- •2. Принципи організації роботи та етичні норми наукового колективу
- •2.1. Спеціалізація членів
- •2.6. Кількість співробітників і внутрішні зв’язки
- •2.12. Співвідношення між індивідуальною і колективною
- •2.13. Організаційні структури творчих колективів
- •2.14. Наукова школа
- •2.15. Конфлікти і їх роль в житті колективу
- •2.16. Організація ділових нарад
- •2.17. Етичні засади науково-технічної творчості
- •2.18. Додаток
- •Кодекс честі науковця
- •2.19. Питання для самоконтролю
2.6. Кількість співробітників і внутрішні зв’язки
Вважають, що оптимум для творчого колективу це 10 – 15 співробітників. Саме такими групами в світі виконується біля 80 % розробок і це при тому, що вони використовують менше 50 % ресурсів, що затрачаються для науково-технічних розробок. Зі збільшенням кількості співробітників зростає число внутрішніх контактів, але вплив окремих членів на групу зменшується, ускладнюється спілкування, зростає дистанція між активними і пасивними членами. Часто, через знеособлення роботи, зменшується задоволення від неї.
Але з ростом колективу зростають і його творчі ресурси та засоби.
2.7. Принцип наукової рівності
Зміст цього принципу полягає в тому, що значимість та істинність ідеї не залежить від того, хто і при яких обставинах її сформулював. Це означає, що не залежно від рангу “генератора ідеї”, вона повинна бути належно оцінена і обговорена.
2.8. Принцип свободи творчості
Всі члени колективу в межах загальної мети мають право на вільний вибір раціональних методів роботи і шляхів досягнення мети. Кожен творчий працівник має право на помилку і критику роботи інших членів колективу, а також на довіру і мінімально необхідну регламентацію зі сторони керівника.
2.9. Принцип постійної інформованості
Керівник повинен систематично інформувати колектив про результати роботи, як успішні так і провали. Важливо при цьому мати з колективом найрізноманітніші форми зворотного зв’язку.
2.10. Взаємовідносини керівника і колективу
Керівник повинен знати різні сторони життя співробітників, їх запити, прагнення та інтереси. При можливості, в разі їх успішної роботи, необхідно ефективно компенсувати фізіологічні, моральні та інтелектуальні затрати працівників відповідно до їх запитів.
2.11. Функції керівника
Керувати це значить – передбачати, організовувати, координувати, контролювати. Основні функції керівника такі:
вибір мети для колективу;
планування роботи;
підбір і розміщення кадрів;
вирішення поточних проблем;
створення в колективі творчого клімату.
Керівник не повинен бути (занадто часто) виконавцем чи критиком роботи інших. Група працює більш ефективно, якщо керівник генерує ідеї і забезпечує їх організацію. Дуже важлива його роль як комунікатора, як всередині групи, так і з оточенням (представницькі функції).
Керівник сприяє досягненню мети колективу, якщо концентрує увагу співробітників на роботі, а не на взаємовідносинах; не нав’язує власної думки; організовує спільне обговорення задач; сприяє атмосфері вільного обміну думками та ідеями; застосовує тактику руху колективу від простих задач до складних.
Із зростанням кількості членів колективу (більше 8-ми) збільшуються труднощі керівника щодо управління. Розглянемо декілька стилів поведінки керівників у таких випадках.
Авторитарний стиль
Керівник старається дальше контролювати роботу кожного співробітника. З ростом кількості співробітників виникає хаос в управлінні. Керівник дає завдання одному, а вимагає з другого. Завжди знаходяться такі співробітники, які отримавши завдання його не виконують та приймають тактику “дальше від начальства”, справедливо вважаючи, що про доручення керівник забуде.
Створення керівного ядра в колективі
Керівник з найдосвідченіших і ділових співробітників виділяє керівне ядро з 3 – 4 -х чоловік, яким передоручає свої функції відповідно до здібностей працівників. Ситуація в колективі в такому випадку контролюється, оскільки в полі зору керівника постійно перебуває мала кількість людей, з якими можна ефективно працювати. Такий розподіл обов’язків потрібно закріплювати моральними та матеріальними засобами.
Хаотична структурованість
Цей стиль управління пасивний, оскільки управління повністю передається в руки самих виконавців, що невідворотно веде до хибного кругу (кругової поруки), коли співробітники передоручають один одному невластиві їм функції і т.ч. уникають індивідуальної відповідальності за результат роботи.
Успіх діяльності колективу, його продуктивність та перспектива дуже залежить від форми і методів керівництва, індивідуальних особливостей його членів, а найбільше від якостей керівника.
