3. Елементи методології науково-технічної творчості (евристики)

Спроби систематизувати закономірності творчого мислення відносяться ще до античних часів. Про це є згадки у працях Архімеда Сіракузького, Геракліта Ефеського, Сократа та інших філософів. Саме вони сформулювали основи евристики – науки про творче мислення, про методи творчості. Сократ вважав, що творчі задатки пробуджуються в умовах невимушеного діалогу, вільного обміну думками, який супроводжується гумором та іронією. Методи творчого мислення за Сократом полягають у доведенні понять до абсурду, висвітленні їх внутрішніх суперечностей, а також у використанні аналогій і асоціацій. Дальший розвиток евристики відображений у роботах Р. Бекона, Г. Лейбніца та Х. Вольфа, в яких сформульовані основні правила винахідництва і наукового аналізу. Проте лавиноподібний розвиток евристики відбувся у другій половині двадцятого століття і є підстави вважати, що саме в наш час сформувалися основні засади наук про науково-технічну творчість.

Розглянемо деякі основні поняття евристики.

Мета – бажаний результат роботи однієї особи чи колективу в межах визначеного проміжку часу.

Евристичне правило – сформульований наказ до дії, дозвіл на дію або заборона дії у даних умовах.

Евристичний прийом – декілька евристичних правил об’єднаних заданою метою.

Евристична операція – дія скерована на досягнення заданої мети.

Евристична процедура – сукупність вказівок щодо порядку виконання операцій для досягнення мети.

Евристична методика – сукупність принципів або правил, які обгрунтовують спосіб досягнення мети, що об’єднані з евристичними процедурами.

Розглянемо деякі евристичні методи винахідництва та дослідницьких робіт, що використовуються свідомо або підсвідомо творчими працівниками.

3.1. Асоціативні методи пошуку технічних рішень

Ці методи ґрунтуються на пошуку аналогії у вторинних смислових відтінках понять. Основними засобами цих методів є асоціації, метафори та поєднання випадкових понять. До асоціативних методів відносяться:

• метод каталогу (Ф. Кунце);

• метод фокальних об’єктів (Ч. Вайтінг);

• метод гірлянд випадкових асоціацій (Г. Буш).

3.1.1. Метод каталогу

Суть цього методу в створенні асоціативних переходів між, на перший погляд, віддаленими поняттями, переносі на об’єкт аналізу ознак інших, випадкових об’єктів і табуляції (створенні каталогу) таких асоціацій.

Наприклад, візьмемо поняття “небо” і “чай”: “небо” – “земля”; “земля” – “вода”; “вода” – “пити”; “пити” – “чай”; “чай” – “здоров’я”; “чай” – “подорож” і т.д.

Встановлено, що кількість прямих асоціативних зв’язків для будь-якого поняття (слова) близька до 10. Отже, один крок асоціації дає 10 слів, наступний – 10², третій – 10³ і т.д. Таким чином каталог асоціацій швидко розширюється і дозволяє вибрати досить несподівані ідеї чи їх комбінації для винаходу або нового технічного рішення.

Асоціації класифікують за подібністю, контрастом і суміжністю.

Асоціації за подібністю – матеріал для евристичної аналогії.

Асоціації за контрастом – для евристичної інверсії.

Асоціації за суміжністю – для встановлення причинно-наслідкових зв’язків між об’єктом та його елементами, людиною і середовищем, і т.д.

Для створення асоціацій і генерування ідей можна використовувати метафори. Поширені прості метафори-аналоги, наприклад, “підкови брів”, “голос-труба”, “людина-блискавка”, “дзвінок сміється”; метафори з суперечностями (катахрези): “сухопутний моряк”, “круглий квадрат”, “чорне скло”, “скляний молоток”, ”теплий сніг”; метафори-загадки: “синя сухість”, “швидка зелень”, “солодка невідомість” і т.д.

Часто з метою розширення доступного простору для пошуку та оригінальності метафор використовують гірлянди (ланцюжки) метафор (асоціацій). Звичайно, використовуються два різновиди гірлянд:

• концентровані гірлянди, грона, в яких одне і теж ключове поняття виражається (асоціюється) у різних словесних формах;

• гірлянди послідовних метафор, тут кожна попередня метафора є ключовим (базисним) поняттям для утворення наступної.

Наприклад, для ключового слова “повітря” концентрована гірлянда така: “повітря – невидиме середовище” (метафора-аналог), “повітря – матеріальний дух” (метафора-протиріччя), “повітря – невловима суть” (метафора-загадка).

Ланцюжок метафор: “повітря – рух”, “рух – швидкість”, “швидкість – космос”, “космос – тарілка” і т.д.

Метод каталогу був удосконалений Ч. Вайтінгом у 50-х роках двадцятого століття і названий ним методом фокальних об’єктів. Цей метод часто використовується у винахідницькій діяльності і ґрунтуючись на ньому створені винахідницькі пакети прикладних програм.