Види і форми внутрішньошкільного контролю:

• оглядовий – ознайомлення за короткий час зі станом справ в навчальному процесі;

• попередній – з метою попередження можливих помилок учителя в підготовці та проведенні уроку чи виховного заходу;

• персональний – для надання допомоги молодим, недосвідченим педагогам, а також тим, хто отримав рекомендації за наслідками атестації;

• тематичний – контроль за розв'язанням певних педагогічних проблем (розвиток національної свідомості учнів, їх пізнавальної самостійності тощо);

• фронтальний – для перевірки в повному обсязі всієї системи роботи вчителя чи групи вчителів, його тривалість 2-3 тижні;

• класно-узагальнюючий – вивчення впливу різних учителів на учнів одного класу; причин відставання у навчанні, низької дисципліни;

- предметно-узагальнюючий – вивчення стану і якості викладання одного предмета в одному класі, на паралелі чи в кількох класах.

Використання керівництвом навчального закладу різних видів форм контролю дає змогу отримати різнобічну інформацію про стан навчально-виховного процесу і на цій основі кваліфіковано керувати педагогічним колективом.

Вибір форм і методів внутрішньошкільного контролю визначається його цілями, завданнями, особливостями суб’єктів та об'єктів контролю, наявністю часу.

Використання різноманітних форм і методів контролю можливе за умови чіткого, обґрунтованого планування, залучення до його проведення представників адміністрації, вчителів, працівників органів управління освітою.

Критерії та показники визначення ефективності управлінської діяльності представлені у кваліметричній моделі управлінської діяльності керівника ЗНЗ:

- безперервна освіта:

• поповнення науково-теоретичних знань з управління ЗНЗ;

• розвиток фахових умінь з управління ЗНЗ;

• рівень фахової культури;

• особистісні якості керівника:

• соціально значущі якості;

• ділові якості;

• морально-психологічні якості;

• виконання посадових обов'язків:

• знання та використання законодавчо-нормативних актів про освіту, документів МОНМС України;

• забезпечення реалізації в загальноосвітньому закладі сучасної державної політики в галузі освіти;

• здійснення систематичного і комплексного підходу до управління на високому рівні фахової компетентності;

• реалізація управлінських функцій;

• забезпечення розвитку ЗНЗ:

• запровадження інновацій у роботу ЗНЗ;

• розвиток організаційної культури ЗНЗ;

• створення, підтримка та розвиток іміджу ЗНЗ;

- створення умов для продуктивної спільної діяльності колективу;

- розвиток соціальної активності керівника:

• робота з громадськістю, батьками учнів, формування позитивної громадської думки щодо діяльності ЗНЗ;

• представлення ЗНЗ на конференціях, нарадах педагогічних ярмарках;

• особиста участь у професійних конкурсах.

3. Взаємодія соціальних інститутів в управлінні педагогічною системою.

Організуючим центром спільної діяльності з виховання молоді є школа, вона об’єднує педагогічні дії із зусиллями батьків учнів та громадськістю. На це є 4 основні причини:

- знання педагогами об’єктивних закономірностей педагогічного процесу;

• чітке уявлення педагогів про соціальну функцію школи;

• розуміння ними особливостей і тенденцій розвитку сучасної сім’ї;

• практична підготовленість учителів до роботи з батьками і громадськістю.

Ефективною взаємодія школи, сім'ї і громадськості буде за таких умов:

• цілеспрямованість спільної діяльності;

• постійне підвищення професійної кваліфікації, педагогічної культури вчителя;

• вироблення єдиних вимог педагогічного колективу до роботи класного керівника та вчителя з батьками;

• формування дієвої громадської батьківської організації.

Поряд з органами державного управління освітою створюються і органи громадського самоврядування.

На державному рівні це з’їзд працівників освіти України (збирається один раз на 5 років). В обласних центрах, в містах, в районних центрах – конференції педагогічних працівників.

