Неокласична(1930- )
Другою теорією менеджменту є неокласична ( поведінкова ) теорія. Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорій. Тому їх часто об’єднують загальною назвою «неокласична теорія менеджменту». Х. Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Л. Гілберт «Психологія управління», 1914; результати Хотторнських експериментів Елтона Мейо. Поведінкові теорії менеджменту опрацьовували Мері Паркер Фоллет, Р. Лайкерт, Д. МакГрегорі, Ф. Герцберг та інші.
Поведінковий підхід до менеджменту включає в себе дві школи:
школа людських відносин(1930-1950). Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології працівників організації. Їх зусилля були зосереджені переважно на вивченні поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.
школа організаційної поведінки(1950- ). Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.
КІЛЬКІСНА(1950 - )
Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.
В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель. Інтереси представників кількісної школи практично повністю пов’язані з застосуванням математики в управлінні, мала місце ідея про спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей.
Загальним недоліком ранніх теорій менеджменту було намагання кожної з них опрацювати свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна є обмеженою з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.
5. Ф-ції і методи управління
Функція планування вирішує те, якою повинна бути мета організації і що мають робити члени організації, щоб досягти її. За своєю суттю, функція планування відповідає натри основні питання:
1.Де ми знаходимось на даний час? 2. Куди ми хочемо рухатись? З.Як ми збираємось це зробити?
За допомогою планування керівництво намагається встановити основні напрямки зусиль і прийняти рішення, які забезпечують єдність цілі для всіх членів організації. Іншими словами, планування - це один із засобів, за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрямок зусиль всіх членів організації для досягнення її загальної мети.
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
Прогнозування - це передбачення розвитку чого-небудь, засноване на певних даних. Планування - це створення, розробка задуму будь-якої діяльності, роботи на певний період, із зазначенням її цілей, змісту, обсягу, послідовності і термінів, а часто і методів виконання.
Організація - створення певної структури. Оскільки в організації роботу виконують люди, важливим аспектом функції організації є визначення, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання із великої кількості тих, що існують в рамках організації, включаючи управління. Керівник підбирає людей для конкретної роботи, делегуючи окремим людям завдання і повноваження, або право використовувати ресурси організації. Ці суб'єкти делегування приймають на себе відповідальність за успішне виконання своїх обов'язків.
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
З організацією тісно пов'язана функція координації, що забезпечує взаємозв'язок і узгодженість суб'єктів, об'єктів і процесів праці в часі і просторі. Координація створить умови для пропорційного і безперервного функціонування системи управління за рахунок встановлення нерозривних зв'язків між окремими підрозділами організації та виконавцями.
У державному управлінні вона забезпечує узгодження діяльності органів влади, їх керівників всередині управлінських структур і між ними за допомогою інформаційного обміну, прямого нагляду керівника. Ті ж інструменти використовуються і в управлінні некомерційними організаціями. Набір засобів координації в управлінні комерційними організаціями дещо ширше.
Зміст функції |
Управління комерційними організаціями |
Державне та муніципальне управління |
Управління некомерційними організаціями |
Забезпечення взаємозв'язку і узгодженості суб'єктів, об'єктів і процесів праці в часі і просторі |
Координація діяльності підрозділів і працівників за допомогою інформаційного обміну, прямого нагляду керівника, стандартизації праці, випуску продукції, навичок працівників, норм |
Узгодження діяльності органів влади, їх керівників всередині управлінських структур і між ними за допомогою інформаційного обміну, прямого нагляду керівника |
Координація діяльності підрозділів і співробітників за допомогою інформаційного обміну, прямого нагляду керівника, стандартизації норм |
Мотивація . Завдання функції мотивації полягає в тому, щоб члени організації виконували роботу у відповідності з делегованими їм обов'язками і узгоджуючись з планом. Керівники завжди здійснювали функцію мотивації своїх працівників. Вважалося, що мотивування - це просте питання, яке зводиться до пропозиції надання відповідних грошових винагород в обмін на зусилля. На цьому ґрунтується підхід до мотивації школи наукового управління. Щоб заохочувати своїх працівників якнайкраще, керівнику слід визначити, які ж справді їхні потреби, і забезпечити засоби, за допомогою яких працівники зможуть задовольняти ці потреби.
Зміст функції |
Управління комерційними організаціями |
Державне і муніципальне управління |
Управління некомерційними організаціями |
Цілеспрямований вплив на структуру мотивів (потреб, інтересів) учасників процесу виконавської та управлінської діяльності і за допомогою адекватних мотивами стимулів спонукання до творчих рішень поставлених завдань, досягнення кращих кінцевих результатів |
Переважають економічні методи мотивації та стимулювання персоналу. Одночасно увага приділяється і соціально-психологічним методам |
У меншій мірі ґрунтується на грошовій винагороді і в більшій мірі - на стимулах негрошового характеру (престиж, виконання важливої роботи, стабільність, можливість кар'єрного росту) |
Значення економічних методів мотивації значно знижена. Акцент робиться на соціально-психологічних методах стимулювання, більш широкому використанні специфічних форм організації та мотивації праці: часткової зайнятості, неоплачуваної праці добровольців |
Контроль - це процес забезпечення досягнення мети. Існують три аспекти управлінського контролю:
Встановлення стандартів - це точне визначення мети, яка повинна бути досягнута у визначений час. Воно ґрунтується на планах, розроблених у процесі планування.
