6.4. Туристська активність як форма реалізації людиною свого потенціалу

«Важливою характеристикою повсякденного світу є однотипний набір одних і тих самих емоцій. Туристська діяльність дозволяє людині наповнити життя новими емоціями, враженнями. Туристська активність породжує нові інтереси і потреби в особистості, виступає в ролі "пального" для подальшої раціоналізації її активності. Туризм сприяє розвитку цивілізованої споживчої сили людини, яка завдяки туристській активності спроможна використовувати широкий спектр досягнень світової культури (речі, способи, технології).

Туризм є одним з найефективніших національних капіталовкладень у розвиток особистості. Туристська активність розвиває людину і як працівника, і як споживача, і як особистість. Туристська діяльність сприяє розширенню сфери свободи особистості, сфери прийняття самостійних, найбільш оптимальних і відповідальних рішень.

Виконання людиною певної соціальної ролі і носіння певної маски особистості в певні періоди стомлює людину. Подорожуючи, вона знімає "соціальну шкіру" і залишається наодинці зі своїм "Я", відпочиває від життя на виду, від напруги між соціальною маскою та своєю самістю. Обираючи той чи інший вид чи об'єкт туризму, людина реалізує свої комплекси як невиконання будь-чого в індивіді, в своїх бажаннях або намагається опанувати ту сферу чи область, яку вона в повсякденному житті не може осилити або подолати.

У зв'язку з цим туристське життя індивіда розкриває його характеристики, прагнення, пристрасті, деякі з яких можуть шокувати суспільство, яке знає цю людину тільки як носія соціальних чеснот.

В літературі розглядається так званий "синдром Стендаля". Йдеться про глибокий психічний розлад, який здатні викликати твори мистецтва та вишукані природні ландшафти. Його ознаки: запаморочення, втрата самовідчуття та орієнтації, депресія. Щороку десятки туристів зазнають цього своєрідного культурного передозування. Причинами такого явища є надзвичайна чутливість особи; стрес від подорожі і зустріч із бездоганними творіннями природи та архітектурної творчості людини, а також агресивне порівняння туристом його постійного місця проживання з побаченим естетично-шокуючим його уяву природним та соціальним середовищем.

В ієрархії цінностей українців велику роль відіграє прагнення до незалежності власного існування, до можливості самому визначати свою життєву стратегію. Багатовікова соціальна та політична закріпаченість, відсутність у них елементів громадянського суспільства, державності призвели до того, що українець сублімувався в туризмі. Українець не чинив опору соціально-економічним негараздам, він пристосовувався. Звідси човниковий туризм, а раніше -подорожі чумаків по сіл ь на волах до Криму, на чайках по Дніпру та по Чорному морю.

Для українців в їхніх світоглядних орієнтаціях завжди на перший план висувалася ідея сенсу наповненості самого буття, такого софійного начала життя, його просвітленості надією і гармонією, яка в українському менталітеті слугувала ідейним мотивам протистояння хаосу, "тьмі зовнішній" ворожих сил зла, іноземного гноблення і соціально-політичних колізій. Ще наш мандрівний вчитель життя Григорій Савич Сковорода казав: "Життя наше є мандрівка" [51]. Мандрівництво зробило Г.Сковороду одним з найбільш освічених людей свого часу. Навіть на могилі він заповів вибити такий напис: "Світ ловив мене, але не впіймав". Цей вислів Сковороди відбиває таку ментальну рису українців, як прагнення побачити нове, зіткнутися з невідомими явищами, процесами, порозмірковувати над незрозумілим.

Схильність до переміни стін повсякденного буття обумовлена і такими рисами українського менталітету, як романтизм, мрійливість, відкритістьдо нового, естетизм. Подорожі українців дозволяли їм легко переживати фарс повсякденних дрібниць, безглуздя чвар у міжособистісних стосунках і у взаємовідносинах з владою.

Епікурейство українців (накритий стіл, "садок вишневий коло хати", розмірений темп життя, естетизм традиційної обрядовості і в той же час непокірливість долі) також притаманне їхній мандрівній активності.

