Тема 11 Характеристика економічного потенціалу національної економіки

2. Природно-ресурсний потенціал України

Природно-ресурс­ний потенціал є сукупністю наявних природних ресурсів (і тих, що можуть бути мобілізовані), які використовуються для вироб­ництва економічних благ з урахуванням тенденцій науково-тех­нічного прогресу.

Основними характеристиками природно-ре­сурсного потенціалу є:

• географічне положення країни;

• кліма­тичні умови;

• особливості рельєфу;

• розміщення та запаси природ­них ресурсів.

Природно-ресурсний потенціал характеризується:

1. обсягом та структурою природних ресурсів – тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства (земля, розвідані надра, лісові та водні ресурси, рослинний і тваринний світ, повітряний простір);

2. природними умовами - це сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у діяльності людей.

Природні умови стають природними ресурсами тоді, коли людина залучає їх у процес виробництва (сонячне тепло, клімат, рельєф в сучасних умовах стають ресурсами а не умовами).

За оцінками економістів, із загального обсягу ПРП України припадає:

• 44,4 % на земельні ресурси

• 28,3% на мінеральні

• 13,1% водні

• 9,5% рекреаційні

• 4,2% лісові

• 0,5% на біологічні.

За особливостями використан­ня природні ресурси поділяють на вичерпні та невичерпні.

Ви­черпні – це ресурси, обсяг яких зменшується в результаті їх ви­добутку або вилучення з навколишнього природного середови­ща. Вони, у свою чергу, поділяються на:

• відновні (чисте повітря, вода, родючі ґрунти, рослинність, тваринний світ)

• невідновні (мінеральні ресурси).

Земельні ресурси

Одним із найбільш цінних ресурсів є земля. Наша країна займає надзвичайно вигідне географічне положення. Вона розташована на перехресті шляхів із Європи в Азію, з Північної Європи в Південну. Вона входить до шести країн світу з найбільшим обсягом оброблюваних земель (США - 190 млн. га, Індія - 160, Росія - 130, Канада - 46, Казахстан - 38, Україна - 34 млн. га).

Правова основа земельних відносин - Земельний кодекс України, який визначає основні категорії землекористування залежно від функціонального використання та цільового призначення земель:

• землі сільськогосподарського призначення;

• землі населених пунктів;

• землі промисловості, транспорту, зв'язку;

• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

• землі лісового фонду;

• землі запасу;

• землі водного фонду.

Важливим народногосподарським показником є землезабезпеченість. Його визначають як відношення площі відповідних угідь до наявного населення країни (області, району, підприємства). Даний показник становив по Україні на початок 2001 р. 84,9 га сільськогосподарських угідь і 66,1 га ріллі на 100 жителів. Це — досить високий рівень землезабезпечення порівняно з іншими країнами світу. За кількістю ріллі на 100 жителів попереду України йде лише Австралія (153 га), Канада (167,5 га), США (67 га), тоді як у Данії цей показник дорівнює 50,1 га, Угорщині — 49,5, Фінляндії — 50, Іспанії — 39,1, Франції — 31,4, Англії — 11, в Японії — 3 га.

Земельний фонд України характеризується високими біопродуктивними властивостями. Масиви українських чорноземних ґрунтів складають значну частину світових ресурсів загалом. Земельний фонд України становить 60,3 млн. га, з яких 42,9 млн. га або 71,2% - землі сільськогосподарського призначення

Стійка тенденція деградації земельних ресурсів викликана:

• незбалансованою сільськогосподарською діяльністю, зокрема через надзвичайно високий рівень розораності земель;

• використанням недосконалих технологій;

• негативним впливом промисловості та транспорту;

• забрудненням радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.