План уроку

1. Організаційний момент. Музичне вітання.

2. Повторення вивченого матеріалу.

3. Актуалізація опорних знань учнів.

4. Нова тема.

5. Слухання музики.

6. Вокально-хорова робота.

7. Підсумки уроку.

Хід уроку

1. Організаційний момент

Музичне привітання. Перевірка готовності дітей до уроку.

2. Повторення вивченого матеріалу

- Про що говорилося на минулому уроці? (про рушник)

- Яку роль відігравав рушник в житті українців?

- Що зображувалося на рушнику?

- Які кольори притаманні рушникам Кіровоградщини?

- Яку пісню почали вивчати?

3. Актуалізація опорних знань учнів

Які символи українського народу ви знаєте? (відповіді дітей) Так, це калина, верба, рушник. Усі символи пов’язані з природою. А саме зараз, навесні, природа розквітає і дарує нам багато квітів. Завдання 1

Квіти – постійні супутники нашого життя. Вони усюди – на клумбах, у кімнатах у вазонах, на вишитих рушниках. Із них робили цілющі відвари, напої.

- А що буде, коли сплести квітку до квітки?

- Ну звичайно ж – віночок! Тож тема уроку звучить так – «Чарівний віночок».

4. Нова тема

4.1. Бесіда.

Кожна дівчина вміє плести віночок із сонячних кульбабок, чорнобривців, ромашок, барвінку чи польових квітів (учитель виставляє фото різних вінків). Для українців віночок – не просто прикраса, це оберіг. Завдання 1

4.2. Виступ пошукової групи

Носити віночок дівчатка починали з трьох років. І перший для трирічної дівчинки плела мама. Це був певний обряд - мама намочувала віночок у вранішніх росах, як сходило сонечко. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

У чотири рочки плівся  інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.

А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думку; крім того, вплітали й волошку.

Для семирічної дівчинки плели вінок із семи квіточок. І вперше – квіт яблуні вплітали. То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв: "Мати-яблуне, дядино моя" та прохав у неї здоров'я і долі дитині. У центрі було гроно калини - символ краси дівочої, далі – квітки незабудки ("Я прийшла до тебе, роде мій! Не забудь мене"); барвінку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертник.

4.3. Розповідь про обряди, пов’язані з віночком

Віночок є майже в кожній сільській хаті. Його вішають на стіни, на килими або прикрашають ним стіл. Існує багато звичаїв, пов’язаних з віночком. Колись останній сніп з поля женці приносили в село. Цей сніп, прикрашений віночком, був символом наступного врожаю. Його несла найкрасивіша дівчина.

Існує також звичай на весіллі одягати молодій весільний вінок, який вона потім зберігала усе життя. За допомогою віночка дівчата гадали, промовляючи такі слова:

Заплету віночок, заплету шовковий

На щастя, на долю, на чорнії брови.

Та й пущу віночок на биструю воду

На щастя на долю, на милого вроду.