Фр.Бекон, Р.Декарт). Вчення про субстанцію (Б.Спіноза, Г. Лейбніц).

2. Людина як предмет філософського аналізу.

3. Культурно-історична обумовленість творчості. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині.

Лекція 1. Філософія як специфічний тип знання.

1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення

2. Поняття та типологія світогляду.

3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія

4. Предмет філософії. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва

5. Структура та функції філософського знання.

1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення

Вивчення філософії як особливої галузі людського знання та інтелектуальної діяльності починається із питання про людину та її становище в світі. Фундаментальні особливості становища людини у світі.

1. Розумність, здатність усвідомлювати себе і те, що її оточує. В загальному плані розумність постає перед нами як здатність людини не лише жити та діяти, зберігати своє життя та регулювати його, а й як людська можливість не зливатися із дійсністю та власними діями, володіти певними засобами оцінки дійсності.

2. Біологічна неспеціалізованість. Це означає, що в будову людського організму не закладена програма її способу життя та життєвих здійснень. (Коли ми маємо cпpaву з твариною, то можемо піше за особливостями будови її організму визначити, що це за істота і яким може бути спосіб й життєдіяльності (птах літає, риба живе у воді і т. ін.). У тваринному світі досить чітко та однозначно діє закон співвідношення органів та функцій: якщо є певний орган, він повинен виконувати саме такі функції. Коли ж- наро­джується людина, ми можемо прогнозувати можливі варіанти її життя, але ніхто не дасть гарантій щодо здійснення таких прогнозів. Мало того, народжена людина взагалі може "випасти" з людського суспільства і не набути навіть елементарних навичок людської поведінки (пряма хода, користування предметами побуту та ін.). не кажучи вже про опанування культурою, видами людської професійної діяльності та ін. Людина може мати певні завдатки, наприклад, чудовий музичний слух, проте це зовсім не зумовлює того, що вона стане музикантом.

3. Відсутність якоїсь певної (однієї) програми життя робить людину істотою вільною, такою, що має свободу: людина як людина (а не її організм) ні до чого жорстко не прив'язана й однозначно не спонукувана: "Доля людини покладена на неї саму" (Ж.-П.Сартр); "Людина - це передусім проект... "(Ж.-П. Сартр), тобто людина має можливість обирати, певною мірою проектувати своє життя.

4. Універ­сальність людини: якщо людина не призначена однозначно ні до чого конкретного, то вона - потенційно, так би мовити, за суттю, - може бути всім. Програми життя немає, а тому людина сама повинна її знайти, сфор­мулювати. Вона "може бути всім ", але саме тому мож-е бути й нічим. Тому в людській історії, у розвитку окремої людини так гостро стоїть питання про пошуки життєвих орієнтирів, про людський життєвий вибір, людське самовизначення.

5. Людина як Істота розумна є єдиною, хто усвідомлює свою смертність, обмеженість та скінченність свого життя (принаймні свого земного життя). Проблема людського самовизначення, пошуку життєвого сенсу в разі помилки повторити "життєвий експеримент” неможливо.

Людина майже ніде не стикається з природою: її оточують переважно штучні створіння, результати її праці, пізнання, наснаги. Вона прогресує за рахунок удосконалення соціокультурних надбань. Але ці навички не передаються генетично. Людина, для того щоб стати людиною, повинна опанувати способами соціокультурної поведінки, навчитися діяти з допомогою предметів культури. Вона має навчитися прямої ходи, їсти з посуду, розмовляти, писати, водити автомобіль та ін.

Історичне покликання та глибин­не виправдання філософії полягає саме у тому, щоб виробити і надати людині інтелектуальні засоби для свідомого здійснення життєвого вибору.