§ 2. Навчальний обов'язок студента

Розгляньмо один з основних етапів формування осо­би юриста — навчання у вищому юридичному закладі. Тут студенти вперше знайомляться з обов'язками юрис­та. Глибокому усвідомленню цих обов'язків передує най­перший обов'язок — навчальний. Можна також виділи­ти і внутрішній імператив навчального обов'язку студен­та. Основним джерелом формування такого обов'язку є .Закон України «Про освіту», а також Положення про ор­ганізацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене Міністерством освіти України 2 червня 1993 р. № 161. Від рівня внутрішнього імперати­ву навчального обов'язку студента залежить якість підго­товки юристів. Цьому сприяють відповідні форми орга­нізації процесу навчання.

Студентам необхідно запам'ятати, що їхнє навчання здійснюється за індивідуальним навчальним планом, який включає всі нормативні навчальні дисципліни та частини вибіркових навчальних дисциплін.

Першочерговим обов'язком студента є відвідання лекцій як основної форми проведення навчальних за­нять У вищому навчальному закладі. Лекція дає наукові знання з певної дисципліни. Тут розкриваються найсут­тєвіші питання теми, вказується на основні напрями са­мостійного вивчення матеріалу, даються методичні вка­зівки до самостійної роботи. Студенти на лекції отриму­ють також знання про основні напрями розвитку науки, техніки, передового досвіду і шляхи вирішення сучасних теоретичних і практичних проблем.

Окремі теоретичні положення навчальної дисципліни студенти докладно розглядають на практичних заняттях, де формується вміння і навички в організації та прове­денні оперативних і технічних заходів, слідчих дій, робо­ти з картами та документами, технічними засобами, в роботі на тренажерах, навчальних полігонах тощо. Прак­тичні заняття розраховані на індивідуальне виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Важливим навчальним обов'язком студента є активна участь у семінарських заняттях, які проводять з основ­них, найбільш важливих тем або розділів навчальних дисциплін. На семінарському занятті студент повинен висловлювати власні думки, визначати проблеми і дис-кусійно обговорювати їх. Звичайно, цьому передує вели­ка самостійна робота. Доповіді студентів на семінарсько­му занятті, їх виступи відповідно оцінює викладач. Слід зауважити, що семінарські заняття — це не переказуван­ня змісту лекції, а творча, навчально-наукова самостійна робота студента. Вона має на меті перевірити, поглиби­ти і закріпити теоретичні знання, отримані студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи, надати допо­могу у самостійному оволодінні матеріалом, навчити вести полеміку і, основне — пошукову роботу. При під­готовці до семінарського заняття обов'язком студента є опрацювання вказаної літератури і виконання зазначе­них завдань. У цілому можна сказати, що на семінарсь­кому занятті студенти повинні навчитися активно вести дискусії, вміти формулювати і обстоювати свою позицію.

Крім того, для окремих більш здібних студентів орга­нізовують у вузі індивідуальні навчальні заняття, щоб підвищити рівень їх підготовки та розкриття індивідуаль­них творчих здібностей. На цих заняттях поглиблено від­працьовують актуальні проблеми однієї або кількох нав­чальних дисциплін. Здебільшого, це можуть бути заняття з наукової роботи над темами, які розкриваються у ре­фератах у кінці семестру. Також студент може працювати над однією із проблем протягом усього навчання у ву­зі з періодичним контролем викладача чи наукового ке­рівника за окремим графіком

З усіх навчальних дисциплін студент має право отри­мувати консультації, відповіді викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультації можуть бути індивідуальними і груповими. Найчастіше вони мають характер «відпрацювання» пропущених тем чи виправлення оцінок, які студент отримав за незадо­вільну підготовку до семінарських чи практичних занять, або через погане засвоєння програмного матеріалу

Але студент зобов'язаний також виконувати і різні ін­дивідуальні завдання з окремих дисциплін. Викладач визначає термін, дає відповідні консультації для само­стійного виконання окремого завдання. Це можуть бути реферати, розрахункові, графічні, курсові, дипломні про­екти або роботи та ін. Зауважимо, шо існує різниця між індивідуальними заняттями та індивідуальною роботою. Для першого необхідний спеціальний графікі чи розклад.

З окремих навчальних дисциплін студент зобов'яза­ний щорічно виконувати курсові роботи. Вони мають на меті систематизувати, поглибити, закріпити теоретичні знання та вміння студента, навчити самостійно застосо­вувати їх при вирішенні навчально-пізнавальних та службових завдань. Курсову роботу студенти виконують як самостійну і захищають перед спеціальною комісією. У випадку незадовільної оцінки студент повинен вдруге виконати курсову роботу або переробити попередню.

