1.1.2. Спостереження

Початковий етап дослідження, полягає в отриманні безпосередніх даних про об’єкт дослідження. Здійснення спостереження передбачає протиставлення пізнаючого суб’єкта об’єктові спостереження, виділення й усвідомлення об’єкта пізнання і пізнавальної мети. З розвитком науки на перший план виходять такі сторони спостереження, як мета, план, система методів спостереження і осмислення результатів, контроль за ними. Розробка плану і мети спостереження потребують попередніх знань про об’єкт. Використання ЕОМ вимагає кодування і декодування отриманої при спостереженні інформації.

1.1.3. Знання

Знання – ідеальне відтворення в мовній формі узагальнених уявлень про зв’язки у світі.

Функціями знання є: узагальнення розрізнених уявлень про закони природи суспільства і мислення; збереження в узагальненій формі всього того, що може передаватися наступним поколінням як підстава для практичних дій. Знання є результатом суспільної діяльності людей, що скерована на усвідомлення і перетворення дійсності.

1.1.4. Мислення

Мислення – це опосередковане і узагальнене відображення в мозку людини суттєвих властивостей, причинних відносин і закономірностей зв’язків між об’єктами або явищами. Опосередкований характер мислення полягає в тому, що людина через органи чуттів, завдяки мисленню, проникає у приховані властивості, зв’язки і відношення об’єктів.

1.1.5. Наукова ідея

Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явища без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності зв’язків, на підставі якої робиться висновок. Вона грунтується на наявному знанні, але відкриває раніше не помічені закономірності. Ідея матеріалізується в гіпотезі.

1.1.6. Гіпотеза

Гіпотеза – припущення про причину, яка викликає даний наслідок. Якщо гіпотеза узгоджується з спостережуваними фактами, то її називають теорією або законом. В процесі пізнання кожна гіпотеза перевіряється і в результаті встановлюють чи наслідки, що випливають з гіпотези справді підтверджуються експериментом, чи дана гіпотеза не протирічить іншим законам природи. Важливим є доведення єдиності гіпотези, тобто, що саме дана гіпотеза найкраще пояснює всю сукупність експериментів.

1.1.7. Теорія

Теорія – система узагальненого знання, пояснення тих чи інших сторін дійсності. Теорія є мисленним відображенням і відтворенням реальної дійсності. Вона виникає в результаті узагальнення пізнавальної діяльності і практики. Це узагальнений досвід у свідомості людей.

Структуру теорії формують принципи, аксіоми, закони, судження, поняття, категорії і факти.

Принцип – це правило, яке виникло в результаті осмисленого досвіду людей.

Теорія складається з ядра і захисного пояса. В ядро входять основні принципи, а захисний пояс складається з допоміжних гіпотез, які конкретизують ядро. Цей пояс визначає проблеми, що підлягають дальшому дослідженню, передбачає факти, які не узгоджуються з теорією і тлумачить їх так, що вони перетворюються у приклади, які підтверджують теорію.

1.1.8. Індукція

Форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. Спосіб міркування, за допомогою якого обгрунтовується припущення чи гіпотеза. Розрізняють повну і неповну індукції.

При повній індукції з того, що кожний елемент якогось класу має задані властивості, роблять висновок, що всі елементи даного класу мають ці ж властивості.

При неповній індукції з того, що деякі елементи якогось класу (дуже великого чи безконечного) мають певні властивості, робиться висновок, що всі елементи цього класу мають ті ж самі властивості.

Повна індукція при істинних засновках дає достовірний висновок.

Неповна індукція недостовірна в тому розумінні, що істинність засновків не гарантує істинності висновку.

Тому доцільно говорити не про індуктивне виведення, висновків від засновків, а про індуктивне міркування, в якому встановлюється обгрунтованість гіпотез на підставі відомого знання.