3.2. Структура та функції туризмологічного знання

«Складові туризмологічного знання:

1) Філософія туризму як методологічна та концептуальна засада туризмології;

2) географія туризму, її сутність. Територіальна організація туризму, принципи розміщення туристських ресурсів, туристське районування;

3) соціологія туризму, проблеми мотивації туристської діяльності. Структура соціології туризму. Туризм як соціокультурний інститут.

4) культурологічні принципи (підґрунтя) вивчення феномену туризму. Способи, методи і механізми закріплення культурозначущої інформації в практиці туристської діяльності;

5) психологія та етика туризму, їхнє місце у туризмологічному знанні. Психологічні проблеми управління сферою туризму. Етичні виміри туризму;

6) педагогика туризму, її роль та місце у туризмологічному знанні. Проблеми формування особистості засобами виховання, навчання та розвитку в контексті гуманітарно-соціологічних функцій туризму;

7) праксеологія туризму – наукове обміркування туристських практик. Праксеологічні принципи туризму. Економіка туризму, інститут гостинності як фактор праксеологічного знання» [9, c.17-18].

Функції туризмології. «Кожний суспільний інститут, в тому числі туризм, виконує цілу низку різноманітних функцій. Вони класифікуються відповідно до конкретних завдань, визначають загальні та окремі дії. До основних функцій туризму, якими оперує туризмологія, відносять: пізнавально-ознайомча, економіко-продуктивна, рекреаційно-розважальна, крос-культурно-комунікативна, соціалізуюча. Туризм також виконує функцію «народної дипломатії». Враховуючи те, що туризм є впливовим соціокультурним інститутом принципово важливо окремо виділити соціально-економічну функцію туризму, яка рефлексується туризмологічною думкою.

Прогностична функція туризмології. Туризм напрочуд динамічне явище. Він чутливо реагує на ті зміни, які відбуваються в структурі суспільних та індивідуальних людських потреб, своєрідно реагує на ті виклики, пропозиції та загрози, які притаманні цивілізації ХХІ-го століття. Сучасна туризмологічна культура фахівців галузі повинна готувати їх до „зустрічі" з поки ще „незнайомим", формувати не тільки тактичне вміння, але й стратегічне, перспективне в тому числі «застерігаюче» мислення. Вміти враховувати не тільки сучасні проблеми теорії і практики туризму, але й його найближчі та віддалені перспективи, майбутні можливості.

Туризмологічна проблемологія. В наш час висувають нові вимоги для досліджень відповідних теоретичних і прикладних проблем туристичної науки. Передусім є потреба узгодження розуміння та інтерпретації окремих видів туризму за схожою змістовою структурою: генеза, функціональні характеристики, туристичне обслуговування, рівень розвитку потреби у створенні та реалізації у туристичній теорії та практиці моделі туристичних центрів і територій як органічних „клітин" туризм} Крім того, актуальною є проблема об'єднання зусиль різних освітніх науково-дослідних установ, окремих вчених у національному та світовому масштабі для розв'язання тих завдань та проблем, які породжу сьогодення.

Туризм як чинник суспільного прогресу. Туризм суттєво вплинув на стан суспільного життя. В ряді розвинутих країн туризм є вагомий бюджетно утворювальним засобом, який сприяє розвитку нових секторі] соціально-продуктивної інфраструктури, системи виробництв; туристського продукту. Ще вагомішим чинником виявився туризм І країнах, що розвиваються. Він істотно вплинув на характер взаємодії' економічних, політичних і соціальних складових суспільного процесу Саме туризм багато в чому сприяє переходу цих країн від переважне аграрної економічної системи господарювання до туристичне орієнтованої економіки. Це, забезпечує їх „стрибок" до рівня сучасної цивілізації» [42, c.43-44].