У багатьох вузах обов'язковим є виконання дипломних робіт на останньому курсі навчання. Метою дипломної ро­боти є систематизація, закріплення, розширення теоретич­них і практичних знань за спеціальністю та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, еконо­мічних, виробничих та інших завдань, а також розвиток навичок самостійної роботи, оволодіння методикою дос­лідження та експерименту, пов'язаними з темою роботи. Дипломну роботу захищають перед державною комісією.

Навчання у вузі зобов'язує студента працювати самос­тійно. Самостійна робота є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Для курсантів навчальних закладів МВС України обов'язковою є самопідготовка, яку вста­новлюють за розпорядком дня. Студент повинен знати, що час для самостійної роботи відводиться практично на кожну навчальну дисципліну. Це регламентується робочим, навчальним і тематичним планом, де вказані конкретні те­ми і практичний час для обов'язкової самостійної роботи. Щоб виробити навички самостійного пошуку додаткових джерел знань, підготовки до семінарських та практичних занять, заліків та іспитів, викладач рекомендує студентам відповідно списки наукової, фахової, монографічної і пе­ріодичної літератури. Самостійна робота може проводи­тись згідно зі складеним графіком. При цьому важливо за­пам'ятати, що навчальний матеріал певної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, відноситься на підсумковий контроль поряд із навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять.

Важливою формою становлення навчальних обов'яз­ків є практична підготовка студентів. Вона є обов'язко­вим компонентом освітньо-професійної профами для здобуття кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь. Це — дуже потрібний засіб поєднання теоретичного навчання з практичною діяльністю правоохоронних органів. Сту­денти після стажування складають звіт, який захищають перед комісією. Незадовільний відгук про стажування чи незадовільна оцінка при захисті звіту дають підстави для відрахування студента з навчального закладу.

Для перевірки виконання навчальних обов'язків сту­дентів проводять контрольні заходи. До них належать поточний та підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюють під час проведення практичних та семінарських занять, він має. на меті переві­рити рівень підготовки студента щодо виконання конкрет­ної роботи, за що викладач виставляє відповідні оцінки.

Підсумковий контроль складається з семестрового контролю та державної атестації студента. Семестровий контроль проводять у формі семестрового іспиту, дифе­ренційованого заліку або заліку з конкретної навчальної Дисципліни. Зокрема, диференційований залік і залік з певної дисципліни проводять виключно на підставі ре­зультатів виконаних індивідуальних завдань, а також конкретних видів робіт на практичних і семінарських за­няттях. При позитивних результатах присутність студен­ів на цих заліках не обов'язкова.

Остаточне виконання навчальних обов'язків студентом леревіряють через державну атестацію. Державну атестацію студента проводить державна екзаменаційна комісія після

завершення навчання на певному освітньому рівні з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої під­готовки вимогам освітньої характеристики. Для цього сту­денти складають державні іспити та захищають дипломні роботи, до яких допускають тих, які виконали всі вимоги навчального плану. Державній екзаменаційній комісії по­дають також матеріали, що характеризують наукову і прак­тичну цінність виконаної роботи, друковані статті, доку­менти, макети, зразки матеріалів, виробів тощо.

Студентові, який отримав підсумкові оцінки «відмін­но» не менше як із 75 відсотків усіх навчальних дисци­плін та індивідуальних завдань, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань — оцінки «добре», склав державні іспити з оцінками «відмінно», а також «добре», проявив себе в науковій (творчій) роботі, вида­ють документ про освіту з відзнакою.

Слід згадати і про ще одне джерело формування нав­чальних обов'язків студента — це Указ Президента Укра­їни «Про основні напрямки реформування вищої освіти в Україні» від 12 вересня 1995 р. У ньому сказано, що вища освіта переживає нині глибоку кризу, оскільки не виста­чає коштів, підручників і посібників тощо, падає рівень освіченості та загальної культури студентів. Проте викон­авча влада держави докладає всіх зусиль, щоб забезпечи­ти інтенсивне формування інтелектуального потенціалу України, здійснити добір на навчання у вищі навчальні заклади талановитої та обдарованої молоді, забезпечуючи тим самим потребу в спеціалістах відповідної кваліфікації Для цього додатково ввели плату за навчання, а щоб нав­чання було якісним, запровадили систему ступеневої під­готовки фахівців. Ці та інші заходи повинні змусити сту­дентів формувати такий внутрішній імператив навчально­го обов'язку, який відповідав би вимогам сучасності.