ВСТУП

Виробничо-експлуатаційна практика являється невід'ємним процесом у навчанні і підготовці спеціалістів які закінчують вищий навчальний заклад. Під час проходження виробничо-експлуатаційної практики студент не тільки набуває теоретичних навиків, а й практичних, виконуючи роботу самостійно, так-би мовити: «своїми руками». І саме під час виконання роботи само-стійно, студент найбільше запам'ятовує процес виконання. Підприємство дає змогу побачити реальну картину сучасного обладнання і роботи на ньому.

Також при проходженні практики в студента виробляється здатність в подальшому керувати підприємством, людьми тощо. Це здійснюється за рахунок контакту з людьми, співпраці, розмов, допомоги одне-одному,

складаючи план-графіки, розпорядки, розклади та інше.

Отже після проходження виробничо-експлуатаційної практики студент виходить практично підготовленим до подальшої роботи на підприємстві. Знаючи принцип роботи, та принцип співпраці з робітниками, студент в подальшому легко може займати керівні посади на підприємствах будь-якого напрямку і гідно виконувати свої обов'язки при поставленні задач підлеглим.

Виробничо-експлуатаційна практика є ефективним методом підготовки кваліфікованих кадрів для роботи на підприємствах і дає змогу легко знайти роботу після закінчення вищого навчального закладу.

Сучасні нафтобази являють собою складний інженерно-технічний комплекс, що включає будівлі і споруди, трубопроводи, резервуари, насосні станції та спеціальне обладнання, призначене для прийому, зберігання та реалізації нафтопродуктів.

Нафтобази і склади для зберігання нафти і нафтопродуктів за призначенням поділяються на дві групи: до першої групи належать нафтобази, що представляють собою самостійні підприємства (наприклад, нафтобази системи нафтопостачання); до другої групи нафтобаз відносяться склади, що входять до складу промислових, транспортних та інших підприємств.

За принципом оперативної діяльності нафтобази поділяються на перевалочні й розподільні.

До перевалочних відносяться нафтобази, призначені для перевантаження (перевалки) нафти і нафтопродуктів з одного виду транспорту на інший, будучи таким чином основними проміжними ланками між районами виробництва і районами споживання нафти і нафтопродуктів. До таких нафтобаз відносяться також нафтобази експортні перевалочні та ін. Перевалочні нафтобази - це переважно великі нафтобази, які можуть здійснювати перевалку нафтопродуктів як для забезпечення прилеглих до них районів, так і для поставки в інші райони країни.

Розподільні нафтобази призначаються для відпуску нафтопродуктів споживачам безпосередньо з нафтобази або шляхом централізованого постачання. Ці нафтобази в основному постачають нафтопродуктами порівняно невеликі райони, проте вони найбільш численні.

1 Інструктаж на робочому місці

Одним з найважливіших елементів забезпечення безпечного виконання будь-якого виду робіт є інформування виконавців цих робіт про всі діючі шкідливих і небезпечних факторах, методи захисту від них, правила запобігання можливих аварійних ситуацій та заходи для ліквідації їх наслідків. Таке інформування можна розділити на два види, що відрізняються обсягом переданої працівнику інформації і витрачається на це часом.

Перший вид - це навчання працівника правилам і методам безпечного проведення робіт. Як правило, при цьому навчальний матеріал відрізняється значним обсягом, складається з докладною теоретичної частини і деякої кількості практичних занять з виробничого навчання. У силу значного обсягу матеріалу навчання займає тривалий час, тобто не є одномоментним і розбивається на декілька занять. Природно, якість такого навчання теж високо. У більшості випадків після завершення курсу навчання працівник проходить екзаменаційну перевірку знань, за результатами якої йому присвоюється певна кваліфікація. Необхідність проведення навчання співробітників підприємства для різних посад, професій і видів виконуваних робіт встановлюється законодавчо.

