4.5 Кодування інформації
Кодування – це процес присвоєння інформації умовних позначень, підпорядкованих певним правилам. Сукупність правил, за якими здійснюється кодування, називається системою кодування.
Код – знак або сукупність знаків, узятих для позначення об'єкта класифікації.
Алфавіт (абетка) коду – система знаків, узятих для створення коду.
Довжина коду – кількість знаків у коді без урахування пропусків (прогалин).
Структура коду – умовне позначення складу та послідовності розміщення знаків у коді.
Так, наприклад, структура ідентифікаційного номера фізичної особи, який використовується в податковій системі України, така: перші 5 цифр – кількість днів, що минули від 1січня 1900 року (включно) до дати народження особи, наступні три – порядковий номер серед осіб з однаковою датою народження; наступна цифра – ознака статі (парна – чоловіча, непарна – жіноча); остання цифра – контрольний розряд. Алфавіт коду – цифри 0,1,2,3,4,5,6,7,8,9; довжина коду – 10 знаків.
Для кодування економічної чи фінансової інформації використовуються такі системи кодування: порядкова, серійна, позиційна, шахова (матрична), комбінована.
Порядкова система кодування являє собою просте позначення позиційної номенклатури, яка відповідає її номером. Порядковий код застосовується для ідентифікації одноозначних, усталених списків назв. Переваги коду – легкість побудови; недоліки – неможливість виділити класифікаційні групи і підгрупи ознак, неможливість розширення номенклатури в разі нових назв об'єкта. Приклад: 1, 2, 3, …
Серійна система кодування – подальший розвиток порядкової. Призначена для кодування двоознакових номенклатур. Ознаки попередньо групуються з урахуванням відповідних вимог. Кожній групі відводиться серія номерів у порядку зростання, але з урахуванням резерву є вільні позиції на випадок появи нових об'єктів. Перевага цієї системи – легкість розширення номенклатури, недолік – відсутність автоматичної можливості отримання підсумків. Приклад: 1.1, 1.2, 1.2, …, 2.1, 2.2, 2.3, …
Позиційна система кодування застосовується для кодування номенклатур з великою кількістю знаків. Проводиться класифікація об'єктів з метою виділення груп, підгруп, різновидів ознак. Переваги цієї системи – забезпечення групування даних за різними ознаками, можливість автоматичного стиснення інформації, недоліки – багаторозрядність, громіздкість. (Приклад)
Шахова система кодування – різновид позиційною. Зазвичай вона пов'язує одночасно дві ознаки у вигляді матриці (таблиці), де одна ознака (старша) розміщується по горизонталі (за рядками), інша (молодша) – по вертикалі (по стовпцях). Код будується в комірках матриці на перетині рядків і стовпців, як складова з двох характеристик. (Приклад)
Комбінована система кодування ґрунтується на поєднанні різних систем кодування. (Приклад)
Вибір методів класифікації та кодування залежить від призначення класифікатора, специфіки об’єкта класифікації та можливостей обчислювальної техніки.
Крім цифрових кодів, поширення отримали символьні та символьно-цифрові коди, які являють собою умовне позначення позиції номенклатури і називаються мнемокодами. Приклад – номерний знак автомобіля: КА 1234 АВ.
Одною з найпоширеніших форм кодування є штрихове кодування.
Штрихове кодування базується на застосуванні двійкової системи числення: інформація запам'ятовується як послідовність нулів і одиниць, причому широкі смуги (темні чи світлі) означають 1, вузькі – 0. Тому штриховий код являє собою послідовність смуг: світлих чи темних, вузьких чи широких, нанесених на різні носії інформації.
Структура коду, як правило, розшифровується так: перші цифри (префікс) означають країну-виробника, наступні цифри – код підприємства-виробника, код продукту, а остання цифра – контрольне число. Контрольне число визначається за допомогою відповідних математичних операцій з попередніми цифрами коду.
Лінійний штрихкод
Система GS1(Global Standards One) – це інтегрована система всесвітніх стандартів, що забезпечує точну ідентифікацію товарів, послуг і торгових партнерів, а також інформаційні комунікації щодо них.
Префікс GS1 підприємства – сукупність цифр (номер), що складається із номера, який міжнародна асоціація GS1 надає національній організації - члену GS1, та унікального номера підприємства, який визначає національна організація - член GS1. Префікс GS1 підприємства є складовою частиною ідентифікаційного номера GS1.
Ідентифікаційний номер GS1 – номер, сформований у відповідності до стандартів системи GS1 з метою забезпечення однозначної ідентифікації об'єкта обліку, зокрема товарної позиції.
Штриховий код GS1 – штриховий код, сформований у відповідності до стандартів системи GS1, у якому, зокрема, відображається (кодується) ідентифікаційний номер GS1. До штрихових кодів GS1 належать декілька символік штрихових кодів, наприклад штрихові коди EAN-13 та EAN-8, які застосовують для маркування товарних позицій, що обертаються в торговельних мережах, штриховий код GS1-128, застосування якого поширене для маркування об'єктів обліку в постачальницькій діяльності.
Ідентифікаційний номер GS1 обмеженої циркуляції (сфери обігу) – номер, який присвоюють одиниці обліку (товарній позиції) відповідно до державних стандартів та нормативно-технічних документів і керівництв національної організації - члена GS1. Він є унікальним і забезпечує однозначну ідентифікацію товарної позиції у визначеному обмеженому середовищі та призначений для використання тільки в цьому середовищі.
Префікс GS1 не можна розглядати як свідчення країни походження товару, адже деякі компанії, виробничі підрозділи яких розташовані в багатьох країнах, ідентифікують всю свою продукцію централізовано, зазвичай у країні, де знаходиться штаб-квартира компанії. Тож у штриховому коді на такій продукції може бути присутній номер із префіксом GS1, наданим національній організації GS1 іншої країни.
Префікс GS1 має й важливі технічні функції. Саме за префіксом GS1 інформаційні системи визначають, для чого призначені дані у штрихкодовій позначці EAN-13 та як їх правильно обробляти.
Приклади префіксів країн у міжнародній системі штихового кодування EAN вказано в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4