§ 3. Засоби соціалізації юриста

Кожен суспільний процес здійснюється завдяки пев­ним засобам. Такі засоби існують і в соціалізації юриста. Перш за все, це елементарні духовні, технічні та реклам­ні види засобів. Під елементарними засобами слід розу­міти повсякденне спілкування юриста з різними катего­ріями людей, у результаті чого одержується інформація.

Ці засоби універсальні, а інколи й унікальні. Все за­лежить від уміння володіти інформаційною культурою. Духовні засоби соціалізації тісно пов'язані із засобами інформаційної та духовної культури. Незважаючи на те, що засоби масової інформації є джерелом соціалізації, вони ще слугують і засобами соціалізації. Дійсно, пері­одична преса, радіо, телебачення, кіно відіграють неоці­ненну роль у професійному становленні юриста. Через ці засоби соціалізації реалізується величезний потік ін­формації, який вкрай необхідний юристові.

Особливо в період державотворення в Україні юрис­тові потрібно мати достовірну інформацію про історію держави і права свого народу, бути глибоко обізнаним з історичними пам'ятками держави та права. Це дасть змогу виробити принципи українського національного права, формувати у своєму оточенні національний дух права, утверджувати панування права в суспільстві.

Публікації сучасних українських правників спрямо­вані на пошуки витоків держави та права, на відновлен­ня загальнолюдських цінностей у праві, на поєднання релігійних та правових норм тощо. Тому така інформа­ція сприяє соціалізації юриста в сучасному аспекті, дає можливість виявити недоліки в законодавстві й успішно їх виправляти, використовуючи аналогію закону

Звичайно, проблема використання цих засобів соці­алізації полягає в умінні одержувати та використовувати новини та відомості на правову тематику. Адже при іс­нуючій завантаженості роботою в українських юристів не завжди є можливість для активної професійної соці­алізації з власної ініціативи. Проте вдало використаний інформаційний підхід сприятиме активній соціалізації через розглянуті засоби.

Те саме стосується і таких засобів юридичної соціа­лізації, як мистецтво та художня література, що безпосе­редньо впливають ще й на духовну культуру особи. Зок­рема, мистецтво є однією із форм суспільної свідомості, а значить — специфічним відображенням дійсності. Та­кож мистецтво — це одна зі сфер людської діяльності, особлива сфера духовного виробництва, результат якої розрахований на задоволення духовних потреб. Це не дзеркальне відображення інформації, а її творче пере­осмислення. Здатність до глибокого сприйняття мистец­тва свідчить про високий культурний рівень особистос­ті юриста, а це в свою чергу призводить до підвищення рівня його соціалізації.

Своєрідність художньої літератури як засобу соціалі­зації юриста полягає в тому, що відображена інформація сприймається за реальність, завдяки чому цей спосіб со­ціалізації несе в собі радість пізнання і в той же час іс­тотно відрізняється повчальністю. Тобто завдяки засо­бам художньої літератури можна уникнути примусової соціалізації, оскільки читач творчо осмислює отриману інформацію. Варто зауважити, що мистецтво і художня література у юридичній соціалізації набувають особли­вого значення, коли твори відображають правоохоронну або дотичну до неї сферу діяльності

Поряд із цими видами духовних засобів соціалізації чільне місце посідає інформація про релігійні поняття Перш за все, це стосується Біблії як найдавнішої, най­досконалішої, найбільш цінної для соціалізації виховної книги, яка належить всьому людству. Через Біблію звер­тається до кожної особи Спаситель світу Ісус Христос і говорить: «Прийдіть до Мене всі, та знайдете мир, спо­кій та радість своїй душі». Вивчення юристами Біблії, її дослідження відроджує духовну культуру, відкриває на­міри Божі знайомить з Ісусом Христом як особистим Спасителем Біблія написана для всіх віків, для всіх людей і має всесвітнє призначення та універсальне значен­ня. Вона без жодних обмежень однаково стосується кожної людини, незважаючи на її професійні, культур­ні релігійні чи національні зв'язки

' Особливим виявом інформаційної культури в релігії є молитва та сповідь. У соціалізації вони відіграють важ­ливу роль, мають велике значення і є найпершим обов'язком у повсякденному житті. Молитва та сповідь розв'язують різні життєві проблеми, вчать особу обира­ти правильну дорогу у своїй соціалізації, у прийнятті справедливих рішень у процесі юридичної діяльності.

Для більш ефективної юридичної соціалізації вда­ються до технічних засобів. Сучасне суспільство володіє різноманітними технічними приладами комп ютерна техніка, відеозаписи, радіотелефонний зв'язок, факс то­що. Такі засоби ефективно впливають на темпи соціалі­зації юриста. Це пояснюється тим, що утворюються спрощені інформаційні канали, надається оперативний та вільний доступ до інформації. Цим самим зменшуєть­ся кількість інформаційних бар'єрів, а збільшується ін­формаційний фонд. Тобто технічні засоби соціалізації для юриста є найнеобхіднішими, оскільки вони впоряд­ковують інформаційні потоки, які безупинно переміщу­ються по різних каналах.

