- •2. Біосинтез піримідинових нуклеотидів: схема реакцій; регуляція синтезу.
- •3. Біосинтез дезоксирибонуклеотидів. Утворення тимідилових нуклеотидів, інгібітори біосинтезу дТмф як протипухлинні засоби.
- •4. Катаболізм пуринових нуклеотидів; спадкові порушення обміну сечової кислоти.
- •5. Схема катаболізму піримідинових нуклеотидів.
- •6. Реплікація днк: біологічне значення; напівконсервативний механізм реплікації. Послідовність етапів та ферменти реплікації днк у прокаріотів та еукаріотів.
- •7.Транскрипція рнк: рнк-полімерази прокаріотів та еукаріотів, сигнали транскрипції (промоторні, ініціаторні та термінаторні ділянки генома).
- •8. Процесинг - посттранскрипційна модифікація новосинтезованих мРнк.
- •9. Генетичний (біологічний) код; триплетна структура коду, його властивості.
- •10.Транспортні – тРнк та активація амінокислот. Аміноацил-тРнк-синтетази.
- •11.Етапи та механізми трансляції (біосинтезу білка) в рибосомах: ініціація, елонгація та термінація.
- •1. Ініціація трансляції.
- •2.Елонгація поліпептидного ланцюга.
- •3. Термінація трансляції.
- •12.Посттрансляційна модифікація пептидних ланцюгів. Регуляція трансляції.
- •13.Мутації: геномні, хромосомні, генні; механізми дії мутагенів; роль індукованих мутацій у виникненні ензимопатій та спадкових хвороб людини.
- •14.Біологічне значення та механізми репарації днк. Репарація уф-індукованих генних мутацій: пігментна ксеродерма.
- •2. Репарація дезамінування цитозину.
11.Етапи та механізми трансляції (біосинтезу білка) в рибосомах: ініціація, елонгація та термінація.
Процес трансляції в клітинах еукаріотів
1. Ініціація трансляції.
Передумовою для початку функціонування рибосомальної білоксинтезуючої системи є утворення ініціюючого комплексу, до складу якого входять:
– субодиниці 40s та 60s, сполучені між собою у 80s-рибосому; цілісна рибосома має дві структурні ділянки для зв’язування в процесі трансляції молекул тРНК, навантажених аміноацильними залишками: аміноацильну (А-) ділянку (А-сайт) та пептидильну (П-) ділянку (П-сайт), перша з яких в ході трансляції є сполученою з аміноацил-тРНК, а друга — з пептидил-тРНК;
– мРНК, що має обов’язково 7-метилгуанозиновий “кеп” на 5'-кінці; мРНК зв’язується з рибосомою таким чином, що напроти її п-ділянки розміщується ініціюючий кодон— AUG, який відповідає, за таблицею генетичного коду, амінокислоті метіоніну— ініціюючій амінокислоті (та взаємодіє з антикодоном мет-тРНКi );
– мет-тРНК — особливий тип тРНК, що акцептує та поставляє в рибосому (спочатку — на П-сайт) першу, ініціюючу амінокислоту — метіонін, зв’язування мет-тРНКi з 40s-субодиницею рибосом вимагає участі фактора ініціації eIF-2. Таким чином, метіонін стає N-кінцевою амінокислотою для більшості еукаріотичних білків, його відщеплення з N-кінця можливе на стадії посттрансляційної модифікації пептиду. У прокаріотів першою, ініціюючою, амінокислотою є модифікований метіонін — формілметіонін, що надходить у рибосому у вигляді формілметіоніл-тРНК;
– білкові фактори ініціації (eIF-1, eIF-2, eIF-3 тощо — всього на даний час відомо до десяти факторів ініціації); зокрема, утворення цілісної 80s-рибосоми з субодиниць та її стабілізація вимагають присутності факторів ініціації eIF-3, eIF-4Ста eIF-6;
– коферменти ГТФ та АТФ, що забезпечують енергією різні етапи ініціації.
2.Елонгація поліпептидного ланцюга.
Суто елонгація полягає в утворенні пептидних зв’язків між амінокислотними залишками, що зв’язані через відповідні тРНК з А- та П-ділянками транслюючої рибосоми.
Передумовою початку елонгації є зв’язування з А-сайтом рибосоми 2-ї амінокислоти, сполученої з тРНК. Ця 2-га амінокислота відповідає (за генетичним кодом) кодону мРНК, який послідовно йде за ініціюючим (тобто AUG) кодоном.
Пептидилтрансферазна реакція
Утворення пептидного зв’язку між 1-ю та 2-ю амінокислотою, що зв’язані через свої тРНК з П- та А-сайтами рибосоми, відповідно каталізується ферментом пептидилтрансферазою. Пептидилтрансферазна активність пов’язана з 50s-субодиницею прокаріотів та 60s-cубодиницею еукаріотів. Ця ж пептидилтрансферазна реакція реалізує і подальші етапи елонгації, коли з П- та А-сайтами рибосоми сполучені, відповідно, пептидил-тРНК (містить “n” аміно- кислотних залишків) та певна наступна (“n + 1”) амінокислота. У ході пептидилтрансферазної реакції відбувається перенос пептидного фрагменту (що зв’язаний через відповідну тРНК з П-сайтом) на амінокислоту (що зв’язана через тРНК з А-сайтом) таким чином,що в результаті реакції новий пептид,який утворився, стає зв’язаним з А-сайтом рибосоми. тРНК, що була первинно сполу- чена з П-сайтом, вивільняється
Реакція транслокації
Після утворення пептидного зв’язку відбувається переміщення подовженого пептиду, сполученого з тРНК (пептидил-тРНК), з А-сайту в П-сайт — процес транслокації. Водночас відбувається переміщення рибосоми впродовж ланцюга мРНК вправо. У результаті цього навпроти А-сайта рибосоми розміщується новий (n + 2)-й кодон мРНК, який відповідає наступній — (n + 2)-й амінокислоті, що у вигляді тРНК-комплексу може займати відповідне місце на рибосомі. У транслокації бере участь білковий фактор елонгації eEF-2. Енергетичні потреби транслокації забезпечуються ГТФ-азною реакцією розщеплення ГТФ до ГДФ.
