Україна на початку хх ст.

(1900 – 1914 рр.)

Наддніпрянська Україна

(територія - 80% , населення - 24 млн.)

Економічний розвиток

Промисловість:

- високі темпи розвитку;

- переважання іноземного капіталу;

- нерівномірний розвиток регіонів (концентрація виробництва на Лівобережжі та Південній Україні);

- 70% промисловості зорієнтоване на видобуток сировини;

- 1900 – 1903 р. – економічна криза зумовлена перевиробництвом, яка охопила в найрозвинутіші галузі промисловості в Україні, зокрема металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза сприяла посиленню концентрації виробництва й утворенню монополій;

- поява наприкінці ХІХ – початку ХХ століття монополій (монополізація виробництва).

Монополія – це об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на ринку.

Види монополій:

Трест – об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою самостійність.

Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу самостійність, а для комерційної діяльності створюють спільне підприємство – синдикат.

Картель – об’єднання, у якому підприємства зберігають виробничу та фінансову самостійність.

Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям банківського та страхового капіталу.

У Наддніпрянській Україні переважали синдикати

«Всероссийское общество сахарозаводчиков» Синдикат 1897 Виробництво і продаж цукру

«Продамет» Синдикат 1902 Виготовлення і продаж металопродукції

«Продуголь» Синдикат 1904 Видобуток і продаж вугілля

«Урожай» Синдикат 1907 Виробництво і продаж сільськогосподар-

ських машин та знарядь

«Ропит» Трест 1902 Пароплавство на Чорному та Азовському

морях

«Паровозний союз» Синдикат 1907 Паровозобудування

«Продвагон» Синдикат 1907 Виготовлення і продаж вагонів

«Наваль-Россуд» Трест 1912 Суднобудування

«Трубопродаж» Синдикат 1902 Виготовлення і продаж труб

«Гвоздь» Синдикат 1903 Виготовлення і продаж цвяхів

Внесок Наддніпрянської України до загальноімперського виробництва продукції станом на 1913 р.

Економіка України розвивалася стрімкими темпами, особливо значні успіхи були досягнуті в промисловості. Майже 21% усієї промислової продукції Російської імперії вироблявся в Україні. Економічний розвиток України мав низку особливостей.

• По-перше, темпи розвитку деяких галузей (гірничої, металургійної, кам'яновугільної, цукрової) були вищими, ніж у центрі.

• По-друге, в Україні існувала нерівномірність розвитку окремих регіонів. Найвищим цей рівень був на Півдні України. Значно відставало Правобережжя; у південно-західних районах переважало дрібнотоварне виробництво.

• По-третє, розвиток економіки та культури стримувався сильним політичним, соціальним та національним гнобленням, залишками кріпосництва.

• По-четверте, Україна не була окремим, самостійним економічним регіоном, а входила до складу загальноімперської економічної системи.

Деякі основні риси економічного розвитку України були такими ж, як і в цілому в Росії. Так, в Україну, як і в інші регіони імперії, широко проникав іноземний капітал. Особливо чітко це виявлялося в Донецько-Криворізькому районі, де значна кіль кість шахт, рудників, заводів належала іноземцям. Як і в Центрально-промисловому районі, в Україні створилася висока концентрація виробництва. На початку століття на підприємствах з кількістю працюючих понад 500 чол. зосереджувалось близько 50 % загальної кількості робітників. Це створювало передумови для кращої організації робітничого руху, що зіграло потім суттєву роль у подальших революційних подіях.

Сільське господарство

У сільському господарстві України на початку століття відбувалася боротьба двох тенденцій: американського (фермерського) і прусського (буржуазно-поміщицького) шляхів розвитку. Незважаючи на підтримку царським урядом поміщиків, селянська земельна власність зростала. У самому селі значно прискорився процес диференціації селянства: земля та засоби виробництва належала заможним селянам. Це призводило до зубожіння та обезземелювання значної частини селянства. У 1905 р. в Україні частка безземельних та малоземельних селян становила близько 56 %.