ТЕМА 1

ПОНЯТТЯ,ЗАВДАННЯ ТА СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО

ПРОВАДЖЕННЯ УКРАЇНИ. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА КУРСУ

План заняття

Заняття перше

1. Поняття та суть кримінального провадження.

Лекція

2. Завдання кримінального провадження України.

Ст. 2 КПК

3. Історичні форми (типи) кримінального процесу.

Історична форма кримінального процесу - це форма організації процесу, що обумовлює джерело руху кримінальною провадження і основи процесуальною статусу його учасників.

Критерії, що впливають на форму кримінального процесу:

- державно-політичний режим (саме ним визначається ступінь свободи особи);

- рівень правової культури у суспільстві;

- ступінь зрілості суспільства.

Як правило, в теорії кримінального процесу йдеться про 3 його історичних форми, які іноді в літературі називають ідеальними типами (В.В. Вандишев, В.П. Нажимов) або моделями (О.В. Смірнов).

1) Інквізиційний (розшуковий, слідчий, слідчо-розшуковий) кримінальний процес характеризується такими основними ознаками:

o застосування переважно, а іноді й виключно, імперативного методу правового регулювання кримінальних процесуальних відносин;

o функції обвинувачення, захисту і правосуддя зосереджені в одному державному органі;

o суд має право досліджувати кримінальне правопорушення повно і всебічно, незважаючи на межі, визначені обвинувачем щодо осіб і вчинених ними діянь ("принцип неподільності обвинувачення", що випливає із завдання суду з'ясувати істину);

o суду належить право змінювати обвинувачення у значних межах;

o джерелом руху процесу є воля держави (веління закону);

o поняття обвинувачення замінюють приводи до початку кримінального провадження;

o замість оскарження судових рішень існує ревізійний порядок їх перегляду;

o всі учасники процесу зобов'язуються прагнути встановити матеріальну істину;

o обвинувачений є не суб'єктом, а об'єктом дослідження;

o самостійних сторін немає, у зв'язку з чим немає потреби у змагальності процесу (процес перестає бути судовим спором і перетворюється на безособове дослідження);

o обвинувачений має деякі права, але реалізація їх повністю залежить від державних органів, які ведуть процес;

o доказування перебуває в зародковому стані, або діє система формальних доказів;

o визнання обвинуваченим своєї вини - "цариця доказів";

o до обвинуваченого застосовуються тортури, підслідне затримання;

o таємність провадження;

o письмова форма.

2) Змагальний процес поділяється на 2 види.

1. Обвинувальний процес, для якого притаманними є:

o наявність кримінально-правового спору;

o наявність сторін з різними за змістом інтересами;

o залежність вироку суду від змагання сторін.

Змагання сторін є формальним, оскільки істина встановлюється не за допомогою доказів, а шляхом ордалій (випробування отрутою, вогнем тощо), судового поєдинку або поручительства.

Обвинувальний процес відомий в історії раннього європейського Середньовіччя і класичного феодалізму.

2. Позовний змагальний процес має два підвиди:

1) Приватно-позовний процес - вид змагального процесу, в якому передбачається:

o пред'явлення обвинувачення приватною особою;

o формальна рівність сторін, що полягає в однакових стартових можливостях;

o розподіл тягаря доказування між сторонами;

o збирання стороною обвинувачення тільки обвинувальних, а стороною захисту - тільки виправдувальних доказів ("юридичний егоїзм");

o пасивність суду в доказуванні;

o закінчення процесу в разі визнання обвинуваченим (відповідачем) вини (презумпція істинності визнання).

Приватно-позовний процес існував в античних республіках Греції і Риму.

2) Публічно-позовний процес - вид змагального процесу, для якого притаманними є такі ознаки:

o здійснення функції обвинувачення постійно діючим державним органом (прокуратурою, поліцією тощо), який керується не власним розсудом, а службовим обов'язком (ex officio);

o активність публічного позивача - обвинувача (як правило, прокурора);

o диспозитивність у розпорядженні предметом позову, тобто обвинуваченням;

o надання процесуальної допомоги потерпілому, а іноді і заміна його в процесі (домінування публічних інтересів над приватними);

o рівноправність сторін протягом всього періоду кримінального провадження.

Публічно-позовний процес існував в Росії за Статутом кримінального судочинства 1864 року. Елементи такого виду змагальної форми процесу впроваджені в Україні у 2012 році.

У змагальному процесі зміст і обсяг обвинувачення визначається обвинувачем. Суд здійснює розгляд не повно і всебічно, а тільки у визначеному обвинувачем обсязі.

3) Змішаний (слідчо-судовий, континентальний) процес.

У жодній із сучасних держав кримінальний процес в "чистій" (рафінованій) історичний формі (інквізиційна, змагальна) не існує. У кримінальному процесі інквізиційні елементи "змішуються" в різних пропорціях зі змагальними, що дає підставу називати його процесом змішаної форми.

У юридичній літературі розрізняють 2 види змішаного кримінального процесу.

1. Процес, в якому досудове (попереднє) розслідування будується виключно на інквізиційних засадах, а судові стадії - на змагальних засадах. Для цього виду змішаного процесу притаманним є те, що:

o у досудове провадження не допускається захисник;

o обвинувачений і інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінального провадження тільки по завершенні досудового розслідування;

o забороняється судове оскарження учасниками досудового розслідування дій і рішень органів і посадових осіб, які ведуть процес.

