4.6. Психологія та етика туризму, їхнє місце у туризмологічному знанні

«Туризмологічні дослідження феномену туризму повинні враховувати індивідуальні особливості людини подорожуючої (homo viator), тих рис характеру і темпераменту, що обумовлюють „адресні" потреби людини в туризмі і подорожах, активному відпочинку і розвитку. Дані дослідження здійснюються в межах психології туризму.

Дана галузь знань вивчає особистість як суб'єкт туристичної діяльності із властивими їй соціально-психологічними характеристиками, що формуються і закріплюються у людини в процесі туристичної подорожі. Не менш важливим і актуальним є вивчення особистості менеджера туризму, що забезпечує систему послуг з організації та здійсненню туристської діяльності.

Вивчення моделей поведінки людини-туриста в різних ситуаціях, дослідження головних і додаткових цілей; мотивацій прийняття рішень, вибір видів відпочинку, напрямків подорожі, партнерів і туристичних фірм тощо - ці проблеми є вкрай актуальними для туризмологічного знання.

Особливе місце в психології туризму займають питання біологічного і соціально-психологічного факторів у формуванні особистості туриста, психологічних аспектів впливу туризму на розвиток особистості; сутності туристичної групи як унікальної цілісності; психологічного аналізу масових настроїв, дій, емоційних групових станів і психологічного клімату в туристській групі, досліджень природи конфліктів та шляхів їх розв'язання, сутності соціально-психологічних аспектів лідерства і керівництва туристичною групою; аналізу традицій, стереотипів, установок і, нарешті, моди, що властива і сформована сферою туризму. Психологічні аспекти туризмології щільно пов'язані з етичними.

Етика туризму - окремий розділ теорії етики який досліджує особливість професійної етики діячів туристської галузі та моральні засади поведінки учасників туристських подій.

Основні характеристики туристської етики відображені в Глобальному етичному кодексі туризму прийнятому на сесії Генеральної асамблеї ВТО в Сантьяго, в жовтні 1999 р. Спираючись на етично спрямовані ідеї попередніх декларацій та діючих професійних кодексів в туристській сфері, Глобальний етичний кодекс пропонує відповіді на ті моральні виклики сьогодення які є принциповими для забезпечення стійкого, соціально відповідального туризму. Саме поняття «відповідальний туризм», яке грунтується на розумінні та розповсюдженні загально етичних цінностей в дусі терпимості та поваги до різноманітності релігійних, філософських та моральних переконань, є центральною категорією глобального етичного кодексу. Загалом Кодекс окреслює морально визначені правила співпраці для всіх причетних до туристської справи - урядів, туроператорів, туристичних агентств та самих мандрівників. Особлива увага приділяється необхідності розвитку соціального туризму. Він призваний забезпечити доступність до туристичних подорожей максимальній чисельності людей.

Розвиток масового туризму нерозривно пов'язаний з екологічною проблематикою. „Екологічний туризм", „екологізація свідомості туриста" звертають увагу на проблему зростання суперечливого впливу туризму на навколишнє середовище.

В межах моральної оцінки туристичної діяльності перебувають проблеми підвищення економічної зацікавленості місцевого населення, в розпорядженні якої знаходяться туристичні ресурси природного та історико-культурного значення (боротьба з бідністю шляхом справедливого розподілу прибутків); подолання суперечливості інтересів споживача туристичного продукту та суб'єкта туристичної діяльності; позбавлення туризму від таких видів антисоціальної діяльності які спричиняють експлуатацію людини, приниження її гідності та честі. Всі ці проблеми є предметом осмислення невід'ємної складової туризмології -етики туризму» [42, c.23-24].