Другий вид інформування - це інструктаж працівника, тобто коротке ознайомлення його з правилами та методами безпечного проведення робіт. На відміну від довготривалого навчання, інструктаж не дає глибоких теоретичних знань і практичних навичок у забезпеченні безпечної праці. Його основна мета - пояснення або нагадування працівникові вимог охорони праці при виконанні покладених на нього трудових обов'язків. З першого погляду може здатися, що ефективність інструктажу як засобу запобігання нещасних випадків і позаштатних ситуацій мала, але це не так. По-перше, інструктаж проводиться з урахуванням особливостей організації праці на підприємстві і конкретних умов проведення робіт. По-друге, інструктаж проводиться або безпосередньо перед виконанням робіт, або з певною періодичністю, що забезпечує краще психологічне сприйняття вимог і більш ефективне їх запам'ятовування. Тому інструктаж прийнятий як обов'язкової складової охорони праці, а опис його видів і регламент проведення закріплені законодавчо.

Розрізняють п'ять видів інструктажу: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Розглянемо коротко їх особливості та відмінності.

Вступний інструктаж проводиться з усіма без винятку працівниками, які приймаються на роботу, а також з учнями, які прибули для виробничого навчання або практики, та іншими людьми, вперше виконують роботи на даному підприємстві (наприклад, відряджені співробітники інших підприємств або працівники, які виконують роботи за договорами підряду ). Вступний інструктаж має на меті ознайомлення працівника з чинним трудовим розпорядком, структурою підприємства, використовуваним обладнанням і технологією виробництва, заходами пожежної безпеки, основними інструкціями охорони праці та іншими правилами. Перелік питань вступного інструктажу також регламентований. Наприклад, вступний інструктаж може містити відомості про організацію, про характерні особливості виробництва; правила поведінки працівників на території організації; розташування основних цехів, служб, допоміжних приміщень; основні положення Трудового кодексу; основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, характерні для даного виробництва; обставини і причини мали місце нещасних випадків, методи та засоби попередження нещасних випадків і професійних захворювань; порядок і норми видачі засобів індивідуального захисту та інше. Вступний інструктаж проводить інженер з охорони праці або фахівець організації, на якого покладено ці обов'язки, за затвердженою керівником організації програмі.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з кожним працівником, вперше приступає до виконання даного виду робіт, включаючи відряджених співробітників інших організацій, які беруть участь у виробничому процесі, працівників, що виконують роботи на території організації за договором підряду, і т.п. Первинний інструктаж проводиться безпосереднім керівником робіт за затвердженою керівником організації програми; при цьому працівникові демонструються практичні методи безпечного виконання робіт. Важливість даного виду інструктажу очевидна: він має велику практичну значимість для забезпечення безпеки праці.

Повторний інструктаж проводиться періодично за програмою первинного інструктажу для закріплення і розширення отриманих раніше знань з питань охорони праці, а також для їх перевірки. Повторний інструктаж може проводитися або індивідуально з кожним співробітником, або з групою працівників, що використовують однотипне обладнання в межах одного робочого місця. Періодичність проведення повторного інструктажу встановлюється в залежності від професії та виду виконуваних робіт. Для працівників, що використовують у своїй трудовій діяльності інструмент чи обладнання, проведення повторного інструктажу повинно здійснюватися не рідше одного разу на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться при зміні умов праці, чинних нормативних актів з охорони праці, при виявленні порушень працівниками правил охорони праці, що призвели або можуть призвести до нещасних випадків або аварії, а також в деяких інших випадках. До змін умов праці в даному випадку відноситься, наприклад, заміна використовуваного обладнання, матеріалів (у разі застосування шкідливих або небезпечних речовин), зміни у технологічному процесі і т.п. Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб, що працюють за однією професією.

Цільовий інструктаж проводиться перед виконанням разових робіт, не пов'язаних з основною спеціальністю та трудовими обов'язками працівника (навантаження-розвантаження, прибирання території тощо), при ліквідації наслідків аварій, при виконанні робіт по наряду-допуску і в деяких інших випадках. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор і інші посадові особи). Інструктаж завершується перевіркою знань усним опитуванням або за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів і прийомів роботи особою, яка проводила інструктаж. Проведення інструктажів підтверджується підписами осіб, які проводили і минулих інструктаж, в журналі реєстрації інструктажу з охорони праці. Особи, що суміщають декілька професій, проходять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці за основною і совмещаемой професії.