4.5. Культурологічні принципи вивчення феномену туризму

«Культурологія туризму - теорія культурних трансформацій особистості в контексті її перебування в інших соціокультурних середовищах під час туристських подорожей.

В культурологічному сенсі туризм є комплексною формою суспільної активності, що пов'язана з тимчасовим переміщенням великих контингентів людей в інший соціокультурний простір, сприяє прискореному культурному розвитку особистості й глибинному взаємовпливу культур націй, народів та етносів, їх політичній та економічній взаємодії.

Культуротворче значення туризму тісно пов'язано з універсальною природою туризму як багатостороннього явища, невід'ємною складовою сутності людської істоти, її прагнення до пізнання всесвіту, природи, ознайомлення з дивовижними місцевостями, звичаями та традиціями інших народів, а також диверсифікацією її біогенних і соціогенних потреб у відновленні, оздоровленні, спілкуванні, саморозвитку. Структура цих потреб постійно модифікується.

Туризм як суспільне явище є важливим чинником формування особистості, інтелектуального розвитку та духовного збагачення людини, засобом реалізації її прав і свобод, збереження та передачі всесвітньої природної та історико-культурної спадщини, духовного надбання людств; досягнень світової цивілізації, покращення взаємопорозуміння мі: народами, взаємообміну духовними та культурними цінностями гуманізації цих стосунків.

Досліджуючи туристичну діяльність культурологія особливо виокремлює інтенсивну культурну комунікацію, яка виникає в певних точка соціального простору (навколо туристичних об'єктів), прискорю культурний розвиток особистості, створює своєрідний синергетичний ефект приросту рівня культури в цих акупунктурних точках (або зонах комунікативної взаємодії, сприяє створенню нової якості креативнс індивідуальності.

Мережа туристичної комунікації створює умови для найбільш масового, безпосереднього контакту величезної кількості людей, створю» атмосферу взаєморозуміння, довіри, солідарності.

Особливе місце в культурологічній проблематиці займає гуманізуючі місія туризму, завдяки якій туризм пом'якшує соціальну напруженість створюючи робочі місця (особливо це актуально для країн, ще розвиваються) як безпосередньо у туристичній інфраструктурі, так і ) галузях, які опосередковано залучені до туризму (харчова, легкг промисловість, транспорт, будівництво тощо - загалом понад п'ятдесят), підтримує народні промисли, сприяє захисту навколишнього середовища, пам'яток історії та культури, місцевих мистецьких колективів, старовинних традицій та обрядів, сприяє інтеграції цих регіонів у глобальні економічні й культурні зв'язки (при збереженні їхньої самобутності), і в цілому прискорює розвиток соціумів, котрі є приймаючою стороною в туризмі.

У туристичній сфері людина реалізує і базові потреби, і потреби духовного зростання, самореалізації. Ці і рекреаційні потреби (у відпочинку та розважанні, під час яких відбувається відновлення фізичного тонусу організму і, більше того, розкриття латентного ресурсного потенціалу організму), і емоційні потреби (насолода від краси природних ландшафтів, історичних і культурних пам'яток), і пізнавальні потреби (у більш глибокому, аніж в звичайних умовах, пізнанні та осягненні природно-соціального світу), і потреби у самореалізації (в отриманні під час туристичної подорожі натхнення та імпульсу до різних видів художньої, наукової творчості, наснаги до громадської та організаторської діяльності і т.п.).

Особлива роль туризму виявляється у формуванні високого рівня моральної солідарності, що випливає із незацікавлених у комерційному зиску мотивацій масового суб'єкта туристичної діяльності. Турист, зазвичай, сплачує певну суму грошей за туристські послуги, але при цьому прагне цікаво й пізнавально провести час, відпочити. Це створює передумови для того, щоб суб'єкт туристичної діяльності вже заздалегідь сформував собі соціальну й культурологічну орієнтацію на позитивний результат подорожі - відпочинок, пізнання й освоєння навколишнього соціокультурного світу і прагнув здебільшого позитивно проявити себе в іншому соціальному й культурному середовищі.

Таким чином, культурологія туризму є важливою складовою туризмології, яка допомагає більш повно осягнути феномен туризму, і реальну культурно-комунікаційну практику подорожуючих індивідів» [42, c.22-23].