Людина – це суспільно-культурна істота, що постійно "вбирає" цінності соціокультурного навколишнього світу. Туризм розширює горизонти її повсякденного (певною мірою монотонного, одноманітного) буття. Туризм руйнує світ звичок, стереотипів, життєвих аксіом повсякденності людини. Туризм є формою "піднесення" людини над повсякденним життям.

Людина, що подорожує, стає відкритою для інновацій, які безперервно створюються в усіх сферах суспільного життя різних країн. Завдяки туризму людина опановує нові технології, нові технічні засоби виробництва товарів та послуг.

В туризмі є позитивне в плані творення сучасної культурної людини, що оволоділа найвищими зразками конструктивних та ефективних форм матеріального та духовного виробництва. Мандруючи, людина потрапляє в нові ситуації, не передбачені її попереднім досвідом. Вона опиняється в нормативно-ціннісному хаосі. Через особисте відчуття та осмислення людина знаходить шляхи та приймає рішення, які розширюють горизонт її світобачення. Туризм порушує "накатане" існування людини, коли вона день у день автоматично здійснює дії, не замислюючись над їхньою раціональністю та ефективністю.

В природі людини характерною рисою є прагнення до новизни вражень, відчуттів, видів діяльності, місць перебування тощо. В цьому плані туризм є необхідною формою повноцінного людського існування.

Туризм дозволяє розширювати коло міжособистісного спілкування, безпосередньої комунікації людей. Людина реалізує свої потаємні бажання подолати свою самотність, побачивши іншу людину, інших людей, інші місця. Вона дізнається, чи може вона зрозуміти іншу людину, співчувати їй в її конкретно-історичному бутті, чи може вона відчути високі почуття жалю і співчуття.

Туризм доповнює та розширює соціальну чуттєвість та емоційність людини, реалізує її романтичні настрої. Туризм дозволяє їй серед повсякденної суєти досягти найвищих духовних височин чи сильних емоційних переживань. Останнім пояснюється значна поширеність такого виду туризму, як екстремальний. Це обумовлено тим, що соціально та економічно розвинуті країни вже давно переживають період миру й відносного економічного благополуччя. А обстановка спокою і ситості іноді спонукає людину шукати нові форми для реалізації схильності до ризику та авантюризму. До того ж поширене відчуття торжества економічно розвинутих країн на світовій арені і їхнє процвітання впливає на самооцінку їхніх громадян - вони почувають себе більш упевненими у своїх силах і здібностях і менше бояться всякого роду небезпек.

Володіння іноземними мовами дозволяє людині "проектувати" зміни свого місця проживання, змінювати соціальний статус та ставати представником тієї чи іншої титульної нації.

Туризм виконує соціокультурну ідентифікацію особистості, в тому числі релігійну. Релігійний туризм притаманний усім віросповіданням - чи то православ'я, буддизм, католицизм, чи іудаїзм. З перших століть існування церкви паломництво (подорож із метою відвідування святих місць) стало яскравим проявом релігійності. Протягом усієї історії людства істинно віруючі люди вирушали в далекий шлях, щоб уклонитися особливо значним святиням. Люди, вирушаючи в паломницькі подорожі, мимоволі переносяться зі світу жорстокої реальності у світ добра і краси релігійної обителі.

Туристська активність виступає однією з форм творчості людини, за допомогою якої здійснюється самопізнання, реалізація "Я", свого соціального призначення.

Зазвичай вважається, що необхідним показником творчої особистості є розвинуті здібності до спостереження, міркування. У XXI столітті таким показником може виступати і туристська активність. Людина - результат і сенс будь-якої творчої дії. Туристська творчість людини збільшує, у кінцевому підсумку, справжній суспільний добробут, що робить людину розумнішою, добрішою, більш одуховленою. Туристська творчість особистості зумовлює її прагнення до отримання максимально доступної частки інформації і вражень, змушує постійно намагатися перебувати в стані крайньої пильності та відкритості до всього навколишнього. Туризм виступає стимулом для досягнення певної мети, як можливість для успішної діяльності людини, як форма самовдосконалення себе та реалізації творчого потенціалу особи» [52].