Змістовий модуль 2. Туризм як чинник сталого розвитку суспільства

Тема 4. Туризмологія: основні концептуальні складові

1. Філософія туризму як методологічна та концептуальна засада туризмології.

2. Історія та антропологія туризму.

3. Географія туризму.

4. Соціологія туризму.

5. Культурологічні принципи вивчення феномену туризму.

6. Психологія та етика туризму, їхнє місце у туризмологічному знанні.

7. Педагогика туризму, її роль та місце у туризмологічному знанні.

8. Праксіологія туризму – наукове обміркування туристських практик.

4.1. Філософія туризму як методологічна та концептуальна засада туризмології

«Філософія туризму, як і інша теоретична рефлексія, прагне насамперед з’ясувати сутність туризму у поняттєвий спосіб, представити її категоріально, концептуально. Відбиття (віддзеркалення) явища туризму у специфічний філософський спосіб обумовлює (зумовлює) те, що філософія туризму виступає як свого роду соціально-філософська феноменологія. Її об’єктом є суспільство як «життєвий світ» людини, як джерело її культурного досвіду, що вона набуває в результаті комунікативної діяльності зі світом культури, із досвідом «Інший» та «Інші» (інтерсуб’єктивність та міжсуб’єктивна комунікація).

Філософське осмислення феномену туризму реалізується завдяки його герменевтичним потенціалам. Розуміння та сприйняття цінностей культури, що здійснюється у туристській подорожі, реалізується через тлумачення, інтерпретацію (герменевтика). Людина, що пізнає, не тільки слухає розповідь та спостерігає, а особисто «розшифровує» сенс історичних пам’ятників, шедеврів архітектури, «витворів природи, тим самим усвоює їх, робить своїми («присвоює»).

Герменевтика є феноменологія людського буття, однією з граней якого є подорожі, мандри, відвідини, поїздки та походи. За допомогою процедури герменевтичного розкодування культурних символів виявляються об’єктивні, онтологічні параметри людського існування, тобто ті умови, завдяки яким це буття може бути тим, чим воно є. Ці умови є екзистенціалами буття людини, що подорожує. Пізнаючи «світ Іншого», людина водночас уявляє себе та осмислює поліваріантність культурного середовища та туристського простору, визначає особливості свого існування, порівнює його із життям інших. Порівняльність, компаративізм, оцінювання та самоідентифікація – важливі світоглядно-філософські риси, які ініціюються туристськими подіями. Унаслідок цього у людини формується складний етико-психологічний комплекс відчуттів задоволення та незадоволення, заздрість та гордість, радість та розчарування тощо.

Тим самим туризм виявляє своє антропологічне значення. Насичений філософським, людиноконцетрованим змістом, туризм справляє розширений вплив на особистість – як на професійного діяча туристської справи, так і на середнього (пересічного) учасника туристської події. Туризм є ефективним способом реалізації людських цінностей. Насамперед таких, як вибір, воля, зацікавленість, бажання. товариськість, самоідентифікація та самореалізація тощо. Аксіологічний, ціннісний аспект туристської діяльності є одним із вагомих факторів філософії туризму. Туризмологія має базуватися на таких філософських принципах: гуманізм; натуралізм; науковість; національна ідея; традиціоналізм; загальнолюдські цінності» [9, с.19-20].