2. Процес, у якому на досудовому провадженні допускаються елементи змагальності. Змагальність тут виявляється в тому, що:

o допускається захисник (з моменту ознайомлення з матеріалами закінченого розслідування або пред'явлення обвинувачення, або затримання);

o заінтересованим учасникам досудового розслідування за їхнім клопотанням ще до закінчення розслідування можуть бути надані окремі матеріали (наприклад ті, якими обґрунтовується затримання чи пред'явлення обвинувачення);

o всім учасникам досудового розслідування надається право на оскарження до суду дій і рішень органів досудового розслідування.

Студентам варто запам'ятати, що питання про те, яка із історичних форм кримінального процесу виникла першою, до цього часу однозначно не вирішене.

В останнє десятиліття усе більше держав віддають перевагу змішаній формі із переважанням змагальних елементів, в тому числі і у перебігу досудового провадження. Прикладом е Україна, КПК якої з 2012 року регламентує саме таку форму кримінального провадження. Подібну форму провадження з 1 січня 2015 року планує запровадити Республіка Польща.

4. Система кримінального процесу. Поняття та загальна характеристика стадій кримінального провадження.

Лекція

Питання для самоконтролю

Заняття перше:

1. В чому полягає суть кримінального провадження ?

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

2. В якому співвідношенні знаходяться поняття "кримінальний процес" та "кримінальне провадження" ?

Кримінальний провадження є сукупністю форм кримінального процесу, установлених крим процес законодовством і зд правоох органами і судом з метою захисту верховенства права.

Тобто, можна зробити висновок, що “крим процес” та “крим провадж” співвідносяться як зміст та форма, оскільки процес є діяльністю, а провадження є формою виразу процесу.

3. В якому співвідношенні знаходяться поняття "правосуддя", "кримінальне провадження" і "судочинство щодо кримінальних правопорушень"?

Правосуддя вичерпується діяльністю суду і термін “правосуддя” може вкл в себе правосуддя як в кримінальних справах, так і в цип, адм, госп.

Кримінальний провадження є сукупністю форм кримінального процесу, установлених крим процес законодовством.

Судочинство щодо крим правопорушень – це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення розслідування ісудового розгляду крим справ, а також з вирішення суддею питань, пов’язаних із виконанням вироку.

4. Що таке правосуддя і в чому полягає його суть ?

Правосуддя — самостійна галузь державної діяльності, яку здійснюєсуд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних,господарських, адміністративних справ.

5. Назвіть завдання кримінального провадження України?

Ст. 2 КПК

6. Що слід розуміти під «захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень»? Як співвідноситься дане завдання кримінального провадження з «охороною прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження»?

Відрізняється об’єктоми, що беруться на захист від крим правопорушеннь. 1 – особа, сусп, держава; 2 – права, спободи, зак інтер.

7. Що слід розуміти під вимогою «забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального правопорушення»?

Це означає, зо держава зобов’язана забезпечувати щоб діяння було швидко виявлене неупередж органом і було повно розслідувано в суді.

8. Що означають поняття "необґрунтований процесуальний примус" та "належна правова процедура" в контексті ч. 1 ст. 2 КПК України ?

1 – це такий примус, що застосовується без необхідності, без появи на те законних підстав.

2 – розуміють, як застосування права органами правосуддя відповідно до встановлених і санкціонованих державою юр принципів і процедур для гарантування і захисту конституційних і індивідуальних прав людини чи гром.

9. В чому, на Вашу думку, полягає мета кримінального провадження?

Мета кримінального процесу - це захист громадян, юридичних осіб та держави від злочинних посягань, забезпечення справедливості кримінального провадження.

10. Які історичні форми (типи) мав кримінальний процес?

Теор

11. Назвіть особливості обвинувального (змагального) кримінального процесу.

Теор

12. Назвіть особливості розшукового (інквізиційного, слідчого) кримінального процесу.

Теор

13. В чому полягає суть змішаної (континентальної) форми кримінального процесу ?

Теор

14. Яка система кримінального процесу?

Лекція

15. Назвіть види кримінальних проваджень.

Основне, особливе та додаткове.

16. Яке завдання особливих кримінальних проваджень?

Забезпечити дію норм не лише матеріального права, а й процесуальних норм, вирішити певне правове питання.

17. Якими ознаками характеризується основне кримінальне провадження?

• Стадійнійсть;

• Звичайне завдання;

• Звичайне коло суб’єктів;

• Здійсн за звичайними справами.

18. Що слід розуміти під стадією кримінального провадження?

Лекція

19. Які є стадії у кримінальному провадженні України?

Лекція

20. Які стадії належать до факультативних і чому?

Лекція

Завдання і задачі

Перше заняття:

1. Які з приведених нижче положень згідно ст.2 КПК України становлять завдання кримінального провадження :

а) виявлення правопорушень;

б) швидке, повне і неупереджене розслідування і судовий розгляд кримінальних правопорушень;

в) викриття винних у вчиненні злочинів;

г) правильне застосування Закону (як матеріального, так і процесуального), з метою, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і жодний невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу;

д) виконання вироку і виправлення та перевиховання засуджених;

е) сприяння зміцненню законності і правопорядку;

ж) сприяння відверненню і викоріненню кримінальних правопорушень;

з) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального правопорушення;

і) виховання громадян в дусі неухильного дотримання Конституції України, її законів та правил соціального співжиття;

й) захист майнових та пов'язаних з майновими прав і інтересів потерпілих від злочинів.

к) застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.