§ 1.Професійні аспекти культури службової діяльності юриста

Спочатку зауважу, що професійні аспекти культури службової діяльності юриста мають включати практично всі види культури. Адже професійна майстерність юрис­та й полягає в тому, як володіє у процесі реалізації пра­вових норм, здійснення правового виховання громадян результатами існуючих субкультур. Тобто професія юриста зобов'язує відповідальну особу вбирати у себе всі без винятку духовні і моральні цінності людства (в тому числі зарубіжних держав, навіть різних історичних

періодів).

Тому духовна культура справедливо «претендує» на перше місце в ієрархії культур, оскільки вона включає всі інші види культури, об'єднує їх. Наступними для юридичної роботи повинні бути: моральна, правова, ес­тетична та інші види культури. Усі ці види формують своєрідні галузі: духовне право, моральне право, юри­дичне право, естетичне право і чуттєве право. Останнє — це індивідуальне, особисто сформоване кожним юрис­том для себе право, яке виникло на основі засвоєних норм вищевказаних видів права.

Але деонтологія як наука про внутрішній імператив обов'язку юриста вимагає своєї ієрархії. Зокрема, на формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста, в першу чергу, впливає знання права, економіки, навики користування інформацією, акторсь­кими та психологічними здібностями. А духовна, мо­ральна (в тому числі національна, політична, дипломатична, естетична, особиста та інші) культура виховуєть­ся в юриста з дитинства. У вищому навчальному закла­ді і в процесі практичної діяльності вони (так само, як інші) формуються, накопичуються, навіть удосконалю­ються.

Тому для кожної професії створюється своя ієрархія навіть не культур (бо це неможливо), а лише субкультур, де на першому місці перебуває професійна — з її основ­ними чинниками, а потім — інші в порядку необхіднос­ті. Це зовсім не означає другорядну роль духовної та мо­ральної культури.

Отже, запропоноване групування в умовні блоки субкультур з вказаним порядком, хоча й не цілком від­повідає дійсності, проте вказує на першочерговість на­буття студентами вищих юридичних навчальних закла­дів знань з урахуванням результатів попередньої і май­бутньої соціалізації. Це саме стосується також інших (не вказаних тут) субкультур, які мають пряме відношення до конкретної спеціалізації юриста. Наприклад, еколо­гічної, технічної, космічної, виробничої, парламентської культури тощо.

Запропоноване групування і класифікація субкультур є загальними, універсальними. Для кожного юриста тієї чи іншої галузі народного господарства, для кожної спе­ціалізації існують своя ієрархія, групування і класифіка­ція субкультур.

§ 2. Культурологічна концепція юридичної деонтології

Дослідники культури виокремлюють різні її функції. Серед них: пізнавальна (в тому числі людинотворча), світоглядна (в т. ч. ціннісна), комунікативна (в т. ч. зна­кова і транслятивна), регулятивна (в т, ч. оціночно-нор­мативна), інтегративна (в т. ч. освітньо-виховна). Усі ці функції мають багато підфункцій, кожна з яких виконує певну конкретну роль.

Дослідженням вищезгаданих та інших питань займа­ється теорія культури, яку ще називають культурологі­єю. Ми розглянемо ту частину проблем дослідження, що стосується загальних закономірностей культури, її зміс­ту та суті як соціально-історичного явища. Мова йде

про один із видів субкультури — професійну зокрема юридичну

Під юридичною субкультурою слід розуміти систему правових цінностей, їх норм та еталонів правомірної по-

ведінки. Звичайно, юридична субкультура побудована на загальній культурі та моралі, до яких додаються спе­цифічні особливості правничої професії.

Для юридичної деонтології важливо дослідити її ком-поненти з погляду культури, а також культурологічний зміст службового обов'язку, особливо його внутрішньо­го імперативу

Відомо, що компонентами юридичної деонтології є

чотири групи видів культур таких спрямувань: профе­сійного, психологічного, духовного і морального. Тому культурологія повинна дослідити змішування (дифузію) цих видів культур, їхній вплив на формування внутріш­нього імперативу службового обов'язку юриста, при цьому особливу увагу слід звернути на можливі конф­лікти.

