12

Екологічне право

Тема № 12: Правова охорона рослинного світу.

Мета: дати студентам чітке поняття рослинного світу як об’єкту правової охорони та використання. Студенти повинні знати види природних рослинних ресурсів. Студенти повинні орієнтуватись в управлінні та контролі у сфері охорони та використання рослинного світу.

План заняття:

1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання.

2. Види природних рослинних ресурсів.

3. Правове забезпечення використання рослинного світу.

Питання для самостійного вивчення:

1. Правове регулювання використання та охорони рослинного світу.

2. Управління і контроль у сфері охорони та використання рослинного світу.

3. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.

Рекомендована література до теми:

1. Конституція України : Закон України від 28.06.96 № 254к.

2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.03 № 435.

3. Земельний кодекс України: Закон України від 25.10.01 № 2768.

4. Кодекс України про надра : Закон України від 27.07.94 № 132.

5. Лісовий кодекс України : Закон України від 21.01.94 № 3852.

6. Водний кодекс України : Закон України від 06.06.95р. № 213.

7. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5.05.01р № 2341.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення України : Закон України від 7.12.84 № 8073.

9. Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.10 № 2755.

10. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.03 № 436.

11. Про охорону навколишнього середовища : Закон України від 25.06.91 № 1264-ХІІ.

12. Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року : Закон України від 21.12.10 №2818.

13. Про екологічну експертизу: Закон України від 09.02.95 №45.

14. Про зону надзвичайної екологічної ситуації : Закон України від 13.07.2000 №1908.

15. Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 05.06.92. Конвенцію ратифіковано Законом України від 29.11.94 № 257.

16. Кодекс цивільного захисту України : Закон України від 02.10.12 № 5403.

17. Про пестициди і агрохімікати : Закон України від 02.03.95. № 86.

18. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку : Закон України від 08.02.95 № 39.

19. Про об’єкти підвищеної небезпеки : Закон України від 18.01.01 № 2245.

20. Про оренду землі : Закон України від 06.10.98 № 161.

21. Про охорону земель : Закон України від 19.06.03 № 962.

22. Про державний земельний кадастр : Закон України від 07.07.11 № 3613.

23. Про землеустрій : Закон України від 22.05.03 № 898.

24. Про природно-заповідний фонд України : Закон України від 16.06.92 № 2456.

25. Про затвердження Типового договору оренди землі : Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.04 № 220.

26. Гірничий закон України: Закон України від 06.10.99 № 1127.

27. Про охорону атмосферного повітря : Закон України від 16.10.92 № 2707.

28. Про екологічну мережу України : Закон України від 24.06.04 № 1864.

29. Про мисливське господарство та полювання : Закон України від 22.02.2000 р. № 1478.

30. Про тваринний світ : Закон України від 13.12.01 № 2894.

31. Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них : Закон України від 06.02.03 № 486.

32. Про Червону книгу України : Закон України від 07.02.02 № 3055.

33. Про питну воду та питне водопостачання : Закон України від 10.01.02 № 2918.

34. Про захист рослин : Закон України від 14.10.98 № 180.

35. Науково-практичний коментар Кодексу України про надра /За ред. Г.І. Балюк //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 10 за 2012 р. – Київ : Юріком Інтер, 2012. – 325 с.

36. Науково-практичний коментар Водного кодексу України /За ред. Н.Р. Кобецької //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 11 за 2010 р. – Київ : Юрінком Інтер, 2010. – 358 с.

37. Тваринний світ України : правова охорона, використання та від­творення /НПК до Закону України “Про тваринний світ” /За ред. Г.І. Балюк. – //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 3 за 2010 р. – Київ : Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.

38. Науково-практичний коментар Лісового кодексу України /За ред. Г.І. Балюк //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 10 за 2009 р. – Київ : Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.

39. Науково-практичний коментар Закону України “Про охорону атмосферного повітря” / Г.І. Балюк, І.С. Гриценко, Т.Н. Ковальчук та ін. /За ред. Г.І. Балюк. – Київ : Юрінком Інтер, 2011. – 328 с.

40. Екологічне право України. Академічний курс : підручник /За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – 2-е вид. – Київ : Юридична думка, 2008. – 848 с.

41. Екологічне право : підручник / За ред. А.П. Гетьмана. – Харків : Право, 2013. – 432 с.

42. Екологічне право України : підручник /За ред. І.І. Каракаша. – Одеса : Фенікс, 2012. – 788 с.

ЛЕКЦІЯ

1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання.

Велике   значення   рослинності  полягає   насамперед   у тому, що вона є необхідним середовищем життя людей, а також  тварин  та інших  організмів.  Рослини є вичерпним джерелом різноманітних харчових продуктів, технічної і лікарської сировини, будівельним матеріалом тощо. Багато видів рослин  використовуються як корм для сільськогос- подарських тварин, в різних технологічних процесах.