Неабияке значення для соціалізації юриста мають рекламні засоби. Через рекламні агентства юрист одер­жує різноманітну інформацію Враховуючи специфіку своїх функціональних обов'язків він соціалізується, перш за все, на необхідній йому інформації, яка має властивості корисності, цінності, доцільності та новизни.

Розглядаючи питання професійної соціалізації юрис­та, не можливо не зупинитись на методах цього проце­су Природно, що методи соціалізації слід розподілити на загальні і спеціальні.

Так, під впливом інформаційної культури загальні методи мають свої структурні елементи. Серед них — спілкування, особистий приклад керівника, створення умов, набуття життєвого досвіду. Усі загальні методи підпорядковані меті, яка полягає в тому, що юрист по­винен відчути потребу в одержанні певної інформації чи відомостей для нормального виконання службових обов'язків що завершується в подальшому його профе­сійним становленням.

Метод спілкування не новий, але оригінальний і ста­більний. Юрист, спілкуючись із населенням чи своїми колегами або керівниками, всотує таку інформацію, яка для нього найбільш цінна та корисна. Мова йде не про будь-яку інформацію, а про таку, яка розширює його кругозір, правовий світогляд, виробляє юридичну пози­цію тощо. Причому юрист може бути активним чи па­сивним отримувачем, але під час спілкування рівень йо­го соціалізації хоч не набагато, але підвищується.

Також на підвищення рівня соціалізації особи впли­ває інформація про свого керівника. Його особистий приклад, поведінка, вміння управляти колективом позначаються на соціалізації підлеглих.

Юрист, який довго працює під керівництвом одного керівника, часто мимоволі переймає його характер соці­алізації та використовує його мистецтво володіння ін­формаційною культурою. Для юридичної діяльності та­ке наслідування має ефект тоді, коли керівник юридич­ної установи дотримується принципів правомірної пове­дінки та професійної етики. Справа в тому, що для прийняття правильного рішення юрист вдається до ін­туїції, до внутрішнього переконання, до свободи вибору дій, що є характерною рисою соціалізації, яка відбува­ється через наслідування, оскільки в складних ситуаціях він прагне вчинити так, як авторитетна для нього люди­на, що працює поруч.

Часто буває, що для нормальної професійної соціалі­зації необхідно просто створити умови. Такий метод не завжди усвідомлюють відповідальні особи, оскільки їхня дія безпосередньо не спрямована на особу. Проте ство­рені належні умови дають можливість ефективно пра­цювати з інформацією і здійснювати процес соціалізації, враховуючи свої бажання та вподобання. Перш за все, юристові необхідно створити умови для користування інформаційним фондом, для налагодження інформацій­них режимів, для своєчасного одержання інформації за­конодавчого характеру. Тобто достатньо знати зміни у законодавстві з часу їх прийняття (такі умови вже є в де­яких установах) — і юрист самостійно отримує нову «порцію» соціалізації і працює згідно з новими норма­тивними приписами, йдучи в ногу із законотворчим процесом.

Перелік методів соціалізації доцільно завершити та­ким методом, як набуття життєвого досвіду. Зрозуміло, що рівень соціалізації молодого юриста значно нижчий від рівня соціалізації юриста з великим стажем та досві­дом роботи. На основі довготривалого впливу інформаційних процесів протягом багатьох років праці юрист набуває певної мудрості, розсудливості, які застерігають його від негативних чинників соціалізації. Великий жит­тєвий досвід особи — це як своєрідний інформаційний фонд, так й інформаційний потенціал. Пережиті нега­тивні випадки у юридичній практиці стають уроком на майбутнє, повчальним прикладом для інших. Тому до­цільно створити певний інформаційний практикум для юриста, де систематизуватиметься як позитивна, так і негативна практика юридичної діяльності. Для соціалі­зації початківців-юристів такий практикум мав би вели­ку цінність.

До спеціальних методів соціалізації юриста слід від­нести: навчання, виховання, моральне і матеріальне стимулювання індивідуальний підхід. Про роль навчан­ня та виховання згадувалося вище. Щодо морального і матеріального стимулювання, слід зауважити, що ці ме­тоди впливають на соціалізацію юриста психологічно. Тому є потреба в отриманні відомостей про попередню реакцію особи на той чи інший вид стимулювання з урахуванням індивідуальних особливостей.

Питання індивідуального підходу у соціалізації особи має реальний грунт. Завдяки цьому методу ефективніше відбувається процес соціалізації юриста. Але ми зверта­ємо увагу на одержання достовірної інформації від мо­рально-психологічної служби, яка почала функціонува­ти у деяких правоохоронних органах. Результати дослід­жень юридичної психології дають змогу морально-пси­хологічній службі визначити напрями соціалізації особи. Одним із її завдань є вироблення рекомендацій щодо здійснення індивідуального підходу в подальшій соціалі­зації юриста, з'ясування рівня соціалізації особи, ролі колективу у цьому процесі.