2.4 Класифікація інформації

Система (технологія) класифікації і кодування використовується в різних сферах людської діяльності: штрих-коди товарів, реєстраційні номери автомобілів, ідентифікаційні коди тощо.

Класифікація (від лат. classis – клас і facio – роблю) – це умовне розбиття об’єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак.

 Класифікація є обов’язковим етапом попередньої підготовки економічних і фінансових даних до автоматизованого оброблення. Вона повинна відповідати таким основним вимогам:

• повнота охоплення всіх об’єктів множини класифікації;

• не перетинання груп об’єктів, що виділяються;

• можливість включення нових груп об’єктів;

• лаконічність, чіткість і зрозумілість класифікаційних ознак;

• незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації.

Класифікаційне угруповання – частина об'єктів, яка виділена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифіка­ційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Система класифікації визначається і характеризується ознаками класифікації і методом класифікації.

Ознака класифікації – це властивість або характеристика об'єкта, за якою здійснюється класифікація.

Ознаки класифі­кації можуть мати кількісне (стаж, оклад, вік) або якісне (про­фесія, посада, галузь) значення. Кількість значень ознаки кла­сифікації визначає кількість класифікаційних угруповань, які можуть бути створені при розподілі множини об'єктів за цією ознакою.

Метод класифікації – це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх зв'язки між собою.

Розрізняють два основні методи класифікації: ієрархічний і фасетний.

Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що по­чаткова множина об'єктів інформації послі­довно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі – на угруповання наступного рівня тощо. Між виділеними групами встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підгрупа належить лише одній вищій групі.

Позитивні сторони застосування ієрархічного методу класифікації:

• добра пристосованістю до обробки;

• звичність;

• велика інформативність кодів, які мають змістове наванта­ження.

Недоліки:

• жорсткість струк­тури, яка зумовлена фіксованістю ознак і їхньою послідовністю. Через це зміна хоча б однієї ознаки приводить до перерозподілу класифікаційних угруповань. Тому в класифікаторах, побудова­них за ієрархічним методом, мають передбачатися значні резерв­ні ємності.

• не дає змоги агрегувати об'єкти за будь-яким раніше не передбаченим довіль­ним поєднанням ознак.

Ієрархічну структуру має бюджетна класифікація . Нижче показано елемент структури кодів видатків на товари і послуги:

Код 1100 – видатки на товари і послуги.

Код 1110 – оплата праці працівників бюджетних установ.

Код 1111 – заробітна плату за встановленими окладами.

Код 1112 – грошове утримання військовослужбовців.

Код 1113 – виплати по тимчасовій непрацездатності.

За фасетним методом здійснюється паралельний поділ множина об'єк­тів на незалежні класифікаційні угруповання з використанням однієї з обраних ознак. Система класифікації може бути подана переліком взаємно незалеж­них фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації. Кожний об’єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угруповання.

Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, що яв­ляє собою список значень найменованої ознаки класифікації. На­приклад, ознака «колір» містить такий список значень: червоний, білий, чорний, блакитний ... зелений; ознака – «професія» міс­тить такий список значень: апаратник, автослюсар, токар і т. ін.

Приклад фасетної класифікації студентів: перелік фасет – особисті дані (прізвище та ініціали, адреса), форма навчання (стаціонар, заочне, ПДО), спеціальність (економіка підприємства, фінанси, облік і аудит, математика, правознавство), початкова освіта (середня, середня спеціальна, вища).

За фасетним методом класифікації код студента Петренка М.П., що навчається на стаціонарі за спеціальністю фінанси з початковою середньою освітою матиме наступний вигляд – (Петренко М.П., стаціонар, фінанси, середня).

Переваги фасетного методу класифікації: гнучкість структури, можливість включення нових фасет і виключення старих.

Недоліки: нетрадиційність і складність у випадку оброблення даних.

Для фасетної класифікації сума елементів підмножин може бути більшою за кількість елементів усієї множини, що беруть участь у класифікації. Для даної класифікації важливим є не повторюваність ознак.

Змішаний метод класифікації передбачає використання обох попередніх.

Опис класифікаційних угруповань, кодових позначень та найменувань об'єктів міститься в документі, який називається класифікатором. Класифікатор – офіційний документ, в якому подано систе­матизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації. Він є конкретним вираженням класифікації і кодування. Сукупність класифікаторів утворює систему класифікації і кодування (основа для аналізу та моделювання інформаційних потоків, складова частину інформаційного забезпечення конкретної автоматизованої інформаційної системи).

Класифікатори інформації можуть створю­ватися системним або локальним способом.

При системному способі інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів організації (підприємство, міністерство, відомство тощо), при лока­льному – у межах одного підприємства, організації або установи.

Збереження класифікаторів (довідників) у комп'ютері дозволяє автома­тично формувати потрібну текстову інформацію у зведеннях. Заповнення кожної позиції довідника здебільшого здійснюється через спеціальне вікно, яке розташоване на екрані дисплея і куди заносять реквізити, що характеризують ту чи іншу класифі­каційну ознаку.

