4. Педагогічні функції вчителя.
В управлінні процесом навчання вчитель перш за все повинен спиратися на діагностування рівня підготовленості, розвитку якостей учнів. Тому педагог повинен досконало знати методику діагностування (анкети, тести, бесіди з батьками і учнями).
В тісному зв’язку з учнями здійснюється прогнозування, яке виявляється в уміння вчителя передбачати результат своєї діяльності та оцінювати можливості отримання педагогічного продукту заданої кількості та якості. Отримавши діагноз і спираючись на сприятливий прогноз педагог-майстер починає складати проект навчально-виховної діяльності. Проектувальна функція вчителя полягає в конструктування моделі майбутньої діяльності, в виборі способів та засобів досягнення мети.
Діагноз, прогноз, проект є основою для розробки плану навчальної діяльності, складанням якого завершується підготовчий етап педагогічного процесу.
Етап реалізації плану складається з трьох функцій:
1. Організаційна функція – залучення учнів до роботи.
2. Інформаційна функція – передача інформації.
3. Контрольно-оцінювальна (корегуюча) – стимуляція до кращої роботи. Часто вони об’єднуються в одну групу, бо потрібні для створення дієвих стимулів, завдяки яким будуть розвиватися учні і сам процес.
Аналітична (завершальний етап) – головним змістом якої є аналіз завершеного діла, яка ефективність? чому нижче заданої? чому вище заданої мети? як попередити невдачі?
Діагноз, прогноз, проект, план, реалізація плану, аналіз
|
5. Вимоги до особистості вчителя.
Учитель має бути:
1. Любити рідну землю, український народ, свою Батьківщину – Україну. Його громадянський обов'язок – виховання гідних громадян вільної і незалежної України.
2. Однією з важливих рис вчителя має бути його педагогічна вираженість (своєрідна установка на педагогічну діяльність і психологічну готовність до неї). Вона виявляється у спрямованості думок і прагнень до навчання і виховання дітей, в манері розмовляти, у поведінці тощо.
3. Важливою морально-психологічною рисою вчителя має бути розумна любов до дітей, прагнення віддати їм своє серце, почуття прив'язаності до них, що, на думку В. Сухомлинського, є визначальною рисою педагогічної культури.
4. Глибоко і всебічно знати свій предмет на сучасному науковому рівні. Досвід переконує, що успішно навчає і виховує учнів той вчитель, який глибоко знає свій предмет.
5. Учитель повинен знати і суміжні предмети. Так, викладачеві літератури не можна викладати свій предмет без знання історії, викладачам фізики і хімії – без знання математики.
6. Уміти передавати знання іншим. Така передача знань можлива за умови володіння методикою навчання: вміння складне робити простим, доступним, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учнів і дорослих; вміння зацікавити пропонованою інформацією, викликати захоплення нею і бажання поповнювати свої знання.
7. Постійно вчитися (самовдосконалюватися). К. Ушинський говорив, що вчитель у вчителеві живе лише до тих пір, поки він вчиться. Як тільки перестає вчитися, вчитель у ньому вмирає. Окрім того, слід мати на увазі, що вихованці отримують широку інформацію і за межами школи (радіо, телебачення, книжки, журнали, газети, спілкування з оточуючими) і де в чому можуть навіть випередити вчителя, який несистематично поповнює свої знання, не цікавиться новинами науки, техніки, культури, політичними подіями. У такому разі вчитель втрачає авторитет у своїх вихованців, зменшується його виховний вплив на них.
8. Серед критеріїв оцінювання особистості вчителя особливе місце займають його моральні якості. У моральному плані педагог повинен бути тим, ким він хоче зробити вихованця, має щиро бажати таким і всіма силами до цього прагнути.
9. У діяльності вчителя особлива роль належить його вмінню володіти своєю емоційно-вольовою сферою. Емоції педагога проявляються, передусім, у наперед продуманій поведінці, відповідних емоціях "мажорного" чи "мінорного" характеру. Таке "перевтілення" вчителем здійснюється для того, щоб вплинути на учня, змусивши його пережити ту чи іншу ситуацію. Окрім того, вчителю необхідно виявляти емоції у несподіваних ситуаціях педагогічного процесу. Таке виявлення емоцій потребує розвинутого педагогічного самовладнання, витримки, вміння моментально вибирати шляхи адекватного реагування на ситуацію, правильно її вирішувати.
10. Мати вольові якості як цілеспрямованість, ініціативність, дисциплінованість, самовладання, вимогливість до себе та інших. Особливо важливі для педагога витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швидкою реакцією і винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями.
11. Професія вчителя вимагає великого нервового і фізичного напруження, а тому ставить певні вимоги до його здоров'я. Праця педагога передбачає розвиток голосу, добрий зір, вміння довго стояти, багато ходити, вільно і легко рухатись.
12. Для ефективної діяльності вчителю потрібна така риса, як педагогічна спостережливість. Спостерігаючи за учнями на всіх етапах уроку і в усіх видах їх діяльності, вчитель отримує інформацію про вікові та індивідуальні особливості учнів, їхнє розуміння навчального матеріалу, ставлення до навчання і вчителів, стосунки між учнями та їх поведінку, настрої і психічні стани дітей, їх реагування на зауваження та оцінку успіхів у навчанні й поведінці.
13. Мати натхнення та розвинену інтуїцію. Натхнення – піднесення творчих потенцій людини. Натхнення є таким психічним станом, коли одночасно задіяні усі сфери психіки — розум, почуття, сприймання, інтуїція тощо. Творча праця вчителя характеризується й інтуїцією. Вона виявляється в особливому відчутті правильного напрямку діяльності, бажаних її результатів, неусвідомленому переконанні, що саме так, а не інакше треба діяти.
14. Вчитель повинен володіти педагогічною майстерністю, якої набуває у процесі своєї практичної діяльності і оволодіння педагогічним досвідом.
15. Володіти педагогічним мисленням, тобто застосовувати теоретичні положення філософії, психології, педагогіки, методики у конкретних педагогічних ситуаціях навчально-виховної роботи, вирішувати конкретні педагогічні завдання, використовувати теоретичні положення педагогіки у конкретних ситуаціях, бачити в явищах навчально-виховного процесу педагогічну суть.
16. Невід'ємною рисою сучасного вчителя має бути його оптимізм. Він впливає на ефективність навчання школярів, викликає у них позитивні емоції: добрий настрій, зацікавленість і захопленість справою, активність, рішучість упевненість у своїх силах.
17. Педагогічний такт. Це – професійна, психолого-педагопчна особливість поведінки вчителя у взаємовідносинах з учнями, яка відповідає цілям і завданням виховання і проявляється у творчій, педагогічно виправданій його діяльності.
18. Авторитет. Авторитет учителя – загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність.
19. Зовнішній вигляд. У дитячому віці, вважав К Ушинський, зовнішнє і внутрішнє, форма і суть змішуються дуже легко. І неохайна, задушна шкільна кімната, подертий, заяложений, погано надрукований підручник майже так само відбивають у дітей бажання вчитися, як, наприклад, неприваблива, непристойна зовнішність учителя. Педагог повинен бути особливо вимогливим до свого одягу і прикрас. Особистість вчителя має таке важливе значення у вихованні дітей тому, що він постійно перебуває у сфері психічних явищ дитини.