Лекція 2

Тема: Педагогічна етика як сукупність моральних норм професійної діяльності вчителя

План лекції

1. Етичний розвиток педагога як основа професійної компетентності

2. Сутність і функції професійної етики вчителя

3. Об’єкт і предмет пед. етики, завдання

4. Педагогічний такт

5. Педагогічна толерантність

Зміст лекції

1. Етичний розвиток педагога як основа професійної компетентності

Педагог як особистість постійно вдосконалюється, оскільки це зумовлено не лише потребою у самотворчості, а й суспільним обов’язком, що вимагає від нього високої моральності. Особистісно орієнтований характер навчально-виховної діяльності та відносин з учнями передбачає необхідність переорієнтації свідомості вчителів на визнання нових освітніх пріоритетів: поваги до особистості учня та його права на самовизначення, оволодіння відповідними етичними нормами, а також формування готовності педагога до етично адекватної поведінки в різних ситуаціях мінливого шкільного життя, які ставлять його перед моральним вибором. Високий рівень морального розвитку вчителя відображено у змісті державних освітніх стандартів, де визначено перелік обов’язкових професійно значущих рис його особистості.

Кардинальне реформування життя українського суспільства, яке відбувається в умовах глобальної інтеграції у світовий освітній простір, модернізації системи освіти, зростання ролі етнічних культурних факторів і національної самосвідомості, впливає на утвердження таких суспільних й особистісних цінностей, як свобода, відповідальність, повага до особистості. Це зумовлює інтенсивне поширення в освітянській практиці гуманістично зорієнтованих підходів і технологій, спрямованих на цілісний розвиток особистості всіх учасників педагогічного процесу, активізацію їх творчих можливостей, зростання ерудиції і загальної культури.

Етичний розвиток педагога – цілеспрямоване оволодіння етичними нормами, що передбачає вміння педагога адекватно поводитись у різних ситуаціях морального вибору, керуючись повагою до особистості учня.

Особливості професійної поведінки вчителя і пов’язана з цим актуальність педагогічної етики, визначення деонтологічних засад професії обумовлені також вимогами до професіоналізму та компетентності педагога, що постійно зростають. Нові ідеї та підходи концептуально закладено у зміст «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ ст.», Державної національної програми «Освіта – ХХІ ст.», Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Наказ «Про основні орієнтири виховання учнів 1 - 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» МОН молодь спорт України від 31.10.2011 р. № 1243 розкриває вимоги до педагога у здійсненні завдань сучасного виховання: володіння високими моральними якостями, усвідомлення гуманістичних цінностей педагогічної професії, емпатія, готовність до морального вибору, тактовність, вольова регуляція, дотримання норм учительської етики, уміння рішуче діяти у конфліктних ситуаціях.

Особистість, яка обрала своєю професією учителювання, підпорядковує власну поведінку правилам і нормам, які склалися і регламентують цю сферу. Кожне нормативне положення, особливо у системі «людина – людина», вирізняється специфічними метою, засобами праці, формами та методами тощо. Особливість педагогічної діяльності полягає в тому, що це:

– цілеспрямований процес залучення підростаючого покоління до існуючої системи соціальних взаємин із метою оволодіння соціальним досвідом і культурою, всебічного особистісного розвитку;

– корегування за допомогою психолого-педагогічних засобів негативних впливів на особистість різних об’єктивних і суб’єктивних факторів;

–– безпосередній вплив учителя на учнів як досвідченої, авторитетної людини, котра володіє відповідними знаннями, вміннями, почуттями, волею;

– перетворювальний процес, участь у якому змінює як вихованців, так і педагога, розвиваючи в них одні якості і нівелюючи інші.

Домінантною ознакою педагогічної праці є постійна взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу, а предметом, інструментом і продуктом — людина. Отже, у педагогічній діяльності мета, завдання навчання та виховання здійснюються у формі особистісних взаємин, що засвідчує важливість моральних аспектів педагогічної праці та формування в учителя професійно необхідних якостей.

Етична складова має переважне значення для формування професійної компетентності вчителя як вищого рівня його фахової кваліфікації. Професійну компетентність трактують нині як володіння педагогом необхідною сукупністю знань, умінь і навичок, які засвідчують ефективність педагогічної діяльності, високий рівень спілкування з різними суб’єктами навчально-виховного процесу, сформованість професійно-особистісних якостей, цінностей, ідеалів учителя. У структурі професійної компетентності саме етика є системоутворювальною складовою. Деякі сучасні українські та російські дослідники (О. Савченко, В. Вяткін) називають її метахарактеристикою педагогічної свідомості і діяльності вчителя, адже етика – частина кожної його дії, що не тільки виявляється у мовленнєвій культурі педагога, характері взаємодії з учнями, а й регулює поведінку в інших професійних сферах. Сучасний учитель виконує в школі не стільки освітньо-інформаційну та консультативну функції, скільки культурологічну, соціально-психологічну, розвивальну, дослідницьку, проективну, а також створює умови для забезпечення морального і духовного розвитку учнів. Тому одночасно з проблемою формування педагога як предметника актуалізується питання його розвитку як людини культури, яка має значний виховний вплив на особистість.

Отже, формування етично компетентного вчителя – це соціально значуща проблема, від розв’язання якої залежать успіх гуманізації системи освіти, підвищення загальної культури у суспільстві та перспективи розвитку сучасної людини. Етичний розвиток учителя є неперервним процесом особистісно-професійного зростання, що передбачає підвищення його рівня моральної свідомості, здійснення професійної рефлексії та формування системи ставлень до суб’єктів навчально-виховного процесу відповідно до норм і правил педагогічної етики.