Так, складним питанням є з'ясування структурних

елементів кожного виду культури, оскільки дослідники ще не дійшли спільної думки. Виходячи з аналізу елемен­тів культури взагалі, де компонентами є знання, цінності та поведінка, можна твердити, що провідним є знання з певної галузі культури Наприклад, у правовій культурі — це знання права, в економічній культурі — знання еко­номіки, психологічній культурі — знання психології, пси­хіки людини тощо. Крім того, необхідні знання з теорії загальної культури. Ці сумарні теоретичні відомості дають можливість починати будувати абстрактну теорію конк­ретного виду культури. Проте цього замало.

Особливо складним є дослідження цінностей кожно­го виду культури для юридичної практики. Тут існують щонайменше два напрями дослідження. Перший харак­теризується тим, що він спрямований на дослідження загальної професійної діяльності (в т. ч. юридичної ети­ки), а другий — на дослідження внутрішнього імперати­ву службового обов'язку.

Цінність як складовий елемент окремого виду культури для юриста полягає в тому, що вона містить певний перелік професійних моральних якостей. Незважаючи на те, що до кожного виду культури входять всі загальні мо­ральні якості (загальнолюдська мораль), особливе (про­відне) місце належить професійним моральним якостям, які мають пряме або дотичне відношення до конкретної культури. Тобто цінність окремого виду культури дорів­нює сумі загальнолюдської і професійної моралі.

Юридична деонтологія не займається дослідженням професійної моралі — це завдання професійної етики, яка крім того, проводить класифікацію цієї моралі, в тому числі визначає складові елементи професійної мо-палі для юридичної деонтології. Правнича деонтологія зобов'язана визначити, як впливають прямі чи дотичні елементи професійної моралі на формування внутріш­нього імперативу службового обов'язку юриста. Тобто доводиться розподіл елементів професійної моралі між правничою етикою і юридичною деонтологією. Зрозумі­ло що при такому розподілі є складові елементи, що на­лежать одночасно до однієї та другої науки, до одного та другого виду культури. Це явище називається дифузією культур.

Завдання культурології полягає в тому, щоб досліди­ти «мирне співіснування» спільних елементів двох дис­циплін і двох або більше видів культур з іншими струк­турними елементами. Також культурологія повинна визначити рівень впливу кожного елемента професійної моралі на кожному етапі дослідження, вказати на мож­ливі гальмування чи протиріччя (культурні конфлікти).

Як бачимо, це завдання досить складне, і здійснити цю класифікацію не так просто, хоча у цьому є велика потреба.

Професійні моральні якості кожного виду культури безпосередньо впливають на поведінку юриста. У дано­му випадку акцентується увага на правомірній поведін­ці, що грунтується на свідомому виконанні юристом норм моралі та права, яке виявляється у дотриманні, застосуванні та використанні цих норм. Тут підкреслю­ється добровільність і свідомість виконання вказаних

норм, що утворює своєрідний взірець поведінки юрис­та.

Взагалі правомірна поведінка правника залежить від рівня його загальної культури, загальнолюдської моралі. Але професійна правомірна поведінка — це багатови­мірний простір, де важливу роль відіграють дисциплі­нарні елементи, які мають специфічні ознаки правоохо­ронної діяльності. Тому, щоб впоратись із дослідженням Цих та інших правничих питань, в т. ч. компонентів юридичної деонтології, культурологія юридичної деон­тології повинна діяти спільно із загальною культуроло­гією. Одержані результати будуть вагомішими.

У даному випадку об'єктом дослідження є внутріш­ній імператив службового обов'язку. Тобто мова йде про структуру як породження внутрішнього імперативу, так і Реалізацію його юристом на практиці. Культурологія має дати відповідь хоча б на два запитання, чи мораль­но обгрунтованим виник внутрішній імператив службо­вого обов'язку у юриста і чи дотримався юрист культу­ри впровадження цього обов'язку в службових діях? Від цього залежить правомірність чи неправомірність пове­дінки юриста.

Отже, викладена культурологічна концепція у юри­дичній деонтології допомагає глибше зрозуміти внут­рішній імператив службового обов'язку, дає можливість дослідити його у кожному виді культури. Юристові така концепція допомагає сформувати не тільки культуроло­гічну думку, а й культурологічну службову дію.