У загальноосвітніх середніх навчальних закладах вищим колегіальним органом громадського самоврядування є загальні збори (конференція), де беруть участь як педагогічні працівники, так і батьки учнів і громадськість, а також представники учнівського колективу (5-11 кл.). Причому кожна категорія делегує однакову кількість представників.

Загальні збори (конференція) навчального закладу заслуховують звіт директора про результати керівництва закладом освіти, розглядає певні питання життєдіяльності закладів, що є в їх компетенції (1 раз на рік).

У період між зборами діє рада загальноосвітнього навчального закладу, куди обирають порівну представників учнівського, педагогічного колективів, батьків і громадськості.

Головою ради не може бути директор чи його заступники. Рада організовує виконання рішень загальних зборів (конференції), спільно з адміністрацією розв'язує низку поточних справ у межах своєї компетенції: здійснює контроль за виконанням Статуту навчального закладу, вносить пропозиції адміністрації щодо режиму роботи закладу, вибору навчальних предметів варіативної частини робочого навчального плану школи, матеріального і морального заохочення учасників навчального процесу. Рада може ініціювати проведення благодійних акцій, оздоровчих та культурно-масових заходів з учнями, здійснювати контроль за харчуванням та медичним обслуговуванням учнів тощо.

Новою формою громадського самоврядування є піклувальна рада – орган, який формується з представників органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, окремих громадян. Метою її діяльності є залучення громадськості для забезпечення сприятливих умов ефективної роботи загальноосвітнього навчального закладу. Піклувальна рада обирається на загальних зборах закладу у кількості 7-15 чоловік. її діяльність спрямована на зміцнення матеріально-технічної, лікувально-оздоровчої бази, охорону життя і здоров'я учасників навчально-виховного процесу, організацію їх дозвілля, запобігання дитячої бездоглядності, створення і раціональне використання фонду всеобучу; зміцнення зв’язків навчально-виховного закладу і родин учнів; стимулювання праці учнів і педагогічних працівників, соціально-правовий захист учасників навчально-виховного процесу.

Форми і методи роботи школи, учителя з батьками учнів

Педагогічне керівництво вихованням дітей у сім’ї має на меті пошук шляхів співробітництва двох важливих соціальних інститутів у вихованні дітей та молоді. Основні завдання і зміст цього співробітництва: педагогічна освіта батьків, залучення батьків до виховної роботи, встановлення продуктивної взаємодії. Форми і методи роботи:

• педагогічний лекторій;

• педагогічний всеобуч;

• університет педагогічних знань;

• день відкритих дверей; класні батьківські збори;

• запрошення батьків до школи;

• відвідування сім'ї учня вдома;

• листування;

• консультації батькам;

• тематичні вечори запитані, і відповідей;

• презентація психолого-педагогічної літератури;

• організація спільної діяльності.

Громадськість може бути залучена до навчально-виховної роботи школи через такі соціальні інститути, як Служба у справах неповнолітніх, до складу якої входять народні депутати, педагоги, представники громадських організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпечення нормальних умов для їх виховання, охорону їхніх прав, боротьбу з дитячою бездоглядністю.

Поза школою існують тепер і численні дитячі і юнацькі організації, такі як: Пласт чи СПОУ, організації козацького спрямування, волонтерський рух та ін. Вони активно залучають дітей до різноманітної діяльності, яка сприяє формуванню у них національно-патріотичних, моральних, екологічних, духовних переконань, спортивно-оздоровчої і туристсько-краєзнавчої роботи, інтелектуальної та господарської діяльності тощо, чим допомагають школам і батькам у вихованні підростаючого покоління.

Як підсумок, варто підкреслити, що основною умовою ефективності взаємодії різних соціальних інститутів в управлінні дитячими і учнівськими колективами є націленість на формування основ базової культури (інтелектуальної, моральної, естетичної, трудової, екологічної, правової) і досягнуті результати - всебічно розвинена, активна і творча особистість, соціально спрямована і здатна до саморозвитку.