Згідно  з п. 12 Основних  напрямів  державної  політики України  у галузі охорони довкілля,  використання природ- них ресурсів  та забезпечення екологічної  безпеки,  затверджених  постановою  Верховної  Ради  України  від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР, флора  нижчих  і вищих  видів рослин України нараховує понад 25000 видів. За спектром основних життєвих форм всі види судинних рослин поділяються на дерева, кущі, напівкущі, багаторічні трав’янисті рослини, дворічні та однорічні. Флора судинних  рослин України налічує понад 5 тис. видів, з них близько 250 видів офіційно  визнані  лікарськими в Україні,  хоча майже 1100 видів  флори  України  мають біологічно  активні  речовини з лікувальними властивостями, а їх сировина  в світовій практиці  використовується при  виготовленні лікарських препаратів.

Але тривале безконтрольне використання природних ресурсів  багатьох цінних  лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання територій з наявністю лікарських  рослин, несприятлива екологічна  ситуація  в зоні з високим ресурсним потенціалом після аварії на Чорнобильській  АЕС спричинили кризовий стан ресурсів  більшості дикорослих  лікарських рослин.

На сьогодні лікарські рослини ростуть на площі, що становить менше 10 відсотків  території  України.  В Україні  у цілому близько 85 відсотків лікарської рослинної сировини збирається в природних  місцезростаннях видів лікарських рослин. З кожним  роком збільшуються площі та різноманіття культивованих лікарських рослин, однак їх кількість, як правило, не перевищує  15 видів. Багато лікарських рос- лин неможливо  вирощувати в культурі  у зв’язку зі складністю агротехніки та рядом інших причин.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про рослинний світ»:

-           рослинний світ – сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території;

-           об’єкти рослинного світу – дикорослі та інші несільсько-господарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях роз- витку та утворені ними природні угруповання.

До рослинного світу відносяться тільки дикі рослини, тобто екологічно пов’язані з природою. Відповідно, культурні рослини, які вирощуються людиною для споживання, не є частиною рослинного світу. Відносини з приводу цих рослин регулюються нормами аграрного, а також цивільного законодавства.

2. Види природних рослинних ресурсів.

Як об’єкт охорони та використання розрізняють рослинність водяну, ґрунтову та надземну.

Водяна  рослинність  використовується людиною  поки ще слабо, але вона відіграє велику роль у житті мешканців водних об’єктів. Дуже поширеним  нині є явище забруднення вод (особливо внутрішніх) стічними водами, нафтою та іншими шкідливими речовинами, що згубно впливає на водяну рослинність.

Ґрунтова рослинність, яка приймає участь у процесі утворення ґрунту та формуванні його родючості, зазнає негативних  впливів  у зв’язку із забрудненням середовища відходами промислового виробництва.

Наземна рослинність, що представлена великою кількістю видів, найбільшою мірою використовується людиною і відповідно найчастіше потерпає від несприятливих дій з її боку.

Природні  рослинні  ресурси за своєю екологічною,  господарською,  науковою,  оздоровчою,  рекреаційною  цінністю та іншими ознаками згідно зі ст. 4 Закону  України «Про рослинний світ» поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а)         об’єкти рослинного  світу у межах:

-           внутрішніх морських  вод і територіального моря, континентального шельфу  та виключної  (морської) економічної зони України;

-           поверхневих  вод  (озер,  водосховищ,  річок,  каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків;

-           природних  та біосферних  заповідників, національних природних  парків,  а також  заказників, пам’яток  природи, ботанічних  садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

б)    лісові ресурси державного значення;

в)         рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини,  мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких  занесені до Червоної  книги України;

г)         рідкісні і такі, що перебувають  під загрозою  зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої  книги України.

До природних  рослинних  ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об’єкти рослинного  світу.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться  дикорослі  та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних  рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

Рослинні ресурси виконують численні функції: економічну, екологічну, соціальну. Об'єкти рослинного світу, що використову­ються або можуть бути використані населенням, для потреб вироб­ництва та інших потреб народного господарства, вважаються при­родними рослинними ресурсами.

Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекре­аційною цінністю та іншими ознаками поділяються на дві групи. До першої групи належать природні рослинні ресурси загальнодер­жавного значення, а до другої — місцевого значення.

Стаття 4 Закону "Про рослинний світ" до природних рослин­них ресурсів загальнодержавного значення відносить:

по-перше, об'єкти рослинного світу у межах:

• внутрішніх морських вод та територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

• поверхневих вод (озер, во­досховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх поряд­ків;

• природних та біосферних заповідників, національних природ­них парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних са­дів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків — пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

по-друге, лісові ресурси державного значення;

по-третє, рідкісні і та­кі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мо­хоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких зане­сені до Червоної книги України;

по-четверте, рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослин­ні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

Крім того, до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення зако­нодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослин­ного світу.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення законо­давством України віднесено такі об'єкти рослинного світу:

• дико­рослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

З вищезазначеного випливає, що види природних рос­линних ресурсів місцевого значення визначаються шляхом їх виключення зі складу природних рослинних ресурсів загально­державного значення. Поділ природних рослинних ресурсів на рослинні ресурси загальнодержавного і місцевого значення має велике значення, оскільки на підставі такого поділу встановлю­ються різні правові режими використання об'єктів рослинного світу України.