Вимірювання того, що було насправді досягнуто в певний період, і порівняння досягнутого з очікуваними результатами. Якщо ці обидві фази виконані правильно, то керівництво організації не тільки знає про те, що в організації існує проблема, йому відоме й джерело цієї проблеми.
Стадія, на якій виконуються дії, якщо це необхідно, для корегування серйозних відхилень від початкового плану. Одна з можливих дій - перегляд цілей для того, щоб вони стали більш реальними і відповідали ситуації.
Зміст функції |
Управління комерційними організаціями |
Державне та муніципальне управління |
Управління некомерційними організаціями |
Виявлення, виправлення і попередження відхилення досягнутих результатів від намічених параметрів, цілей |
Контроль орієнтований на забезпечення основних показників ефективності функціонування. Здійснюється в основному внутрішніми підрозділами організації, а також деякими контрольними органами по вузьких питань, наприклад в області пожежобезпеки |
Здійснюється вищестоящими структурними одиницями і одночасно людьми як безпосередньо, так і за допомогою ЗМІ та громадських організацій; носить більш широкий і осяжний характер, ніж у комерційній організації |
Контроль здійснюється федеральними органами державної реєстрації некомерційних організацій. Один раз на рік НКО представляють до реєстраційну службу звіт про свою діяльність, про персональний склад керівних органів, про витрачання грошових коштів і про використання іншого майна |
Моніторинг - постійне і регулярне відстеження і аналіз змін об'єкта управління.
Комунікація - процес взаємодії громадських суб'єктів (соціальних груп, спільнот або особистостей), в ході якого відбувається обмін інформацією, досвідом, здібностями і результатами діяльності за допомогою загальної системи символів. У процесі комунікації суб'єкти, передаючи інформацію і обмінюючись нею, сигналізують про своє існування різним контрагентам і встановлюють з ними необхідні зв'язки, які, у свою чергу, допомагають їм грати свої ролі.
Зміст функції |
Управління комерційними організаціями |
Державне та муніципальне управління |
Управління некомерційними організаціями |
Збір, обробка інформації та обмін нею для досягнення ефективної інформаційної взаємодії як усередині організації, так і між нею і зовнішнім середовищем |
Направлена на досягнення найбільшою ефективності організації у виконанні поставлених завдань. Використовуються елементи маркетингових комунікацій для створення і підтримки відносин зі споживачами |
Формування постійного конструктивного діалогу між владою і суспільством з метою забезпечення легітимності існуючого порядку і надання йому стабільності |
Здійснюється з метою підвищення рівня популярності, визнання організації в суспільстві і з боку органів влади, а також для отримання їх підтримки |
Прийняття рішень. Управлінське рішення являє собою висновок про те, які дії потрібно здійснити для того, щоб найкращим способом досягти наміченої мети в задані терміни. Процес прийняття управлінського рішення - це сукупність послідовних дій з пошуку та аналізу необхідної інформації про сформовану проблемі, знаходженню варіантів її вирішення, вибору та реалізації раціонального шляху досягнення мети.
Зміст функції |
Управління комерційними організаціями |
Державне та муніципальне управління |
Управління некомерційними організаціями |
Вибір суб'єктом управління того чи іншого варіанту поведінки керованих дня досягнення цілей організації |
Більшість рішень приймається власниками та керівниками організацій, при цьому бажаний облік інтересів і переваг всіх зацікавлених сторін, для обгрунтування рішень залучаються логіка і розрахунки |
Прийняття та реалізація владних рішень. Процес прийняття рішень і подальше їх впровадження, адаптація в чому обумовлені рівнем влади |
Порядок прийняття рішень органами управління НКО визначається статутом. У той же час прийняття рішень в НКО в чому залежить від зовнішніх впливів, взаємин із ключовими зацікавленими особами, які забезпечують їх фінансування, надання ліцензій |
Навчання - цілеспрямований процес двосторонньої діяльності вчителя (тренера) і учня з передачі і засвоєнню знань, умінь, навичок. Навчання організації - процес, при якому організація вдосконалює свої параметри під дією зовнішнього оточення.
Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. Перший — це управління, орієнтоване на використання створеного на державному рівні економічного сегменту загального зовнішнього середовища. Зміст цього аспекту зокрема складає: формування системи оподаткування; визначення амортизаційної політики; формування митної політики; визначення мінімального рівня заробітної плати тощо. Другий аспект пов'язаний з управлінням, орієнтованим на використання різноманітних економічних категорій, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, економічні санкції і т.д.
Соціольно-психологічні методи реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього та професійно-кваліфікаційного рівня призвели до суттєвих змін у системі цінностних орієнтацій та структурі мотивації виробничої діяльності людей. Все більшого значення набувають такі фактори,, як: змістовність та творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, соціальне визнання власної праці тощо. Тому розуміння закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки людини є необхідною умовою ефективного управління. Реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, вирішення конфліктних ситуацій, гуманізації та демократизації праці.
Організаційні методи управління реалізують мотиви примусового характеру. Їх існування обумовлене зацікавленістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління — це комплекс способів та прийомів впливу на людей, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Всі організаційні методи управління поділяються на регламентуючі та розпорядчі.
Зміст регламентуючих методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень та відповідальності членам організації, визначенні орієнтирів діяльності .підлеглих, наданні методичної, інструктивної та іншої допомоги виконавцям.
Розпорядчі методи управління охоплюють поточну оперативну організаційну роботу, тобто визначення і розподіл конкретних завдань виконавцям, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо.
Управління підприємством здійснюється всією системою методів управління. Організаційні методи створюють передумови використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні і утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління господарською організацією.