- •1. Основні поняття курсу
- •1.1. Наука
- •1.1.1. Діалектика
- •1.1.2. Спостереження
- •1.1.3. Знання
- •1.1.4. Мислення
- •1.1.5. Наукова ідея
- •1.1.6. Гіпотеза
- •1.1.7. Теорія
- •1.1.8. Індукція
- •1.1.9. Дедукція
- •1.1.10. Аналогія
- •1.1.11. Формалізація
- •1.2. Наукова діяльність
- •1.3. Пріоритет наукових результатів
- •1.4. Дослідно-конструкторська робота
- •1.5. Структура організації науки на Україні
- •Обсяги річних витрат на науку в розрахунку на одного дослідника в 2000 році
- •1.6. Висновки
- •1.7. Питання для самоконтролю
1.1.9. Дедукція
Розроблена Аристотелем форма умовиводу, при якій на основі загального правила логічним шляхом із засновків, як істинних, з необхідністю виводиться істинний висновок. Наприклад, із засновку “всі люди думаючі” випливає висновок “чоловіки - думаючі істоти”. Логічною підставою дедукції є аксіома: “Все, що стверджується або заперечується відносно всього класу, те стверджується або заперечується відносно його окремих елементів”. В дедуктивному методі дослідження окреме пізнається на основі знання загальних закономірностей. Різновидністю дедуктивного є аксіоматичний метод.
1.1.10. Аналогія
Умовивід, в якому від схожості об’єктів за одними ознаками робиться висновок про можливу схожість цих об’єктів за іншими ознаками. Знання, набуте за допомогою аналогії, є гіпотетичним, оскільки при умовиводах за аналогією знання, що отримане при дослідженні одного об’єкта (моделі), переноситься на інший, менш доступний для дослідження об’єкт. Правильність умовиводів за аналогією підтверджується (заперечується) подальшими дослідженнями.
1.1.11. Формалізація
Полягає в заміні всіх змістових термінів символами, а всіх змістових тверджень – послідовностями символів або формулами. При формалізації теорія перетворюється в ланцюжок логічно зв’язаних між собою формул. Формалізація найуспішніше використовується в тих науках, рівень розвитку яких дозволяє використовувати математику.
1.2. Наукова діяльність
На Україні регулюється законом України “ Про наукову та науково-технічну діяльність” (Відомості Верховної Ради, 1992, № 12, ст. 156).У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;
науково-технічна діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є:
науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання;
науково-педагогічна діяльність – педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю; (Статтю 1 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1646-III (1646-14) від 06.04.2000 );
науково-організаційна діяльність – діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності; (Статтю 1 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 1646-III (1646-14) від 06.04.2000 );
фундаментальні наукові дослідження – наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку;
прикладні наукові дослідження – наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей;
вчений – фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати; (Абзац восьмий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1646-III (1646-14) від 06.04.2000 );
науковий працівник – вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації; (Абзац дев'ятий статті 1 в редакції Закону № 1646-III (1646-14) від 06.04.2000 );
науково-педагогічний працівник – вчений, який за основним місцем роботи займається професійно педагогічною та науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації; (Статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 1646-III (1646-14) від 06.04.2000 );
науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі – наукова установа) – юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт;
наукова робота - дослідження з метою одержання наукового результату;
науковий результат - нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо;
науково-прикладний результат - нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.
