У передбаченому законодавчими актами порядку права влас­ників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів.

Не можуть передаватися у колективну та приватну власність об'єкти тваринного світу, що становлять особливу природоохорон­ну, наукову та естетичну цінність, а також види тварин, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини отримані шляхом розведення у неволі або у передбаченому законодавством порядку придбані у власність за межами України).

Право колективної та приватної власності на об'єкти тваринно­го світу припиняється у разі: жорстокого поводження з дикими тва­ринами; встановлення законодавчими актами України заборони щодо перебування у колективній або приватній власності окремих об'єктів тваринного світу; в інших випадках, передбачених законо­давством України.

Припинення права власності на об'єкти тваринного світу у ви­падках жорстокого поводження з дикими тваринами проводиться у судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурором (ст. 29 Закону «Про тваринний світ»).

Збитки, заподіяні власникам об'єктів тваринного світу, підляга­ють відшкодуванню у визначеному законодавством порядку.

Тваринний світ є об'єктом державного обліку та охорони. Ці та інші правові положення вказують на становлення і розвиток особливої га­лузі права — фауністичного права', яка має особливий предмет право­вого регулювання, а саме: суспільні відносини з використання, відтво­рення, захисту та охорони тваринного світу як об'єкта правового регу­лювання, що базуються на відносинах власності на тваринний світ та похідних від них — відносинах управління та охорони фонду диких тварин. Управління фондом тваринного світу має суттєву специфіку, обумовлену особливим об'єктом, і відособлене у самостійну сферу, що відмежована від управління землею, водами, лісами, надрами.

Відносини з використання власності, управління та охорони тваринного світу регулюються значною кількістю норм права, розміщених у різних нормативних актах, законах, постановах, по­ложеннях, інструкціях. Тому фауністичне право доцільно розгляда­ти і як галузь законодавства, оскільки її формування базується на функціях держави у регулюванні фауністичних відносин. Фа­уністичне законодавство формується завдяки нормам міжнародно-правових актів, зокрема Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існу­вання водоплавних птахів2 та Конвенції про охорону біологічного різноманіття.

Фауністичне законодавство України складають:

а) положення законів України «Про охорону навколишнього природного середо­ вища», «Про тваринний світ». Земельного, Водного, Лісового ко­дексів України, які визначають комплексні питання використання і охорони середовища перебування тваринного світу (використан­ня земельних ділянок лісового фонду, земельних ділянок водного фонду, для потреб рибальства тощо) як особливого об'єкта приро­ди. Саме в цьому визначається співвідношення природоресурсово-го та природоохоронного права з фауністичним правом;

б) відбу­вається інтеграція фауністичного права як надгалузі права до цих комплексних галузей права: закони України «Про природно-за­повідний фонд України», «Про виключну (морську) економічну зо­ну України» та законодавства про континентальний шельф, якими визначається особливий режим тваринного світу в межах цих тери­торій та об'єктів;

в) постанова Верховної Ради України від 29 жовт­ня 1992 р. «Про Червону книгу України», до якої заносяться рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення в природ­них умовах на території України види тварин, які підлягають особ­ливій охороні;

г) постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах повноважень цього центрального органу державної вико­навчої влади на виконання фауністичного законодавства (напри­клад, «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу» від 15 листопада 1994 р. № 772';

д) накази, методики, інструкції тощо, які приймають у межах своїх повноважень спеціально уповноважені на те державні органи управління і кон­тролю в сфері регулювання використання, відтворення та охорони тваринного світу;

е) локальні нормативні акти органів місцевого самоврядування, прийняті ними в межах повноважень у галузі ви­користання, відтворення та охорони тваринного світу.

Окремі норми фауністичного законодавства містяться у кримінальному, адміністративному, цивільному законодавстві в ча­стині притягнення винних осіб у цій галузі до відповідальності.