Побудова системи класифікації і кодування потребує додер­жання принципу взаємно-однозначної відповідності класифіко­ваній номенклатурі (набору кодо­вих позначень чи найменувань виробів). Це значить, що для кожної позиції номенклатури виділяється лише одне певне місце у класифікаторі. Кожний код має позначати лише один об'єкт класифікації. Розроблені коди мають бути єдиними для задач планування, обліку, економічного аналізу, регулювання і та ін., а також переважно цифровими.

Система класифікації і кодування повинна мати необхідний резерв для внесення нових номенклатур без зміни структури класифікатора.

Важливою вимогою є стабільність кодів. При цьому коди но­менклатур об'єктів, які вибули, протягом певного часу не повинні присвоюватися новим позиціям (наприклад, табель­ний номер працюючих, код виробу тощо). Позиціям, які щойно виникли, коди присвоюються за рахунок резерву.

Система кодування має забезпечити змогу виявляти помилки, що виникають при вводі або записі кодів, програмним способом. Цього можна досягти внесенням до коду контрольного розряду.

Сумісність кодів для різних рівнів управління забезпечується засобами Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації ( ЄСКК ).

Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів:

• загальнодержавні (державні) класифікатори;

• міжгалузеві класифікатори;

• галузеві класифікатори;

• класифікатори підприємств (локальні).

Використання уніфікованої системи документації (УСД) та ЄСКК дає змогу забезпе­чити інформаційну, термінологічну, ідентифікаційну єд­ність показників і взаємозв'язок АІС різних сфер та рівнів управління.

Розді­лами ЄСКК є :

• структура управління народним господарством (класифікатори галузей, підприємств, органів державного управління);

• продукція, роботи, послуги (загальнодержавний класифікатор промислової і сільськогосподарської про­дукції);

• технологія виробництва;

• населення (класифікатори кадрів, посад, професій, розрядів);

• територія (класифікатори країн, регіонів, областей, районів);

• фінансові кошти і бухгалтерський облік (БО) (кла­сифікатор платіжного обороту);

• природні ресурси (класифікатор корисних копалин);

• показники, нормативи, одиниці фізичних величин;

• інші дані.

Бюджетним кодексом України закладено правову норму використання єдиної класифікації доходів і видатків для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Бюджетна класифікація – це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). Використовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Приклади бюджетної класифікації вказані в Додатку 2.

Інтеграція країни в світове господарство потребує уз­годження чинних класифікаторів з міжнародними.

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) ґрунтується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів і комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського економічного союзу (Див. табл.2.1).

Таблиця 2.1

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності

Код товару згідно з ТН ЗЕД	Опис товару згідно з ТН ЗЕД
02.07.39130	Частини тушок домашньої птиці (стегенця, половинки, четвертинки)
02.07.39230	Свіжі або охолоджені
02.07.41510	Частини тушок домашньої птиці (стегенця) заморожені

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності є офіційним додатком і складовою частиною Міжнародної конвенції про гармонізовану систему опису і кодування товарів від 14 червня 1983 р.

З метою забезпечення єдиного розуміння і тлумачення комерційних термінів Міжнародна торгівельна палата прийняла в 1936 р. перший звід факультативних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермос-1936, які регулярно доповнюються в міру розвитку міжнародних торгівельних відносин. У зв’язку з розвитком комп’ютерних інформаційних технологій в 1990 р. була розроблена нова редакція Правил Інкотермс.

Інкотермс (англ. Incoterms, International commerce terms) – це комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Ці міжнародні правила торгівлі є стандартними умовами договорів купівлі-продажу, які регламентують момент передачі права власності на товар і всіх пов'язаних із цим ризиків.

Для спрощення процедур обміну інформацією на міжнародному рівні в Україні з 1 березня 1995 р. використовуються класифікатори, що розроблені на основі міжнародних документів (Див. приклади в табл. 2.2, 2.3).

Таблиця 2.2

Класифікатор країн світу та територій

№ п/п	Скорочена назва країни чи території	Англійська абревіатура	Код
			літерний	цифровий
1	Австралія	AUCTRALIA	AUS	036
2	Австрія	AUSTRIA	AUT	040
5	Алжир	ALGERIA	DZA	012
219	Україна	UKRAINE	UKR	804
242	Японія	JAPAN	JPN	392

Таблиця 2.3

Класифікатор валют

Код валюти	Назва валюти
974	Бiлоруський рубль
840	Долар США
985	Польський злотий
643	Російський рубль
980	Українська гривня
250	Французький франк
959	Золото

Як приклади інших систем класифікації об’єктів можна назвати такі системи:

• бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) (ієрархічна) – класифікація друкарських видань, заснована на системі таблиць ідентифікаторів;

• універсальна десяткова класифікація (УДК)  (ієрархічна) – система класифікації інформації, широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичного друку, різних видів документів і організації картотек;

• класифікація музичних інструментів (фасетна): самозвучні (в яких джерелом звука є природна пружність тіла), перетинкові (джерело звука - натягнута мембрана, перетинка), струнні (звук утворюється вібруючою струною), духові (звучить стискування повітря).