4.3. Географія туризму

«Однією з наук, що займається вивченням туризму, є географія туризму. Об’єктом її вивчення є туристське господарство, а предметом — його територіальна організація. Географія туризму — це географічна наука, що вивчає територіальну організацію туристського господарства, умови та особливості його розвитку у різних районах та країнах» [9, c.30].

«Термін «географія туризму» зародився в США в 20-ті рр. ХХ ст. Дещо пізніше, років через 10-15, наукові статті з’явились у Франції, Англії, Японії. У післявоєнні роки покращення в економіці підхльоснуло вчених розвинених країн проводити дослідження з географічних аспектів туристської діяльності. В СРСР засади географії туризму почали формуватися всередині 60-х рр. ХХ ст., тобто після створення Центральної ради з туризму і її науково-дослідницьких підрозділів. У той час відбувалися значні зміни в соціально-економічному житті: швидке зростання потреб населення в рекреаційній діяльності сприяло усвідомленню того, що задоволення цих потреб стане найважливішим фактором розвитку суспільства, і це привело до бурхливого розвитку індустрії відпочинку» [9, c.28-29].

«У теперішній час у закордонних та вітчизняних географів існують різні підходи до концепцій розвитку географії туризму. Це і економічна концепція, і регіональні, і просторові, і еволюційні. Географія туризму в більшій частині вивчає та описує ті особливості природи (рельєф, гідрографію, рослинність, тваринний світ, ландшафт, геологію), які є приваблюючою силою для туриста та екскурсанта. Крім того, вона вивчає пам’ятники археології, історії та культури, об’єкти й події, що приваблюють людей із найрізноманітнішими потребами. Цілі, види та форми подорожей, планування туру тісно пов’язані з певними географічними районами та об’єктами. Тому географічний фактор у туризмі відіграє ключову роль.

Географічні фактори підрозділяються на фізико-географічні, економіко-географічні, етнічні, культурно-історичні та геополітичні фактори.

До фізико-географічних факторів належать: характер рельєфу (рівнинний, гірський, передгірський, пустельний тощо), особливості географічного положення, кліматичні та ландшафтні особливості місцевості, багатство й унікальність рослинного й тваринного світу, наявність екзотичних та унікальних природних об’єктів (озеро Байкал), морські й океанські ресурси, ліси, неосяжний тваринний світ, мінеральні води та грязі (с. Алла, район Баргузинського хребта).

Економіко-географічні фактори впливають на розвиток туризму подвійним чином. З одного боку, вони виступають як об’єкти, що приваблюють туристів до конкретного місця, з іншого – є важливим засобом розвитку туризму та рекреації» [9, c.29]. «До економіко-географічних факторів насамперед належать: вигідність економіко-географічного положення (відносно туристських ринків, транзитні можливості); рівень соціально-економічного розвитку країни, що приймає, і країни, що постачає туристів; наявність кваліфікованих кадрів для організації приймання туристів; рівень цін на ресурси, послуги засобів розташування, громадського харчування, транспорту, екскурсійні тощо; рівень розвитку зовнішніх та внутрішніх транспортних зв’язків цього регіону.

Етнічні фактори впливають на розвиток туризму таким чином. На нашій планеті мешкає велика кількість різних націй та народностей (до 240 країн налічувалось у 2009 р.), що мають свою історію, культуру, традиції, звичаї, релігію. Усе більше й більше людей прагнуть познайомитися з життям різних народів, відвідуючи різні країни.

З етнічними факторами тісно пов’язані культурно-історичні фактори. Туристів завжди приваблюють музеї, виставки, картинні галереї, театри, архітектурні пам’ятники (палаци, культові споруди, фортеці тощо) й історичні місця. Інтерес до них завжди вважався науковим важелем для розвитку туризму.

Геополітичний фактор останніми роками став дуже істотним при прийнятті рішення щодо поїздок. Турист, перш ніж поїхати до якогось регіону, достеменно зважить усі за та проти з точки зору стабільності ситуації, відсутності міжнаціональних конфліктів, ставлення місцевого населення до приїжджих тощо.

Оцінка географічних та супутніх факторів використовується при вивченні туристського потенціалу ресурсів територій (туристське районування).

Географічні, природно-кліматичні, демографічні відомості, економіка регіону, тенденції та прогнози їх змін необхідні для ретельного міжрегіонального, регіонального й субрегіонального планування розвитку туризму, планування розвитку об’єктів і туристської індустрії, інвестицій у туристську галузь, планування туристських потоків і, урешті-решт, зайнятості населення і доходів від туризму» [9, c.30].