Теоретичні основи управління соціально-економічними процесами

4. Еволюція управлінської думки: до початку 20ст., 20-21ст..

Еволюція управлінської думки найбільш яскраво відображена в управлінських моделях, які були розроблені вченими і фахівцями, а потім реалізовані на практиці, з метою вирішити проблеми, висунуті суспільством і потребами розвитку. При керуванні економічними процесами новий рівень потреб обумовлюється закономірностями і тенденціями розвитку: матеріально-технологічної бази виробництва; середньостатистичного працівника як носія творчого потенціалу; економічного і соціального середовища; управлінської науки взагалі. На першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійними напрямками або підходами до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту.

   Класична, неокласична та кількісна теорія менеджменту входить до ранніх теорій. В свою чергу школа класичної теорії менеджменту включає в себе дві школи:

Класична теорія(1885-1950)

1. Школа наукового управління(1855-1920):

     Засновники школи наукового управління:Ф. Тейлор(1911р.), Френк та Ліліан Гілбрет, Г.Форд, Генрі Гантт. Концепцію наукового управління сформулював Ф. Тейлор як необхідність послідовної реалізації наступних чотирьох кроків управління:

• аналіз робочої ситуації : у будь-якій робочій ситуації можна виділити три основні елементи - загальне завдання, робітники-виконавці, менеджер.

• аналіз змісту загального завдання: розподіл загального завдання на більш дрібні задачі; визначення якостей та навичок, необхідних для їх виконання; визначення необхідної кількості робітників-виконавців;

• підбір робітників для виконання окремих задач;

• продовження управління - встановлення взаємозв’язків, планування, координація та узгодження дій робочої групи.

2. АДМІНІСТРАТИВНА ШКОЛА(1920-1950):

Представники цієї школи (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард) намагалися вирізнити загальні характеристики та закономірності управління організацією в цілому. Метою школи було створення універсальних принципів управління. При цьому виходили із ідеї, що слідування цим принципам безперечно приведе організацію до успіху. Принципи управління Анрі Файоля

1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". 3. Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. 4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного начальника. 5. Єдність керівництва. Всі операції в організації повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. 6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. 7. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, стимулювати діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. 8. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. 9. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці". 10. Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. 11. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. 12. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план".Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.